Позивач, звертаючись до суду з позовом, може вимага­ти від суду певних гарантій того, що у випадку постановлення рішення по справі на його користь рішення можна буде викона­ти в примусовому порядку, якщо відповідач буде ухилятися від добровільного виконання. Тому суд або суддя на прохання осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову.

Під забезпеченням позову треба розуміти вжиття суддею чи судом певних заходів, передбачених законом, які гарантують ре­альне виконання майбутнього рішення. Процесуальне законодав­ство передбачає загальні підстави, при наявності яких суд може за­стосувати забезпечення позову. Воно допускається в усякій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ст. 149 ЦПК).

Приймаючи до свого провадження справи про стягнення алі­ментів, заробітної плати, відшкодування шкоди, заподіяної кал­іцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою го­дувальника, суддя з власної ініціативи вирішує питання про за­безпечення позову. Залежно від обставин справи суд чи суддя може забезпечити позов повністю або частково. Заява про забез­печення позову вирішується суддею чи судом, який розглядає справу, в той же день без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 152 ЦПК передбачає і способи забезпечення позову. Позов може забезпечуватися такими способами: 1) накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною провадити певні дії; 3) забороною іншим особам провадити платежі або пе­редавати майно відповідачеві; 4) зупиненням продажу описано­го майна, якщо подано позов про право власності на дане май­но £бо про виключення його з опису; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого напису нотаріального органу, коли борж­ник оспорює цей напис у позовному порядку.

Застосування деяких способів забезпечення позову обмежуєть­ся законом. Так, не допускається забезпечення позову шляхом на­кладання арешту на заробітну плату, доходи колгоспників за ро­боту в колгоспі, пенсію та стипендію, допомогу по соціальному страхуванню, виплачувану при тимчасовій непрацездатності, а також на допомогу, виплачувану касами взаємодопомоги кол­госпів. Однак ці обмеження не поширюються на позови про стяг­нення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальни­ка, про відшкодування збитків, заподіяних розкраданням держав-ного-'йбо громадського майна. Забезпечувати позови до державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, Інших коопера­тивних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій дозволяється тільки у формі заборони проводити певні дії.

Цивільне процесуальне законодавство при забезпеченні по­зову в однаковій мірі захищає інтереси як позивача, так і відпові­дача. Зокрема, суд або суддя може за заявою однієї з сторін і зва­жаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим, а також допустити кілька за­безпечень з тим, щоб загальна їх сума не перевищувала позовної. При забезпеченні позову, що має грошову оцінку, відповідач може з дозволу суду або судді замість допущеного забезпечення внести в депозит суду позовну суму і цим самим звільнитися від забезпечення позову. Суд або суддя, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечення можливих для відповідача збитків. Якщо позивачу відмовлено в позові, то після набрання рішенням законної сили відповідач може стягнути з позивача збитки, завдані забезпеченням позову.

Особи, винні в порушенні заборони проводити певні дії, а та­кож проводити платежі або передавати майно відповідачеві, за ухвалою суду можуть бути оштрафовані. Крім того, позивач вправі стягнути з цих осіб збитки, завдані невиконанням ухвали про забезпечення позову.

Суд, який розглядає справу по суті, може скасувати ухвалу судді про забезпечення позову. Це питання вирішується в судо­вому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб у судове засідання не перешкоджає розглядові питання про скасування забезпечення позову. Якщо в позові буде відмовлено, вжиті заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання рішенням законної сили. Проте суд може одночас­но з постановленням рішення або після цього постановити ухвалу про скасування забезпечення позову.

Ухвали з питань забезпечення позову можуть бути оскаржені. Строк на подачу скарги чи подання прокурора на ухвалу про забез­печення позову, постановленому у відсутності скаржника, почи­нається з наступного дня після того, як йому оголосили ухвалу. Подача скарги чи подання не зупиняє виконання ухвали про забез­печення позову, а також не перешкоджає дальшому розгляду спра­ви. Подача скарги чи подання на ухвалу Суду про скасування захо­ду, що його вжито для забезпечення позову, або про заміну одного виду забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали до вирішення скарги чи подання судом вищої інстанції (ст. 15? ЦПК).