Загальним правилом цивільного судочинства судовий розгляд цивільних справ повинен закінчуватися постановленням судового рішення, в якому суд повинен дати відповідь на заяв­лені вимоги позивача і заперечення відповідача.

Однак у практиці розгляду і вирішення цивільних справ ви­никає чимало випадків, коли при розгляді справи по суті вияв­ляються такі обставини, які відповідно до вимог закону не дають можливості суду винести по справі своє рішення, а тягнуть за собою різні ускладнення процесу. Одним з таких ускладнень може бути відкладення розгляду справи.

.Відкладення розгляду справи — це перерва судового розгля­ду на певно визначений строк з метою забезпечення умов для пра­вильного розгляду і вирішення справи по суті. Підставами для відкладення розгляду справи можуть служити обставини, що пе­решкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні, од­нак вони можуть бути усунуті судом або особами, які беруть участь у справі, до наступного судового засідання. Ці підстави передбачені статтями 172-176 ЦПК, однак вони не носять вичер­пного характеру. Суд може відкласти розгляд справи і з інших підстав, залежно від особливостей конкретних цивільних справ. Причинами відкладення розгляду справи можуть бути: недобро­якісна підготовка справи до судового розгляду, несвоєчасне по­відомлення осіб, які беруть участь у справі, або інших учасників процесу про явку до суду, необхідність проведення інших проце­суальних дій тощо.

Треба сказати, що не завжди, навіть при найстараннішій підготовці справи до судового розгляду, вдається зібрати всі не­обхідні для розгляду справи докази і забезпечити можливість їх дослідження в судовому засіданні. Не завжди є можливість вия­вити всіх осіб, які повинні брати участь у процесі по даній справі.

В процесі судового розгляду може виявитися необхідність у нових доказах, виникнути питання про заміну неналежної сторо­ни, пр"о притягнення до справи третіх осіб тощо.

Неявка в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів нерідко не дозволяє розглянути справу в першому судовому засіданні.

Тому, якщо суд прийде до висновку про неможливість розг­ляду справи в даному судовому засіданні, він відкладає розгляд справи на інший час.

Звичайно, відкладення розгляду справи є небажаним явищем у зв'язку з тим, що затримує вирішення спору між сторонами. Од­нак у необхідних випадках судовий розгляд треба відкласти з ме­тою вжиття певних заходів для всебічного розгляду справи і по­становлений законного і обґрунтованого рішення.

Так, відповідно до ст. 172 ЦПК суд зобов'язаний відкласти розгляд справи в разі: неявки в судове засідання однієї з сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені повістки; неявки в судове засідання однієї з сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у становленому порядку про час і місце судо­вого засідання, з причин, визнаних судом поважними.

Суд відкладає розгляд справи також у разі неявки в судове за­сідання позивача чи відповідача без поважних причин, якщо жо­ден з них не подав заяви про розгляд справи під час його відсут­ності (ст. 173 ЦПК). Справа повинна бути відкладена розглядом також у разі неявки інших осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, якщо їх явка до суду є необхідною для встановлення фактичних обставин справи; у разі, коли суд встановить, що в процесі беруть участь неналежні сторони; якщо необхідно залу­чити до участі в справі третіх осіб.

Якщо відомостей про причини неявки немає або причини не­явки будуть визнані неповажними, суд може справу слуханням відкласти або розглянути її у відсутності особи, яка не з'явила­ся, при наявності у справі достатніх матеріалів про права та взає­мовідносини сторін і коли немає потреби заслухати особисті по­яснення особи, яка не з'явилася.

Необхідно звернути увагу, що закон не дає вичерпного пере­ліку підстав для відкладення розгляду справи. Ці підстави визна­чаються конкретними обставинами справи в кожному конкрет­ному випадку, виходячи з можливості розгляду справи в даному судовому засіданні.

Про відкладення розгляду справи суд постановляє ухвалу, в якій вказуються причини відкладення розгляду і ті заходи, які не­обхідно вжити для забезпечення розгляду справи в наступному судовому засіданні. Відкладаючи розгляд справи, суд призначає день нового судового засідання, про що оголошує під розписку учасникам процесу, які з'явилися. Тих учасників процесу, які не з'явилися або яких суд заново притягає до участі в процесі, вик­ликають в нове судове засідання повістками. При відкладенні розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися, при умові, що в судовому засіданні присутні всі особи, які беруть участь у справі. Новий розгляд справи після її відкладення роз­починається заново (ст. 176 ЦПК).

Зупинення провадження в справі — це перерва в судовому розгляді на невизначений строк у випадках, прямо вказаних в за­коні. Зупинення провадження в справі викликається обставинами, які перешкоджають розгляду справи по суті, але не можуть бути усунуті ні судом, ні сторонами, тобто вони не залежать від їх волі.

Зупинення провадження в справі Істотно відрізняється від відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладається для вчинення судом або сторонами певних процесуальний дій. З зу­пиненням провадження в справі припиняється вчинення будь-яких процесуальних дій по даній справі, за незначними винятка­ми (наприклад, дій по забезпеченню доказів). Якщо при відкла­денні розгляду справи суд обов'язково вказує день і час нового розгляду справи, то при зупиненні провадження такого строку не вказується. Поновлення провадження можливо лише при настанні умов, які передбачені законом. Відрізняються ці інститути і за свої­ми наслідками. Якщо відкладення розгляду справи не впливає на перебіг строків позовної давності, то з моменту зупинення провад­ження у справі зупиняється і перебіг строку позовної давності.

Процесуальне законодавство передбачає два види зупинен­ня провадження в справі: обов'язкове — при наявності однієї з підстав, передбачених законом, і факультативне — на розсуд суду, але також при наявності підстав, вказаних у законі.

Відповідно до ст. 221 ЦПК суд зобов'язаний зупинити про­вадження в справі у таких випадках: 1) смерті громадянина, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, або при­пинення існування юридичної особи, які були стороною в справі; 2) втрати стороною дієздатності; 3) перебування відповідача в діючій частині Збройних Сил України або просьби позивача, який перебуває в діючій частині Збройних Сил України; 4) немож­ливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається у цивільному, кримінальному чи адміністративно­му порядку.

Стаття 222 ЦПК передбачає факультативні підстави для зу­пинення провадження по справі, коли суд вирішує це питання за­лежно від конкретних обставин справи. Суд може на просьбу сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також з влас­ної ініціативи зупинити провадження в справі в таких випадках: 1) перебування позивача або відповідача в складі Збройних Сил України на дійсній строковій службі або притягнення цих осіб до виконання будь-якого державного обов'язку; 2) тяжкого захворю­вання сторони, підтвердженого документами лікувального закла-ду; 3) розшуку відповідача; 4) знаходження сторони в тривалому службовому відрядженні; 5) призначення судом експертизи.

Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена та на неї може бути внесене подання прокурора.

Перелік підстав для зупинення провадження у справі є вичер­пним і розширеному тлумаченню не підлягає. Провадження у справі відновлюється на прохання сторін, з ініціативи суду, а та­кож за заявою прокурора після усунення обставин, які виклика­ли його зупинення. Відновлюючи провадження в справі, суд вик­ликає сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, на загаль­них підставах.