§ 10. Нотаріальні дії, спрямовані на посвідчення безспірного права.
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197
Згідно із законодавством про нотаріат нотаріусами І консульськими установами видаються свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя і свідоцтва про придбання будинків з прилюдних торгів.
Отримання свідоцтва про право на спадщину не є обов'язковим для спадкоємців. Але в деяких випадках, якщо спадкове майно переходить до спадкоємця, потрібна перереєстрація такого майна (будинків, автомототранспортних засобів тощо) у відповідному державному органі. В такому випадку необхідно попереднє оформлення права на спадщину в нотаріальному порядку.
Для оформлення спадкових прав спадкоємці подають заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини особисто або поштою.
Державний нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи.
Видане свідоцтво про право на спадщину надалі може бути визнане недійсним лише в судовому порядку.
Нотаріус не вправі анулювати або відмінити видане свідоцтво.
Свідоцтво про право на спадщину видається і у випадку переходу спадкового майна до держави.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається як за їх життя, так і у випадку смерті одного з них. При цьому нотаріус встановлює факт реєстрації шлюбу, час придбання майна, ознайомлюється з документами, які підтверджують право спільної власності на майно. У разі звернення з заявою про видачу свідоцтва колишнього подружжя нотаріус, крім вказаних дій, перевіряє факт розірвання шлюбу.
При наявності доказів про придбання майна за період шлюбу нотаріус видає одному з подружжя, яке пережило, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні в розмірі половини цього майна. В іншому разі розмір часток у спільному майні подружжя може бути визначений за їх згодою. При цьому подружжя має право відступити від правила рівності часток.
Про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя нотаріус робить про це відмітку у відповідному правовстановлюючому документі.
При вчиненні даної нотаріальної дії згоди інших спадкоємців на видачу одному з подружжя, яке пережило, такого свідоцтва не потребується. Разом з тим нотаріус зобов'язаний попередньо повідомити спадкоємців на випадок можливого пред'явлення з їх боку доказів про те, що спадкове майно не належить до спільного сумісного майна подружжя.
При наявності спору між подружжям, яке пережило, та іншими спадкоємцями нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва і пропонує спір про право вирішити в судовому порядку.
Свідоцтво про придбання жилого будинку (частини будинку) або квартири видається набувачу у випадку придбання ним з прилюдних торгів жилого будинку. Вказане свідоцтво оформлюється за місцезнаходженням будинку. Якщо торги не відбулися, свідоцтво видається стягувачеві. Такі свідоцтва видаються на підставі копії акта про продаж будинку з прилюдних торгів або копії акта про те, що будинок залишено за стягувачем у зв'язку з тим, що торги не відбулися.
Свідоцтво про придбання жилого будинку з прилюдних торгів підлягає реєстрації у встановленому порядку.