При неналежному виконанні боржником своїх зобо­в'язань кредитор, як правило, може звернутися з позовом до суду, арбітражного або третейського суду. В окремих випадках для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна допускається примусове виконання зобов'язань в безспірному по­рядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такі ж самі нотаріальні дії здійснюють консульські установи України.

Виконавчий напис—це розпорядження нотаріуса про стягнен­ня з боржника належної стягувачеві певної суми грошей або будь-якого майна, вчинене на основі боргового документа. Виконавчий напис має силу виконавчого листа. Стягнення за ним провадить­ся у порядку, встановленому ЦПК для виконання судових рішень.

Перелік документів, за якими стягнення провадиться в без­спірному порядку, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 12 жовтня 1976 р.1

Відповідно до законодавства виконавчі написи можуть вчи­нятися, наприклад^ у випадках стягнення заборгованості за но­таріально посвідченими угодами; за підставами, які випливають з розрахункових кредитних відносин; за підставами, які випли­вають з трудових відносин; пов'язаних з авторським правом; за вимогами театрально-видовищних підприємств і театральних кас; за документами, які встановлюють заборгованість батьків за утримання дітей у дитячих установах; за вимогами державних або громадських бібліотек за неповернені або зіпсовані книги, а також в інших випадках.

Нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, коли з дня виник­нення права вимоги пройшло не більше трьох років, а у відноси­нах між установами, підприємствами і організаціями—не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, вста­новлений інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Виконавчий напис вчиняється на оригіналі боргового доку­мента і повинен містити: посаду та ініціали нотаріуса, який вчи­няє виконавчий напис; найменування і адресу стягувача і боржни­ка; зазначення строку, за який провадиться стягнення; зазначен­ня сум, які підлягають стягненню, або предметів, які підлягають витребуванню; зазначення сум державного мита, сплаченого стя­гувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; дату вчи­нення виконавчого напису; номер, під яким виконавчий напис зареєстрований у реєстрі; зазначення статті Закону та пункту Переліку документів, на підставі яких видано виконавчий напис; підпис нотаріуса, скріплений печаткою.

В державній нотаріальній конторі (у приватного нотаріуса) залишається копія документа, яким встановлена заборгованість, або виписка з особистого рахунку боржника і копія виконавчо­го напису.

Певну специфіку має вчинення виконавчих написів на чеках. Виконавчі написи вчиняються нотаріусом за місцем знаходження платника лише за наявності напису платника про те, що чек був пред'явлений до оплати, з зазначенням дня пред'явлення, але не був оплачений. Виконавчі написи про несплату чека вчиняються нота­ріусами в строки, визначені чинним законодавством України про чеки. Виконавчий напис вчиняється за бажанням чекодержателя як проти чекодавця, так і проти осіб, які відповідають за чеком.

Про вчинення виконавчого напису на чеках нотаріус робить відмітку в реєстрі, надсилає повідомлення чекодавцю про неопла* ту чека і видачу виконавчого напису.

Окрім вчинення виконавчих написів нотаріус посвідчує не-сплачені чеки і вчиняє протести векселів у порядку примусового виконання безспірних зобов'язань.

Чек — це грошовий документ встановленої законом форми, який включає наказ власника рахунку в кредитній установі (че­кодавця) про виплату держателю чека при пред'явленні зазнане*-ної в ньому суми грошей.

Платником за чеком, як правило, є банк. Його обов'язок оплачувати чек ґрунтується на чековому договорі між банком і клієнтом (чекодавцем). Чеки можуть бути іменними (виписа­ними на певну особу, одержаними на користь якої-небудь осо­би або з її наказу) і пред'явницькими. Чеки виписуються на бланку за встановленою формою. До їх основних реквізитів відносяться: дата, місце видачі, назва платника, рахунок, з якого провадиться платіж. Чек оплачується тільки при наявності на рахунку чекодавця грошових сум або відкритого на його ко­ристь кредиту.

Нотаріус за місцезнаходженням платника приймає для пред'явлення до платежу чеки, подані після закінчення десяти днів, а шоземні чеки — після шести місяців з дня видачі чека, але не пізніше 12 годин наступного після цього строку дня. Нотарі­ус у той же день пред'являє банку чек до оплати. У разі несплати чека нотаріус посвідчує несплату чека шляхом напису на чеку за встановленою формою і робить про це відмітку в реєстрі.

Одночасно з написом на чеку нотаріус надсилає повідомлен­ня чекодавцю про несплату його чека банком і про вчинення напису на чеку. На прохання чекодержателя нотаріус у разі нес­плати чека вчиняє виконавчий напис.

Вексель — вид цінного паперу, абстрактне грошове зобов'я­зання, викладене в письмовій формі. Абстрактний характер зо­бов'язань за векселем полягає в тому, що вексель зберігає свою силу незалежно від причин, які послужили підставою для його видачі. Саме цим вексельне зобов'язання відрізняється від інших грошових зобов'язань, оскільки сторони не можуть поставити оплату за векселем залежно від наступу будь-якої події.

Розрізняють два види векселя: простий і переказний. Простий вексель—це просте, нічим не зумовлене зобов'язання особи, яка видала вексель (векселедавця), про оплату вказаної в ньому суми конкретно вказаній у векселі особі. За переказним векселем плат­ником, як правило, є не векселедавець, а третя особа — акцеп­тант, який шляхом акцепта приймає на себе безумовне зобов'я­зання виконати оплату векселя.

Протест векселів про несплату вчиняється нотаріусами за місцезнаходженням платника або за місцем платежу (доміцільо-вані векселі, тобто векселі, які підлягають оплаті у третьої осо­би), а протест векселів про неакцепт І недатування акцепту —- за місцезнаходженням платника.

Векселі для вчинення протесту про несплату приймаються но­таріусами на наступний день після закшчення дати платежу за век­селем, але не пізніше 12 години наступного після цього строку дня.

Вексель може бути прийнятий для вчинення протесту про неакцепт протягом строків, встановлених для пред'явлення до акцепту чинним законодавством, а якщо вексель був пред'явле­ний до акцепту в останній день строку, то не пізніше 12 години наступного після цього строку дня.

В день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє платнику або доміціліанту (особі, яка оплачує доміцільований вексель) вимогу про оплату (або акцепт) векселя.

Якщо платник (доміціліант) оплатить вексель, нотаріус, не вчиняючи протесту, повертає вексель особі, яка оплатила век­сель, з написом на самому векселі про одержання платежу та інших належних сум за встановленою формою.

Якщо платник зробив відмітку про акцепт на переказному векселі, останній повертається векселедержателю без протесту.

В разі відмови платника (доміціліанта) оплатити або акцеп­тувати вексель чи нез'явлення його до нотаріуса нотаріус скла­дає акт про протест про несплату або неакцепт за встановленою формою і робить відповідній запис у реєстрі, а також відмітку про протест про несплату або неакцепт на самому векселі.

Якщо місцезнаходження платника невідоме, протест векселя вчиняється без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт век­селя, з відповідною відміткою в акті про протест та в реєстрі но­таріальних дій.

Опротестований вексель видається векселедержателю або уповноваженій особі. Згідно з п. З Указу Президента України від 23 серпня 1998 р. «Про врегулювання діяльності нотаріату в Ук­раїні» векселі, опротестовані нотаріусами в установленому зако­ном порядку, є виконавчими документами.