Підвідомчий арбітражним судам спір може бути пере­даний сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміненні, розірванні та виконанні гос­подарських договорів, які пов'язані з задоволенням державних потреб (ч. 2 ст. 12 АПК).

Аналіз чинного законодавства України про третейський роз­гляд господарських спорів дозволяє зробити висновок про існу­вання третейських судів у двох формах: постійно діючих тре­тейських судів і третейських судів, що утворюються для розгля­ду однієї конкретної справи.

У зв'язку з розвитком ринкових відносин в Україні створюють­ся постійно діючі третейські суди при товарних біржах, асоціаці­ях та інших господарських органах, діяльність яких регулюється локальними нормами. Так, наприклад, Закон «Про товарну біржу» передбачає право товарної біржі засновувати арбітражні комісії, створювати в структурі товарної біржі спеціальний під­розділ — біржовий арбітраж як постійний орган для вирішення спорів у торговельних відносинах, який діє на підставі положен­ня, що затверджується загальними зборами членів товарної біржі або уповноваженим ними органом (статті 3, 12 Закону України «Про товарну біржу»)1.

У статті 20 Закону «Про товарну біржу» вказується порядок розгляду спорів, що виникають по біржових угодах. Він встанов­люється законодавством України, статутом товарної біржі та біржовими правилами.

За своєю суттю постійно діючий третейський суд є органом, який на підставі угоди сторін формує склад третейських суддів для розгляду спору та організує розгляд справи. Сторони, які дали згоду на передачу їх спору на розгляд до постійно діючого суду, не мають тієї свободи при визначенні процесуального по­рядку вирішення спору, як це має місце при утворенні третейсь­кого суду для розгляду однієї конкретної справи. Тут процесуаль­ний порядок розгляду справ встановлюється положенням або регламентом того чи іншого третейського суду, і якщо сторони уклали угоду про передачу спору до постійно діючого арбітраж­ного суду, то, як правило, вже вважається, що вони погодились з цим порядком і він є часткою їх третейської угоди.

Організація і розгляд спорів третейськими судами, що ство­рюються для розгляду окремих конкретних спорів між підприє­мствами, організаціями та іншими суб'єктами підприємницької діяльності, може здійснюватися частково за аналогією з поряд­ком, що передбачений для розгляду спорів між громадянами, або відповідно до домовленості сторін щодо процедури третейсько­го судочинства.

Третейський суд обирається керівниками господарських організацій, між якими виник спір, у складі одного або в складі непарного числа кількох суддів. Якщо третейський суд складаєть­ся з трьох або більшого числа судів, ними обирається головую­чий. Третейськими судцями можуть бути обрані за їх згодою ке­рівники об'єднань, підприємств, організацій і установ, інженерно-технічні працівники, Працівники науково-дослідних, громадських організацій та інші особи, компетентні у вирішенні господарсь­кого спору, який виник.

Для того щоб передати господарський спір на розгляд тре­тейського суду, сторона, яка вважає це доцільним, повинна звер­нутися до другої з відповідною пропозицією. При цьому вона повинна вказати особу або осіб, яких обирає як третейських суддів. Друга сторона, що одержала таку пропозицію, повинна повідомити у письмовій формі про свою згоду на цю пропозицію або про її відхилення. У випадку відхилення пропозиції або нео­держання відповіді господарський спір передається на розгляд в арбітражний суд за встановленою підвідомчістю. В разі досягнен­ня згоди заінтересована сторона зобов'язана оформити свої ви­моги у формі письмової заяви, яка передається одному з третейсь­ких суддів. До заяви обов'язково додаються документи, необхідні для розгляду спору. Друга сторона повинна представити тре­тейському суду і позивачеві пояснення про причини відхилення позовних вимог і документи, на які вона посилається для обґрун­тування своїх заперечень. При цьому господарський спір може бути переданий до третейського суду тільки після прийняття сто­ронами необхідних заходів до урегулювання спору в претензій­ному порядку.

Передача господарського спору на розгляд третейського суду перериває перебіг строку позовної давності.

Заява вважається поданою до третейського суду у день пере­дачі її третейському судді або здачі на пошту.

Господарські спори можуть розглядатися як за місцем зна­ходження однієї із сторін, так і в іншому місці за розсудом тре­тейського суду, якщо він визнає це доцільним, виходячи з інте­ресів справи.

В порядку підготовки справи до судового розгляду третейсь­кий суд має право запросити від організацій, які беруть участь у справі, необхідні для розв'язання спору матеріали, зобов'язати сторони провести перевірку розрахунків, призначити експерти­зу. Якщо третейський суд визнає за необхідне одержати матері­али від організацій, які не беруть участі у справі, то такі матері­али повинна запросити відповідна сторона і передати суду. Для правильного розв'язання спору до справи може бути притягну­тим другий відповідач, якщо є його згода на розгляд спору у третейському суді. У випадку відсутності згоди другого відпові­дача і якщо неможливо розв'язати спір без його участі, провад­ження у справі припиняється, а спір передається позивачем на розгляд відповідного арбітражного суду.

Про день розгляду господарського спору третейський суд по­відомляє сторони. Державне мито при провадженні у третейсько­му суді не стягується. Але третейський суд може стягнути зі сто­рони витрати, що мали місце у зв'язку з провадженням по справі.

Третейський суд розглядає спори за участю керівників або інших уповноважених ними працівників об'єднань, підприємств, організацій і установ, які виступають сторонами по справі.

Порядок розгляду справ установлюється третейськими суд­дями. Засідання третейських судів по розгляду господарських спорів часто провадяться на підприємствах. Це не тільки сприяє об'єктивному дослідженню обставин справи, але й виявленню і усуненню причин правопорушнь.

Рішення третейського суду виноситься після дослідження всіх матеріалів справи. При цьому третейські судці не зв'язані вимогами сторін, що ними були висунуті, і повинні керуватися чин­ним законодавством. Коли суд складається з трьох або більшої кількості суддів, рішення приймається за більшістю голосів.

Рішення третейського суду викладається у письмовій формі і підписується усім складом суду. В ньому повинні бути зазначені: суть спору, обставини справи і мотиви, які стали підставою для рішення, строк і порядок його виконання, місце розгляду спору, дата винесення рішення, склад третейського суду, найменуван­ня організацій, що брали участь у справі, прізвища і посади пред­ставників сторін. У рішенні також зазначається про розподіл між сторонами витрат, що сталися у зв'язку з розглядом справи. ' Якщо при розгляді спору третейським судом будуть виявлені серйозні недоліки в роботі об'єднань, підприємств, організацій, установ, про це вказується в рішенні або виноситься спеціальна ухвала, яка надсилається керівникам відповідних об'єднань, підприємств, організацій, установ для вжиття необхідних заходів.

Рішення третейського суду оголошується у засіданні суду і надсилається сторонам. Воно є остаточним і підлягає виконан­ню в строк, що зазначений у рішенні.