Огідно з ч. 2 ст. 121 ЦПК органи державного управлін­ня і місцевого самоврядування в передбачених законом випадках можуть бути залучені судом до участі в процесі або вступати в процес за своєю ініціативою для дачі висновку в справі з метою здійснення покладених на них обов'язків і для захисту прав гро­мадян та інтересів держави.

Названа норма передбачає, що залучення органів державно­го управління до участі в процесі для дачі висновку в справі мож­ливо з ініціативи державного органу та з ініціативи суду. Але в обох випадках необхідною є наявність норми права, яка б перед­бачала участь відповідного державного органу при розгляді кон­кретної справи.

Як вже зазначалося, ЦПК не містить переліку справ, при розгляді яких участь органів державного управління та місцевого самоврядування для дачі висновку є обов'язковою. ЩІК передбачає таку обов'язкову участь зазначених органів тільки у деяких справах окремого провадження. Так, згідно із ст. 259 ЦПК справи про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним повинні розглядатись судом з обов'язковою участю представників органів опіки та піклування. Наявність висновку органів опіки і піклування і участь цих органів в справі вимагається згідно із статтями 2652 і 2653 ЦПК і при розгляді справи про усиновлення.

Щодо інших категорій справ участь органів державного уп­равління та місцевого самоврядування для дачі висновку перед­бачена нормами матеріального права. Так, статті 69,71,76,119 КпШС передбачають обов'язкову участь органів опіки і піклу­вання при розгляді судом спорів про дітей:

по спорах між батьками про місце проживання дітей

(ст. 69 КпШС);

про позбавлення батьківських прав (ст. 71 КпШС); про поновлення в батьківських правах (ст. 75 КпШС); про відібрання дітей (ст. 76 КпШС); про визнання усиновлення недійсним і скасування уси­новлення (ст. 119 КпШС).

Частина 2 ст. 121 ЦПК передбачає, що органи державного управління можуть бути залучені до участі в процесі судом або вступити в процес за своєю ініціативою. Частина 3 цієї статті пе­редбачає, що участь зазначених органів державного управління у процесі є обов'язковою, якщо суд визнає це за необхідне.

Як видно, закон не визначає порядок залучення судом до участі в процесі зазначених органів або вступу їх в процес за своєю ініціативою.

Питання про притягнення до участі в справі належного орга­ну державного управління та місцевого самоврядування, як це пе­редбачено п. 4 ст. 143 ЦПК, повинно вирішуватись суддею на стадії підготовки справи до судового розгляду.

Порядок вступу в процес зазначених органів за своєю ініціа­тивою законом не врегульований.

Правильною є точка зору, відповідно до якої органи держав­ного управління та місцевого самоврядування вправі вступити в процес для дачі висновку в справі на будь-якій стадії до постанов-лення судом рішення. Оформляється вступ названих органів в процес або залучення їх до участі ухвалою.

По окремих справах закон визнає наявність висновків органів державного управління і участь у процесі їх представників обо­в'язковими.

Так, ст. 69 КпШС передбачає, що при розгляді спорів про дітей у суді наявність письмового висновку органів опіки і піклування про те, з ким із сторін повинна бути дитина, а також участь пред­ставника цього органу в судовому засіданні є обов'язковими.

Необхідним є подання письмового висновку органів опіки і піклування, а також участь у судовому засіданні представника цього органу при розгляді справ:

про позбавлення батьківських прав (ст. 71 КпШС); про поновлення в батьківських правах (ст. 75 КпШС); про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

(ст. 76 КпШС);

про усиновлення (ст. 2652 ЦПК) та деяких інших справ.

У таких випадках суд зобов'язаний залучити органи опіки і піклування до участі в процесі. Розгляд таких справ без наявності висновку зазначених органів і без участі в процесі їх представників тягне за собою визнання рішення по цих справах незаконним.

Висновок органу державного управління подається до суду в письмовій формі. Він складається на підставі попереднього вив­чення матеріалів справи і обстеження, яке проводиться органом державного управління. Висновок складається від імені відпові­дного органу державного управління і підписується керівником цього органу.

Акти обстеження, висновки громадських організацій, які діють при відповідних органах державного управління, не мо­жуть замінити висновків самих органів державного управління. На це звертає увагу судів і Верховний Суд України. Так, в п. 21 постанови від 15 червня 1973 р. № 6 з наступними змінами «Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім'ю України» Пленум Верховного Суду України прямо вказує, що акти про житлово-побутові умови і матеріальний стан сторін, складений членами опікунських рад і різними комісіями, письмових висновків органів опіки і піклуван­ня не замінюють.

Висновок органів державного управління має важливе зна­чення для правильного вирішення справи. Але він не є обов'яз­ковим для суду, що розглядає справу. Якщо суд не погоджуєть­ся з ним, у рішенні повинні бути зазначені підстави. Відповідно до ст. 191 ЦПК висновки органів державного управління оголо­шуються в судовому засіданні після пояснень всіх осіб, які беруть участь у справі, та дослідження всіх доказів (показань свідків, письмових, речових доказів і висновку експерта). Суд і особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання представникам цих органів з метою роз'яснення і доповнення висновку.

При розгляді справи по суті представник відповідного орга­ну державного управління може дійти висновку про необґрунто­ваність складеного раніше висновку. Виникає питання, чи вправі він у судовому засіданні змінити цей висновок? Відповідь на це питання може бути тільки негативною. Представник органу дер­жавного управління бере участь у цивільному процесі для викла­дення суду не своєї особистої думки по суті спору, а для роз'яснення висновку органу державного управління, що його уповноважив. У подібних випадках представник органу державного управління повинен заявити клопотання про відкладення розгляду справи з метою повторного обстеження і вивчення матеріалів справи.

Представники органів державного управління, які залучені судом до участі в процесі або вступили в процес за своєю ініціа­тивою для дачі висновку в справі, користуються правами осіб, які беруть участь у справі (статті 98,99 ЦПК). Зокрема, вони можуть знайомитись з матеріалами справи, брати участь у судових засі­даннях, заявляти клопотання, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення.