Один із засобів доказування в цивільному процесі — по­казання свідків, тобто повідомлення суду свідком відомостей (фак­тичних даних) про обставини, які мають значення для справи.

Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що відносяться до справи (ст. 41 ЦПК). Свідок зобов'язаний з'яви­тися до суду і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

Як правило, свідками викликаються громадяни, яким особи­сто відомі будь-які істотні для справи обставини. Особи, які зна­ють про ці обставини із слів інших чи в результаті ознайомлення з певним документом, при необхідності можуть також допитува­тись як свідки, їх показання вважаються похідними і дозволяють знайти первісні докази. Коли ж свідок не може назвати джерела своїх відомостей, такі фактичні дані не будуть доказами.

Згідно із ст. 42 ЦПК не можуть бути свідками особи, не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обста­вини, що мають значення для справи, або давати про них пра­вильні показання. Не можуть бути свідками також представник ки по цивільній справі або захисники в кримінальній справі по обставинах, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням обов'язків представника або захисника.

Особа, що просить про виклик свідка, повинна зазначити його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання та обстави­ни, які він може ствердити.

Якщо викликаний свідок не з'явиться в судове засідання з причин, визнаних судом неповноважними, його може бути підда­но штрафу, а при неявці за повторним викликом — примусово­му приводу через органи внутрішніх справ.

За злісне ухилення від явки до суду, відмову від свідчень на суді і за дачу завідомо неправдивих показань свідок підлягає кри­мінальній відповідальності згідно із статтями 178 і 179 КК,

Закон встановлює усну форму показань свідків. Якщо зазна­чені вище свідки з'являться у засідання суду, який розглядає спра­ву, їх слід допитати.

Свідків, які постійно проживають поза місцем знаходження суду, що розглядає справу, і не можуть з поважних причин з'я­витись у судове засідання, може допитати суд за місцем їх про­живання за дорученням суду, який розглядає справу.1

Свідок може бути допитаний судом також за місцем його пе­ребування, якщо він внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин не може з'явитися на виклик суду.

Допит свідків за місцем їх проживання або перебування про­вадиться з ініціативи суду, на прохання сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка (ст. 45 ЦПК). !І ьч-.

Крім обов'язку дати показання свідок наділений процесу­альними правами. Свідок, даючи показання, може користува­тися письмовими замітками в тих випадках, коли його показан­ня пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці замітки пред'являються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду (ст. 183 ЦПК). Свідок може давати по­казання рідною мовою, користуватися послугами перекладача (ст, 9 ЦПК). За ним зберігається його середній заробіток за місцем роботи. Свідкам, які не є робітниками або службовця­ми, за відрив їх від роботи чи звичайних занять виплачується ви­нагорода у встановленому розмірі. Свідкові у встановлених роз­мірах оплачується також вартість переїзду, добові та витрати по найму житла (ст. 71 ЦПК).

У судовому засіданні кожний свідок допитується окремо. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі за­сідання суду під час розгляду справи.

Перед допитом свідка суд встановлює його особу, вік, рід за­нять, відношення до даної справи і стосунки з сторонами та інши­ми особами, які беруть участь у справі, і попереджає його про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань і за відмову дати показання.

Свідкам, які не досягли шістнадцяти років, головуючий роз'яс­нює обов'язок правдиво розповісти, що їм відомо по справі, але вони не попереджуються про відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань.

Долит свідка починається з пропозиції головуючого розпові­сти все, що йому особисто відомо по даній справі, після чого пер­шою йому ставить запитання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Свідкові, вик­ликаному з ініціативи суду, першим ставить запитання позивач.

Судді мають право ставити запитання свідку в будь-який час його допиту.

Кожний допитаний свідок залишається в залі засідання суду до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити зал засідання суду до закінчення розгляду спра­ви за згодою сторін.

Свідок може бути допитаний повторно на тому ж або на на­ступному засіданні за його власною заявою, за заявою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

Суд може призначити свідкам очну ставку для з'ясування причин розходжень в їх показаннях.

Порядок допиту неповнолітних свідків специфічний. Допит свідків, які не досягли п'ятнадцяти років, — обов'язково, а непов­нолітних свідків від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років — за роз­судом суду провадиться в присутності педагога або близьких для свідка осіб (батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників), якщо вони не заінтересовані у справі.

Зазначені особи можуть з дозволу суду ставити свідкові за­питання.

У виняткових випадках, коли це необхідно для встановлен­ня істини, на час допиту осіб, які не досягли повноліття, з залу судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї осо­би до залу судового засідання їй повідомляють про показання свідка, який не досяг повноліття, і надають можливість постави­ти запитання свідкові.

Свідок, який не досяг шістнадцяти років, по закінченні його допиту видаляється із залу судового засідання, крім випадків, коли суд визнає за необхідне присутність цього свідка в залі су­дового засідання.

Показання свідків, зібрані в порядку судового доручення, оголошуються в судовому засіданні.