Вчинення нотаріальних дій провадиться у певному, точ­но встановленому законом процесуальному порядку (ст. 39 Закону).

Під порядком вчинення нотаріальних дій розуміють перш за все певну послідовність. Однак, крім цього, правові норми вказу­ють нотаріусу, як він повинен вчинювати ті чи інші дії аж до їх запису в реєстр. Порядок вчинення нотаріальних дій складають загальні й спеціальні правила, дотримання яких має виключно важливе значення, бо забезпечує правильне та швидке вирішення справи, видачу законного та обґрунтованого нотаріального акта.

Зміст нотаріального провадження взагалі, тобто загальний порядок вчинення нотаріальних дій складають правила, які діють незалежно від того, яка саме нотаріальна дія вчиняється. Інакше кажучи, застосування норм загального порядку вчинення нота­ріальних дій не залежить від характеру дії і є обов'язковим для всіх випадків. Наприклад, це обов'язки нотаріуса сприяти громадянам, підприємствам, установам та організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права та обо­в'язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що вчиня­ються, для того, щоб юридична необізнаність не могла бути ви­користана їм на шкоду; зберігати таємницю відомостей, одержа­них ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; встановити особу і пере­вірити справжність підписів учасників угоди та інших осіб, що звернулися; не приймати документів, що суперечать закону або містять відомості, що порочать честь та гідність громадян; від­класти вчинення нотаріальної дії з метою витребування необхід­них відомостей або документів від установ, організацій, посадо­вих осіб або у випадку направлення документу на експертизу; ро­з'яснити порядок оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії, викласти причини відмови в письмовій формі тощо.

Крім цього, до основних правил вчинення нотаріальних дій належать норми Закону, що регулюють питання, пов'язані з виз­наченням місця вчинення нотаріальних дій; часу їх вчинення; норми, що передбачають вимоги до документів, які подаються для вчинення нотаріальних дій і видачі дубліката нотаріально посвідченого документа.

Так, відповідно до ст. 41 Закону нотаріальні дії можуть вчи­нятися будь-яким нотаріусом або посадовою особою будь-яко­го виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народ­них депутатів на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 За­кону, та інших випадків, передбачених законодавством України. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріати^ ної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні виконав­чого комітету відповідної Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене при­міщення, а також коли того вимагають особливості посвідчува-ної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів. В передбачених законом випадках, як вже вказувалося, вчинення нотаріальної дії може бути відкла­дено або зупинено.

На підставі ст. 47 Закону не приймаються для вчинення нота­ріальних дій документи, що мають підчистки або дописки, закрес­лені слова чи інші незастережені виправлення; документи, текст яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також на­писані олівцем. Текст нотаріально посвідчуваних угод, засвідчу­ваних копій документів і виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані ясно і чітко; числа і строки, що стосуються змісту посвідчуваних угод, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб—без скорочень і з зазначенням їх адрес. Прізвища, імена та по батькові громадян повинні бути написані повністю із зазначенням місць їх проживання. Докумен­ти, викладеш на двох і більше окремих аркушах, повинні бути прошиті, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою.

Стаття 53 Закону передбачає можливість видачі дубліката нотаріально посвідченого документа у випадку його втрати за письмовою заявою заінтересованих осіб. Видача дубліката втра­ченого документа здійснюється державним нотаріальним архі­вом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою виконавчого коміте­ту місцевої Ради народних депутатів, дублікат втраченого доку­мента видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.

Крім цього, до норм, що закріплюють загальні правила нота­ріального провадження, слід віднести статті 9,15,19 і 31 Закону.

Так, нотаріус при вчиненні нотаріальної дії повинен бути неупередженним. Згідно із ст. 9 нотаріус та посадова особа вико­навчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних де­путатів, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотарі­альні дії на своє ім'я та від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені пра­цівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебува­ють у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або праців­ників даного виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Посадові особи, перелічені у ст. 41 Закону, не вправі посвідчувати заповіти та дору­чення на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чолові­ка або своєї дружини, їх і своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Відповідно до ст. 15 Закону, якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловод­ство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.

Статті 19 і 31 Закону регулюють оплату вчинюваних нота­ріальних дій. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Спеціальний порядок нотаріального провадження регламен­тує кожну конкретну нотаріальну дію.