Джерелами цивільного процесуального права є Консти­туція України, ЦПК, закони та інші нормативні акти.

В Конституції містяться норми, які регламентують право гро­мадян на судовий захист, їх правовий статус у цивільному судочинстві (статті 24, 29, ЗО, 31, 32, 55, 59) і визначають принципи

організації і діяльності суду (розділ VIII).

ЦПК є основним джерелом цивільного процесуального права і встановлює порядок провадження в цивільних .справах. Він скла­дається з шести розділів: загальні положення; особи, які беруть участь у справі, їх права і обов'язки; провадження справ у суді пер­шої інстанції; провадження справ у касаційній і наглядній інстанціях; виконання судових рішень; цивільні процесуальні права іноземних громадян і осіб без громадянства, позови до іноземних держав, су­дові доручення і рішення іноземних судів, міжнародні договори.

В ЦПК є три додатки. Додаток № 1 містить перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернене стягнення по ви­конавчих документах. В додатку № 2 подано Положення про тре­тейський суд. Додаток №3 передбачає порядок відновлення втра­ченого судового або виконавчого провадження.

До джерел цивільного процесуального права належить Закон України від 5 червня 1981 р, «Про судоустрій», яким встановлені мета і завдання правосуддя, засади організації діяльності органів судової влади. Закон України від 5 листопада 1991 р. «Про про­куратуру» містить норми, які регламентують питання участі про­курора у цивільному судочинстві.

До джерел цивільного процесуального права також належить Закон України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України від 4 грудня 1990 р. «Про державну по­даткову службу», які передбачають право виконавчих органів сільських, селищних, міських Рад та їх голів звертатися до суду 'для захисту прав відповідної територіальної громади, право по­даткової інспекції в судовому порядку стягувати з громадян у бюджет недоїмки по податках та інших обов'язкових платежах.

Джерелом цивільного процесуального права є Цивільний ко­декс, Кодекс про шлюб та сім'ю та інші закони України.

Дискутується питання про те, чи є джерелом цивільного про­цесуального права постанови Пленуму Верховного Суду Украї­ни. Як відомо, Пленум Верховного Суду має право давати роз'яс­нення з питань застосування чинного законодавства, в тому числі і з питань цивільного процесу. І хоча керівні роз'яснення мають виключне значення для судової практики, їх не можна визнати джерелами цивільного процесуального права.

Цивільний процесуальний закон, як і будь-який закон, діє в часі, просторі і по колу осіб. Дія цивільного процесуального,за-

Цивільне процесуальне право як самостійна галузь права           27

кону в часі зв'язана, перш за все, з проблемою зворотної сили за­кону. В законодавстві існує загальне правило про те, що закон зворотної сили не має.

Надання законові зворотної сили має місце в рідких випадках, передбачених законодавцем. Цивільний процесуальний закон зво­ротної сили не має. Стаття З ЦПК передбачає, що провадження в цивільних справах у судах ведеться за цивільними процесуальни­ми законами, що діють на час розгляду справи, вчинення окремих процесуальних дій або виконання рішення суду.

Припинення дії цивільного процесуального закону, як пра­вило, відбувається в результаті офіційного його скасування, тоб­то прийняття нового закону.

Стаття 1 ЦПК визначила дію законодавства про цивільне су* дочинство і в просторі. Законодавство про цивільне судочинство застосовується усіма судами України при розгляді ними цивільних справ відповідно до правил підвідомчості і підсудності. Згідно із ст. 426 ЦПК суди України виконують передані їм доручення іно­земних судів про провадження окремих процесуальних дій. Ви­конання доручень іноземних судів про проведення окремих про­цесуальних дій провадиться на основі цивільного процесуально­го законодавства України.

Правила дії цивільного процесуального законодавства визна­чають його дію і по колу осіб. Цивільне процесуальне законодав­ство поширюється на громадян України, іноземців, а також осіб без громадянства та колективних суб'єктів — організації. Разом з тим дія цивільного процесуального законодавства по колу осіб має особливості. Воно діє тільки відносно учасників цивільного про­цесу та осіб, які мають будь-яке відношення до справи, що розгля­дається судом, хоча і не притягнутих до процесу. Так, згідно із ст. 48 ЦПК організації та громадяни за вимогою суду повинні подати письмові докази, що вони не є учасниками цивільного процесу. Відносно інших осіб, які не беруть участі в процесі та не мають до нього відношення, цивільне процесуальне законодавство не діє.

Врешті-решт, потрібно мати на увазі, що певні правила ци­вільного процесуального законодавства діють відносно всіх або тільки відносно окремих суб'єктів процесу. Так, ст. 9 ЦПК, яка передбачає правило про національну мову судочинства, стосуєть­ся всіх учасників процесу, а ст. ЗО ЦПК, яка лередбачає обов'я­зок доказування та подання доказів, стосується тільки осіб, які беруть участь у справі.