Територіальна підсудність у цивільному судочинстві не­обхідна для того, щоб розподілити підвідомчі суду цивільні спра­ви між окремими судами у середині кожної ланки судової систе­ми залежно від території, на яку поширюється юрисдикція кож­ного з цих судів. Визначити територіальну підсудність справи — означає встановити, в якому конкретно суді повинна розгляда­тись та вирішуватись дана цивільна справа. Ця підсудність виз­начає територіальну компетенцію по розгляду цивільних справ для кожного суду.

Цивільне процесуальне законодавство дозволяє розрізняти кілька видів територіальної підсудності залежно від місця прожи­вання сторін, наявності зв'язку між кількома справами: загаль­ну, альтернативну, договірну, виключну підсудність, підсудність за зв'язком справ. Дані види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, а в других — створен­ня найбільш сприятливих умов для вирішення цивільної справи.

Правила загальної територіальної підсудності полягають в тому, що позови пред'являються в суді за місцем проживання відповідача (ч, 1 ст. 125 ЦПК). Згідно із ст. 17 ЦК місцем прожи­вання відповідача визнається місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Місцем проживання не вважається місце перебування громадянина. Наприклад, позови до осіб, засудже­них за вчинення злочину до позбавлення волі, повинні пред'яв­лятися не до суду за місцем перебування, а до суду за місцем їх останнього проживання до засудження.

Місцем проживання неповнолітніх осіб віком до п'ятнадця­ти років, а також громадян, які перебувають під опікою, вважається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів (ч. 2ст. 17ЦК).

Правила про підсудність'позовних справ у деяких випадках поширюються і на непозовні цивільні справи. Так, згідно з пра­вилами загальної підсудності пред'являються заяви про визнан­ня громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним (ст. 256 ЦПК). Якщо дана особа перебуває на лікуванні у психіатрично­му лікувальному закладі, то заява подається до суду за місцем знаходження лікувального закладу. Справи про відновлення права на втрачені цінні папери на пред'явника розглядаються районним (міським) судом за місцем знаходження установи, що видала цінний папір на пред'явника (ст. 276 ЦПК).

Згідно із ч. 2 ст. 125 ЦПК позови до підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій, що користуються пра­вами юридичної особи, подаються до суду за місцем знаходжен­ня їх органу управління. Стаття 117 ЦПК РФ передбачає пред'яв­лення позову також за місцем знаходження майна юридичної особи. Це правило відстоюється і в юридичній літературі Росії'. Воно є спірним, оскільки відповідно до ст. ЗО ЦК РФ місцем зна­ходження юридичної особи визнається місце знаходження її по-стійнодіючого органу. Але майно юридичної особи може пере­бувати в різних місцях.

Загальна територіальна підсудність є гарантією захисту інте­ресів відповідача, оскільки само по собі пред'явлення до нього по­зову ще не свідчить про те, що відповідач вчинив цивільне пра­вопорушення.

Правила про альтернативну підсудність зводяться до того, що згідно із ст. 126 ЦПК позивач має право вибирати один з двох або більше судів, зазначених у законі. Правила, які визначають альтернативну територіальну підсудність, різноманітні.

Перша група правил зводиться до того, що до кола судів, один з яких може вибирати позивач, обов'язково входить і суд за місцем його проживання (чч. 1-3, 5, 11, 12 ст. 126 ЦПК). Так, позови про стягнення коштів на утримання (аліменти), про вста­новлення батьківства та стягнення аліментів, позови робітників і службовців, що випливають з трудових правовідносин, позови колгоспників до колгоспів про оплату праці, позови, що виникають з авторського права, права на відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок і раціоналізаторську пропозицію можуть пред'являтися за вибором позивача до суду за місцем про­живання відповідача або до суду за своїм місцем проживання.

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника можуть пред'являтися позивачем до одного з трьох судів: за місцем проживання відповідача, за своїм місцем проживання або за місцем заподіяння шкоди. Позови про поновлення трудових, пенсійних і житлових прав, повернення майна або його вартості, зв'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної громадянинові не­законним засудженням, незаконним притягненням до криміналь­ної відповідальності, незаконним застосуванням взяття під вар­ту, незаконним накладенням адміністративного стягнення у виг­ляді арешту чи виправних робіт, можуть пред'являтися до суду за місцем знаходження органу юридичної особи, яка є відповіда­чем, або за місцем проживання позивача.

Позови громадян, пов'язані із захистом їх прав як споживачів товарів (робіт, послуг), можуть пред'являтися за місцем їх про­живання або за місцем знаходження відповідача, за місцем запо­діяння шкоди або за місцем виконання договору.

Позови, що випливають з діяльності філіалу юридичної особи, можуть бути пред'явлені до суду за місцем знаходження органу уп­равління юридичної особи або за місцем знаходження філіалу.

В разі пред'явлення позовів про розірвання шлюбу з серба­ми, визнаними в судовому порядку безвісно відсутніми, недієздат­ними внаслідок душевної хвороби або недоумства, а також з осо­бами, засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки, позивачі можуть подавати заяви і за місцем свого проживання. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися до суду за місцем проживання позивача і тоді, коли при ньому є неповнолітні діти або коли йому за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відпо­відача важко. Але тут слід мати на увазі, що в раніш зазначених випадках позивач сам вибирав суд, а в даному — позивач може лише виявити бажання про розгляд справи в суді за його місцем проживання і подати документи, які засвідчують факт утруднен­ня виїхати до суду за місцем проживання відповідача. Остаточ­не рішення про розгляд справи за місцем проживання позивача приймає суддя.

Друга група правил про альтернативну підсудність застосо­вується з урахуванням обставин, передбачених в законі: до кола судів, в які може звернутися із заявою позивач, відносяться не суди за місцем його проживання, а суди за місцем заподіяння шкоди, за місцем знаходження майна відповідача, його тимчасового про­живання чи перебування або його знаходження та ін. (чч. 4,6-Ю ст. 126 ЦПК).

Так, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну гро­мадян або юридичних осіб, можуть пред'являтися до суду за місцем проживання відповідача або за місцем заподіяння шкоди. Позо­ви, що випливають з діяльності філіалу юридичної особи,'можуть пред'являтися також в суд за місцем знаходження філіалу. Позо­ви до відповідача, місце постійного проживання якого невідоме, можуть пред'являтися до суду за місцем знаходження його майна, або за місцем його тимчасового проживання чи перебування, або за останнім відомим місцем постійного проживання чи постійно­го заняття відповідача. Позови до відповідача, який не має в Ук­раїні місця проживання, можуть бути пред'явлені до суду за місцем знаходження його майна або за останнім відомим місцем його про­живання в Україні. Позови про стягнення збитків, завданих зіт­кненням суден, а також про стягнення винагороди за допомогу і рятування на морі можуть пред'являтися також до суду за місцем знаходження судна відповідача або порту приписки судна.

Різновидом альтернативної територіальної підсудності є і підсудність справ за місцем виконання договору. Згідно із ст. 127 ЦПК позови, що випливають з договорів, де зазначено місце їх виконання, або виконати які через їх особливості можна тільки в певному місці, можуть бути пред'явлені до суду за місцем виконан­ня договору або згідно із загальними правилами (ст. 125 ЦПК).

Уявляється, що правила альтернативної підсудності закріп­лені і в ч. 1 ст. 131 ЦПК, згідно з якою позови до кількох відпові­дачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, можуть пред'являтися до суду за місцем проживання або за місцем зна­ходження одного з відповідачів за вибором позивача. Таким шляхом йде і судова практика.

Р. 3. пред'явила позов до фінансового відділу Карлівської міської Ради народних депутатів про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна та про його поділ.

Ухвалою Карлівського районного суду, залишеною без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Полтавського обласного суду, справа направлена для розгляду до Хамзинського районного народного суду Ташкента за місцем проживання відповідачів Л. С. та Є. С.

Президія Полтавського обласного суду задовольнила про­тест заступника Голови Верховного Суду УРСР і у постанові про скасування судових рішень вказала на таке.

Позов Р. 3. пред'явлено до одного з відповідачів — фінвідділу Карлівської міської Ради, тобто з додержанням правил підсудності. Висновок же суду про те, що справу слід передати до розгляду за місцем проживання відповідачів Л. С. та Є. С., суперечить вимо­гам закону. До того ж у Карлівці знаходиться спірне майно, там проживають свідки, яких у позовній заяві просила допитати пози­вачка, та знаходяться інші докази. За таких обставин справа підля­гає розгляду по суті Карлівським районним народним судом і тому постановлені ухвали про направлення її до Хамзинського район­ного народного суду Ташкента підлягають скасуванню1.

За правилами альтернативної підсудності пред'являються також скарги та заяви по двох категоріях непозовних справ. Так, згідно із ст. 244 ЦПК скарги на постанову про накладення адміністративних стягнень, іншу постанову органу (крім суду) чи службової особи по справі про адміністративні правопорушення можуть подаватися особою, щодо якої було винесено постанову, або потерпілим до суду за місцем свого проживання або місцем роботи службової особи.. Заяви про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподат­куванню сільського населення і державному обов'язковому страху­ванню подаються до суду за місцем проживання недоїмника чи місцем знаходження його майна (ст. 249 ЦПК).

Договірна підсудність. Згідно із ст. 129 ЦПК сторонам на­дається право встановлювати договірну територіальну підсуд­ність. Договором не можна змінювати лише родову та виключну підсудність. Встановлення договірної підсудності має на меті за­безпечення сторонам можливості самим визначати суд, в якому з максимальною зручністю може бути розглянута їх цивільна спра­ва. Згода про підсудність може вчинятися при укладенні основно­го договору (договір поставки, підряду та ін.) як одна з його умов і при виникненні спору в зв'язку з виконанням даного договору.

Виключна підсудність. По ряду категорій цивільних справ за­конодавство встановлює їх підсудність лише одному визначеному суду, виключаючи можливість розгляду цих справ Іншими судами (ст. 130ЦПК).

Позови про право на будівлю, про виключення майна з опису (вивільнення від арешту) належить пред'являти тільки до суду за місцем знаходження цього майна або його основної частини. По­зови про порядок користування земельними ділянками розгляда­ються лише судом за місцем знаходження земельної ділянки.

Якщо кредитори спадкодавця пред'являють позови до спад­коємців ще до прийняття спадщини, то позови підсудні судові за місцем знаходження спадкового майна або основної його ча­стини. Але якщо спадщину вже прийнято, то позови до спад­коємців пред'являються за правилами загальної територіальної підсудності.

Позови до перевізників, що випливають з договору переве­зення вантажів, пасажирів або багажу, пред'являються до суду за місцем знаходження управління транспортної організації. Це ста­новище обумовлене тим, що справу зручніше розглядати там, де пред'являлась претензія до перевізника.

За правилами виключної підсудності розглядаються і деякі справи, що виникають з адміністративно-правових відносин. Скарги на відхилення дільничною виборчою комісією або діль­ничною комісією з референдуму заяв про неправильності в спис­ках виборців чи в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі, подаються до суду, в район діяльності яко­го входить відповідна виборча дільниця (ст. 238 ЦПК). Подібне правило діє і відносно скарг на рішення територіальної, окруж­ної (територіальної) виборчої комісії про відмову в реєстрації кандидата в депутати або на посаду голови Ради, про скасуван­ня рішення про реєстрацію кандидата, з питань передвиборної агітації, про визнання виборів недійсними та заяв виборчої ко­місії про скасування рішення про реєстрацію кандидата у зв'яз­ку з порушенням заборони використання підпорядкованих кан­дидату і довіреним особам засобів масової інформації для органі­зації агітаційної роботи (ст. 243і ЦПК).

Виключна підсудність діє і відносно справ по скаргах на рішення і дії Центральної та окружної виборчих комісій по ви­борах Президента України та заявах про скасування рішення Центральної виборчої комісії (ст. 2436 ЦПК), а також по заявах про скасування рішення окружної виборчої комісії про реєстра­цію кандидата в народні депутати України (ст. 243" ЦПК), по скаргах на рішення і дії Центральної виборчої комісії (ст. 24316 ЦПК), по скаргах на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних або посадових осіб в сфері управлінської діяльності (ст. 2484 ЦПК), по скаргах на рішення, прийняті від­носно релігійних організацій (ст. 24812 ЦПК), та по заявах про­курора про визнання незаконними правового акта органу, рішен­ня чи дії службової особи (ст. 24817 ЦПК).

Для справ окремого провадження також характерна, як пра­вило, виключна підсудність. Так, справи про визнання громадя­нина безвісно відсутнім або про оголошення громадянина по­мерлим розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання заявника (ст. 261 ЦПК). Заяви про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану подають­ся до суду за місцем проживання заявника (ст. 267 ЦПК). Судом за місцем проживання заявника розглядаються і справи про вста­новлення фактів, що мають юридичне значення (ст. 272 ЦПК). Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'яв­ника розглядаються судом за місцем знаходження установи, що видала цей цінний папір (ст. 276 ЦПК). Скарги на неправильно вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії подаються до суду за місцем знаходження нотаріальної контори або іншого органу, що вчинив або відмовився вчинити нотарі­альну дію (ст. 285 ЦПК).

Виключна підсудність встановлена з метою забезпечення пра­вильного та своєчасного розгляду справи, оскільки це може бути здійснено саме в зазначених у законі судах через наявність в місці їх діяльності основної кількості доказів.

Підсудність кількох пов'язаних між: собою справ. Згідно з да­ним видом територіальної підсудності кілька цивільних справ, що пов'язані між собою, повинні розглядатися в одному суді. Стат­тя 131 ЦПК передбачає тільки один випадок цієї підсудності: зу­стрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову. Частина 1 ст. 131 ЦПК, незважаючи на назву статті, містить в собі правило не про даний вид підсудності, а про своєрідну альтернативну підсуд­ність, оскільки це правило надає позивачу право вибору одного суду з декількох. Не відноситься до данного виду підсудності і підсудність, зазначена в ч. З ст. 131 ЦПК, оскільки правило цієї частини є лише відсилочним, а не таким, що конкретно визначає суд. Разом з тим у цій статті потрібно було б передбачити наступне правило: позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, пред'являється до суду, який розглядає спір між сторонами.

Даний вид територіальної підсудності встановлено цивіль­ним процесуальним законодавством з метою створення кращих умов з'ясування дійсних взаємовідносин сторін, забезпечення процесуальної економії в результаті зосередження фактичного та доказового матеріалу в одному суді.