Цивільне процесуальне законодавство надає сторонам широкі процесуальні права і покладає на них обов'язки.

Як особи, які беруть участь у справі, сторони згідно із ст. 99 ЦПК мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі, брати участь у судових засіданнях, по­давати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотан­ня та відводи, давати усні й письмові пояснення судові, подава­ти свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати рішен­ня і ухвали суду.

Стаття 103 ЩІК передбачає процесуальні права, якими наділені тільки сторони. Позивач вправі протягом усього часу розгляду спра­ви по суті змінити підставу або предмет позову, збільшити або змен­шити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Відпові­дач має право визнати позов повністю або частково. Сторони мо­жуть закінчити справу мировою угодою на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання рішення, ухвали, постанови суду.

Процесуальні права сторін різноманітні, і тому доцільно згру­пувати їх залежно від змісту таким чином: права, пов'язані з са­мостійним визначенням обсягу захисту своїх прав та інтересів; права, пов'язані з використанням процесуальних засобів захис­ту; права сторін на можливість добиватися перевірки законності і обгрунтованості судового рішення й права, пов'язані з приму­совим виконанням рішень.

Маючи процесуальні права, сторони зобов'язані добросові­сно ними користуватися (ст. 99 ЦПК). На сторону, яка недобро­совісно заявила безпідставний позов, або розпочала безпідставний спір проти позову, або систематично протидіяла правильному і швидкому розглядові та вирішенню справи, суд може покласти оплату на користь другої сторони винагороди за фактичну втрату робочого часу відповідно до середнього заробітку, але не більше 5 процентів від задоволеної частини позовної вимоги. Причому винагорода може бути присуджена і з тієї сторони, на користь якої виноситься рішення.

У сфері доказування кожна сторона повинна довести ті об­ставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і за­перечень (ст. ЗО ЦПК). Суд зобов'язаний вжити всіх передбаче­них законом заходів до всебічного, повного і об'єктивного з'я­сування дійсних обставин справи, роз'яснити права і обов'язки сторін (ст. 15 ЦПЩ

У справі про стягнення коштів на утримання (аліментів) на відповідача лягає обов'язок з'явитися в суд, якщо останній виз­нає це за необхідне (ст. 174 ЦПК).

Особа, яка просить про виклик свідка, повинна зазначити його прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання та обставини, що він може ствердити (ст. 43 ЦПК). Такий же обов'язок лежить на сторонах при заяві клопотання перед судом про витребування від інших осіб письмових та речових доказів (статті 47, 53 ЦПК).

^Відповідно до закону-сторони користуються рівними проце­суальними правами, але можливість користування рівними проце­суальними правами не означає, що сторони користуються винят­ково однаковими правами. Рівноправність сторін означає рівні можливості використовувати процесуальні засоби захисту. Пози­вач має право змінити підставу чи предмет позову, збільшити чи зменшити розмір своїх позовних вимог, врешті-решт може відмо­витися від позову. Відповідач, природно, таких прав не має. В той же час у відповідача є права, специфічні для нього: він може визна­ти позов повністю чи частково, а також заявити зустрічний позов.