Законність і обґрунтованість судового рішення, швид­кість розгляду цивільної справи значною мірою залежать від повноти її підготовки до судового розгляду. Тут закладається основа успішного вирішення судом спору про право чи іншої правової вимоги. В постанові Пленуму Верховного Суду Украї­ни від 5 березня 1977 р. № 1 із змінами на 25 травня 1998 р. «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» підкреслено, що підготовка справ до судового розгляду — важлива самостійна стадія цивільного процесу, метою якої є забезпечення правиль­ного і своєчасного вирішення цивільних справ. Підготовка кож­ної цивільної справи до розгляду в судовому засіданні, незалеж­но від її складності, є обов'язковою і повинна бути проведена в строки, передбачені ст. 146 ЦПК1. Підготовка справи до судового розгляду є обов'язковою і при новому розгляді справи після ска­сування раніше постановленого рішення2.

Належно проведена підготовка справи до судового розгля­ду має значення для якісного вирішення цивільних справ. Недо­оцінка значення цієї стадії процесу, формальне ставлення до неї призводить до відкладення розгляду справи, тяганини, а нерідко і до постановлення необгрунтованих рішень.

Підготовка справи до судового розгляду починається після прийняття заяви суддею і продовжується до призначення справи до розгляду (статті 143,147 ЦПК). Не можна визнати правильним здійснення підготовчих дій (збирання доказів, призначення експер­тизи тощо) до порушення справи, оскільки це суперечить закону. Підготовка цивільної справи до судового розгляду повинна бути процесуально оформлена, хоча прямої вказівки про це в ЦПК немає. Однак підготовчі дії в окремих випадках можна на­мічати і під час прийняття заяви до провадження суду, на що звер­нув увагу Пленум Верховного Суду України. У постанові «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» від 21 грудня 1990 р. № 9 із змінами на 25 травня 1998 р. Верховний Суд роз'яс­нив, що при постановленні ухвали про прийняття заяви і пору­шення справи суддя крім статей 5, 136 ЦПК керується ст. 143 цього Кодексу, якщо в ухвалі зазначається про процесуальні дії, які слід провести при підготовці справи до судового розгляду1. Разом з тим про процесуальні дії, що підлягають здійсненню в порядку підготовки справи до судового розгляду, правильніше було б зазначати суддею в самостійній ухвалі про підготовку справи до судового розгляду без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Постановляючи ухвалу про підготовку справи, суддя повинен керуватися ст. 232 ЦПК, в якій закріплено, що пи­тання, зв'язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішують­ся мотивованими ухвалами.