Цивільне процесуальне право є самостійною галуззю права І тому має притаманний тільки йому предмет правового ре­гулювання. Розгляд питань про судову владу і правосуддя в ци­вільних справах, про форму здійснення правосуддя в рамках ци­вільного процесу приводить до висновку, що предметом процесу­ального права є суспільні відносини, які виникають при здійсненні правосуддя в цивільних справах. Цивільне процесуальне право визначає порядок розгляду і вирішення цивільних справ, установ­люючи для кожного суб'єкта процесуальної діяльності права та обов'язки, тобто міру можливої або належної поведінки.

Згідно із ст. 2 ЦПК завданнями цивільного судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, дер­жави шляхом всебічного розгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством.

Суспільні відносини, які виникають при здійсненні правосуд­дя в цивільних справах, мають специфічний характер. Вони ви­никать у зв'язку з необхідністю судового захисту суб'єктивних прав або охоронюваних законом інтересів громадян чи органі­зацій. Якщо суспільні відносини, які є предметом правового ре­гулювання галузей матеріального права (цивільного, сімейного, житлового, трудового та ін.), виникають для досягнення певних економічних та інших цілей, то суспільні відносини в сфері здій­снення правосуддя в цивільних справах виникають з метою роз­гляду цивільної справи по спору між заінтересованими особами та судового захисту порушених або оспорюваних суб'єктивних прав або охоронюваних законом інтересів. Таким чином, сус­пільні відносини, які складають предмет цивільного процесуального права, виникають у зв'язку з реалізацією заінтересованими особами права на судовий захист.

Відповідно до ст. 6 ЦК захист цивільних прав судом здій­снюється шляхом визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стяг­нення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випад­ках, передбачених законом або договором, — неустойки (штра­фу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Цивільне процесуальне право як самостійна галузь права ге-нетично і функціонально пов'язано з іншими галузями права. Ге-нетично цивільне процесуальне право пов'язано з конституцій­ним правом, законодавством про судоустрій та кримінальним процесуальним правом. Функціонально цивільне процесуальне право пов'язано з цивільним, сімейним, трудовим, адміністратив­ним, фінансовим та іншими галузями права.

Генетичні зв'язки цивільного процесуального права ґрунту­ються на існуванні норм, які складать основу цивільного проце­суального законодавства (зв'язок з конституційним правом) або носять міжгалузевий характер (принципи організації і діяльності судових органів, інститут доказів, преюдиціальність судових по­станов, виконання вироків у частині майнових стягнень за пра­вилами цивільного процесу та ін.).

Функціональні зв'язки цивільного процесуального права виявляються у факті застосування судом норм матеріального права при розгляді і вирішенні цивільних справ. Причому пра­вильне застосування відповідних норм матеріального права без­посередньо впливає на законність судової діяльності, законність актів правосуддя. Згідно із ст. 11 ЦПК суд вирішує справи на підставі Конституції, інших актів законодавства України, між­народних договорів України в порядку, передбаченому ЦПК. У випадках, передбачених законом, суд застосовує норми пра­ва інших держав.

Якщо суд неправильно застосував норму матеріального пра­ва, рішення по справі підлягає скасуванню (статті 312,313 ЦПК).

Отже, грань взаємозв'язку цивільного процесуального пра­ва з іншими галузями матеріального права проходить через зас­тосування судом чинного законодавства, яке регулює матеріаль­но-правові відносини  Дана обставина багатьма вченими не враховується, що при­зводить до неправильного трактування взаємозв'язку цивільного процесуального права з іншими галузями права. Наприклад, нерідко стверджується, що цивільне процесуальне право має за­лежний характер, визначається галузями матеріального права. Ці твердження нівелюють самостійність цивільного процесуально­го права і є необгрунтованими.