Із законодавством про судоустрій та судочинство правосуддя в Україні здійснюється районними (міськими) суда­ми, міжрайонними (окружними) судами, спеціальними судами (воєнними судами гарнізонів, регіонів, Віськово-Морських Сил та міжобласними судами), обласними судами, Київським та Се­вастопольським міськими судами, Верховним Судом України та Верховним Судом Автономної Республіки Крим. У зв'язку з цим при порушенні цивільної справи особами та органами, зазначени­ми у ст. 5 ЦПК, необхідно встановити суд, який повинен розгля­дати дану справу. Якщо при визначенні підвідомчості встанов­люється, який з органів (суд, арбітражний суд, товариський або третейський суд, нотаріат і т. п.) повинен розглянути дану цивіль­ну справу, то при визначенні підсудності встановлюється, який саме суд повинен розглянути і вирішити ту чи іншу цивільну справу по суті, тобто як суд першої інстанції. Для цього цивільним про­цесуальним законодавством і вводиться категорія підсудності.

У цивільно-процесуальній літературі та в судовій практиці поняття «підсудність» застосовують у двох значеннях: по-перше, як інститут цивільного процесуального права, тобто система норм процесуального права, правил про підсудність; по-друге, як властивості конкретної цивільної справи, згідно з якими вона підлягає розгляду в конкретному суді по першій інстанції1.

В останньому випадку йдеться про властивості цивільної справи. Тому необхідно визначити поняття підсудності і стосов­но компетенції судових органів, як сукупності цивільних справ, що підлягають розгляду і вирішенню по суті у тій чи іншій ланці судової системи, в тому чи іншому суді. При цьому за допомо­гою підсудності визначається компетенція кожної ланки судової системи по розгляду та вирішенню по суті цивільних справ. В зв'яз­ку з цим можна визначити два види підсудності: родову та тери­торіальну. В юридичній літературі і судовій практиці не виріше­ним є ще одне питання стосовно підсудності, яке виникає у зв'яз­ку з останніми змінами у цивільно-процесуальному законодавстві. Стаття 124і ЦПК, яка розташована в главі 15 «Підсудність», хоча і називається «Одноособовий розгляд справ у порядку позовного провадження», встановлює окремі правила і стосовно колегіаль­ного розгляду цивільних справ. Правила, що передбачає вказана стаття, приводять до висновку про наявність ще одного критерію класифікації підсудності, тобто до поділу її на певні види. Даний критерій має суб'єктний характер: хто саме повинен розглядати справу — суд колегіальний чи суддя одноособове.

Загальні правила ст. 124і ЦПК зводяться до того, що суддя одноособове розглядає всі цивільні справи, підвідомчі суду. Але справи по спорах про визначення місця проживання і відібрання Дитини, встановлення батьківства, виселення, у разі скасування в касаційному порядку, в порядку судового нагляду або в порядку перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення, по-становленного суддею одноособове, повинні розглядатися коле­гіальним складом суду. Більше того, суд касаційної чи наглядної інстанції в разі скасування одноособове постановленого рішення судді по будь-якій справі може направити її на новий розгляд ко­легіальному суду. Критерієм у данному разі є складність справи.

Цивільно-процесуальний закон встановлює перевагу коле­гіальної підсудності над одноособовою. Так, ч. 2 ст. 124і ЦПК пе­редбачає, що в тому разі, якщо в справі об'єднані позовні вимо­ги, частина яких підлягає колегіальному розгляду, вся справа повинна розглядатися колегіальним складом суду.