А Ірокурор, який представляє в суді інтереси громадян і держави, може порушити будь-яку цивільну справу у випадках, передбачених законом.

З урахуванням особливого правового статусу прокуратури як державного органу, покликаного здійснювати нагляд за закон­ністю, для представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурору від них не потрібні ні довіреність, ні поручитель­ство, ні письмове прохання.

Процесуальне становище прокурора, який пред'явив позов, не завжди співпадає із становищем позивача.

Так, позовна заява прокурора повинна містити дані про те, який прокурор звертається до суду, в інтересах якої особи він пред'явив позов (точну назву, місце проживання, якщо це грома­дянин, чи місце знаходження органу управління, якщо позов пред'явлено в інтересах організації). Це має практичне значення, наприклад, у випадках пред'явлення прокурором позову про визнання недійсною угоди, укладеної з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, чи про визнання шлюбу не­дійсним, укладеного з метою переуступки житла. Деякі автори гадають, що в таких справах позивача немає, оскільки обидві сторони (подружжя) виступають як співвідповідачі. Навряд чи таке твердження є обґрунтованим. Предметом судового розгля­ду в такій категорії справ виступає спір між державою та учас­никами протизаконної угоди, фіктивного шлюбу, оскільки такі угоди порушують державні, суспільні інтереси в галузі цивільних правовідносин. Тому в своїй заяві прокурор повинен вказати, який конкретний орган у даному випадку представляє інтереси держави.

Необхідно приділяти увагу викладенню в заяві обставин, яки­ми прокурор обґрунтовує свої вимоги. В позовній заяві проку­рора має також міститись не тільки посилання на закон, на ос­нові якого повинна вирішуватися справа, а й його тлумачення відносно даних спірних правовідносин, тобто прокурор повинен дати юридичну кваліфікацію спірних правовідносин. Чітка пра­вова кваліфікація спірних правовідносин з посиланням на закон не тільки допомагає суду правильно, відповідно до вимог зако­ну вирішити спір, але й суттєво впливає на позицію відповідача за позовом, пред'явленим до нього.

Прокурор, який пред'явив позов в інтересах іншої особи, є учас­ником процесу, сприяє суду в правильному розгляді справ, подає допомогу в з'ясуванні дійсних прав та взаємовідносин сторін, об'єк­тивної істини. Він, як і сторони, має право знайомитися з матеріа­лами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі; брати участь у судо­вих засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, за­являти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржу­вати рішення і ухвали суду, а також користуватись іншими проце­суальними правами, наданими йому законом. Прокурор, наприк­лад, вправі протягом усього часу розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір по­зовних вимог або відмовитися від позову. Проте права та обов'яз­ки прокурора, який пред'явив позов в інтересах певної особи, по­вністю не співпадають з правами та обов'язками сторони.

Сторона у цивільній справі через сукупність процесуальних прав реалізує свій матеріально-правовий інтерес, що випливає із спірних матеріальних правовідносин. Прокурор не є учасником матеріально-правових відносин між сторонами, які є предметом розгляду суду. Він має лише інформацію й матеріали, але більше того, що викладено в позовній заяві, як правило, в судовому за­сіданні сказати не може, .як не може інколи дати відповідь на за­питання відповідача відносно уточнення тих чи інших обставин справи, а сторона в процесі не бере участі. В таких випадках, на нашу думку, прокурор може відмовитися давати пояснення в справі або відповідати на поставлені запитання відповідача. Якщо без відповіді на запитання відповідачів не можна правиль­но вирішити справу, то вона повинна бути відкладена з тим, щоб викликати сторону, в інтересах якої пред'явлено позов.

Відмова прокурора від поданої ним заяви або зміна заявле­них ним вимог не позбавляє особу, на захист прав та законних інтересів якої цю заяву було подано, права вимагати від суду розгляду справи по суті. Судові витрати в такому разі оплачують­ся на загальних підставах.

Відрізняється прокурор від сторони і тим, що рішення суду за позовом прокурора поширюється не на прокурора, а на осо­бу, в інтересах якої була порушена справа, а також тим, що про­курор звільняється від виплати судових витрат у доход держави.

Поряд з прокурором ст. 98 ЦПК відносить до осіб, які беруть участь у справі, і судового представника. Судове представницт­во, як і прокурор, це самостійний інститут цивільного процесу­ального права, який має свій предмет регулювання, свій суб'єк­тний склад, зміст, об'єкт, а також свою мету. А тому, хоча в ст. 121 Конституції України і зазначено, що на прокуратуру по­кладається представництво інтересів громадянина або держави в суді, це не означає, що прокурор виконує функції загальноци-вільного (ст. 62 ЦК) чи процесуального (статті 110-117 ЦПК) представництва. Він завжди посідає місце прокурора, як само­стійного суб'єкта цивільного процесу.