§ 9. Речові докази
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197
Речовими доказами є предмети, які своїми властивостями свідчать про обставини, що мають значення для справи (ст. 52 ЦПК).
Речові докази можуть підтверджувати обставини невиконання договірних зобов'язань (виготовлення або продаж речі неналежної якості), лорушення права власності (знаходження речі у особи без правових підстав), заподіяння шкоди (ушкодження майна).
Витребування речових доказів і вирішення питань про відповідальність за їх неподання провадиться в порядку, встановленому статтями 47 і 48 ЦПК.
Зберігання речових доказів здійснюється різними засобами. Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються в справі або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. Речі, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються в місці їх знаходження; вони повинні бути докладно описані й опечатані, а в разі потреби — сфотографовані. Суд вживає заходів до зберігання речей у Незмінному стані (ст. 54 ЦПК).
Продукти та інші речі, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повідомленням про призначення огляду осіб, які беруть участь у справі. Після огляду ці речі повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються підприємствам, установам чи організаціям, які можуть їх використати за призначенням. Ці підприємства, установи або організації згодом повертають власнику предмети того ж роду і якості або їх вартість за державними цінами на час повернення (ст. 55 ЦПК).
Речові докази після набрання рішенням суду законної сили повертаються особам, від яких були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі. Предмети, що за законом не можуть бути у володінні громадян, передаються відповідним державним підприємствам, установам або організаціям.
В окремих випадках речові докази після огляду й дослідження їх судом можуть бути до закінчення справи повернуті особам, від яких вони були одержані, якщо останні про те просять і якщо задоволення такого клопотання не зашкодить розгляду справи.
Речові докази досліджуються шляхом їх огляду. При цьому можуть бути використані різноманітні технічні засоби.
Речові докази оглядаються судом і пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — експертам і свідкам. Особи, яким пред'явлені для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до протоколу судового засідання.
Речові докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за місцем їх знаходження. Про проведення огляду на місці суд постановляє ухвалу. Огляд на місці провадить весь склад суду з повідомленням про це осіб, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — з викликом експертів і свідків,
Про огляд на місці і проведеш при огляді дії складається про* токол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду плани, креслення, знімки тощо.
Особи, які беруть участь в огляді на місці, мають право подавати свої зауваження на протокол огляду.