Нотаріальна діяльність за своїм характером є процесу­альною, бо сучасний нотаріат — розгалужена система спеціаль­них правозастосовчих органів, діяльність яких являє собою різно­вид державної юрисдикції з правових питань.

Застосування права необхідне, коли правовідносини, що вини­кають, повинні пройти контроль з боку держави в особі її компе­тентних органів або коли для виникнення правовідносин потрібно спеціальне встановлення наявності або відсутності конкретних фактів, коли треба формально закріпити ті чи інші дії, оформити їх як юридичне значущі факти з одночасною перевіркою їх пра­вильності та законності, що й має місце в діяльності нотаріату.

У межах нотаріального процесу може здійснюватися право­вий захист та охорона тільки при відсутності спору, бо нотарі­альна діяльність — форма безспірної юрисдикції. Неможливість вирішення нотаріатом спорів про право обумовлює особливості встановленого для нотаріального процесу і властивого тільки йому процесуального порядку діяльності.

Оскільки нотаріат — особливий правозастосовчий, юрисдик-ційний орган, його діяльність слід розглядати як особливий вид державної діяльності, що провадиться у певному процесуально­му порядку. Відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням нотаріальної діяльності між нотаріатом та фізичними, юридич­ними особами з приводу посвідчення юридичних фактів (угод), прийняття заходів щодо охорони спадкового майна і видачі свідоцтв про право на спадщину тощо, за своїм характером є процесуальними, спрямованими на вирішення матеріально-пра­вових питань, віднесених до його компетенції.

Таким чином, нотаріальна процесуальна діяльність — це правозастосовча, юрисдикційна діяльність, у межах якої компе­тентним органом — нотаріусом — вирішується конкретна нота­ріальна справа, а результатом є правозастосовчий нотаріальний акт, що містить висновок про наявність певного права у заінте­ресованої особи або юридичного факту.

Нотаріальний процес—форма здійснення цієї діяльності, вид юридичного процесу, що являє собою встановлений законом порядок вчинення нотаріальних дій. Зміст нотаріального процесу складають такі процесуальні дії нотаріусів або осіб, що до них дорівнюються, та інших учасників нотаріального процесу, яки­ми реалізуються їх процесуальні права та обов'язки.

Нотаріальний процес характеризується низкою ознак, влас­тивих юридичному процесу.

Перш за все, нотаріальний процес — це розгляд певної юри­дичної справи. В результаті вчинення нотаріальних дій юридичні права та обов'язки осіб, по відношенню до яких ці дії були вчи­нені, санкціонуються державою, документам надається офіційно­го значення, що дає змогу вказаним особам набувати певного статусу і здійснювати певні дії (наприклад, успадковувати май­но за заповітом).

Нотаріальний процес можна характеризувати і як діяльність, пов'язану з вчиненням операцій з нормами права, тобто це різно­вид правозастосовчої діяльності, коли відповідний державний орган або посадова особа повинні безпосередньо використову­вати норми права для вирішення конкретної юридичної справи. При цьому слід враховувати, що застосовуються одночасно нор­ми і матеріального, і процесуального права. Нотаріус повинен, встановивши фактичні обставини з конкретної справи з допомо­гою доказів, застосувати відповідну правову норму. Всі дії вчиняються у заздалегідь встановленій послідовності І за чітко рег­ламентованими правилами, відступ від яких призводить до не­дійсності нотаріального акта.

Нотаріальний процес — правова форма діяльності уповно­важених на те органів держави та посадових осіб. Вчинення но­таріальних дій здійснює чітко встановлене коло осіб, їх конкрет­ний склад та обсяг компетенції встановлений законодавством (статті 1, 3, 34-38, 40 Закону). Порушення правил, що визнача­ють компетенцію щодо вчинення нотаріальних дій, тягне неспри­ятливі процесуальні наслідки—визнання вчинених дій недійсни­ми (наприклад, зазначених у ст. 9 Закону).

Нотаріальний процес як різновид юридичного процесу — це діяльність, результати якої обов'язково оформлюються у відпо­відних процесуальних актах — документах. Чіткий розподіл функцій між учасниками нотаріального процесу та їх офіційний характер викликають необхідність у певних засобах закріплення результатів, отриманих в ході розгляду юридичної справи.

Так, відповідно до ст. 48 Закону при посвідченні угод, засвід­ченні вірності копій документів і виписок з них, справжності підпи­су на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, а також при посвідченні часу пред'явлення документа на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи. На підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що громадянин є живим, про перебування його у певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фото­картці, про прийняття на збереження документів видаються від­повідні свідоцтва. Стаття 89 регулює питання про зміст виконав­чого напису. Крім того, відповідно до ст. 52 Закону всі нотаріальні дії, що вчиняються нотаріусом або посадовою особою виконавчо­го комітету, реєструються у реєстрах нотаріальних дій.

У випадках, коли нотаріус згідно із статтями 5 й 49 Закону відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, він повинен на прохання заінтересованої особи не пізніше як у триденний строк винести постанову про таку відмову. Посадові особи виконкомів викла­дають підстави відмови у письмовій формі.

Таким чином, результатом нотаріально-процесуальної діяль­ності можуть бути два види документів: ст. 48 встановлює перелік актів, що фіксують застосування норм матеріального права, а ст. 49 передбачає винесення іншого за своїм правовим характе­ром документа, який фіксує відсутність умов для застосування норм матеріального права та неможливість виникнення або при­пинення процесу з цієї підстави.

Юридичний процес і нотаріальний процес як його різновид — діяльність, що викликає об'єктивну потребу у процедурно-процесуальній регламентації, яка є гарантією правильного, швид­кого і ефективного розгляду справи та постанови законного і обґрунтованого рішення.

Врешті-решт, нотаріальний процес—діяльність, яка безпосе­редньо пов'язана з необхідністю використання різних методів і засобів юридичної техніки. Вщьому плані у нотаріальному процесі існує система вимог, що пред'являються до провадження, які містяться в Правилах ведення нотаріального діловодства, затвер­джених наказом Міністерства юстиції У країни від 3 лютого 1994 р. Ці Правила встановлюють єдиний для державних та приватних нотаріусів порядок ведення нотаріального діловодства, складан­ня і оформлення службових документів. Порядок складання нота­ріальних свідоцтв і посвідчувальних написів, ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також інших книг, пов'язаних з вчи­ненням нотаріальних дій, регулюється також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Все це дозволяє характеризувати нотаріальний процес як специфічну правову форму діяльності, суть якої полягає в тому, що в її межах здійснюється застосування правових норм шляхом реалізації нотаріатом юрисдикційних повноважень.

Оскільки нотаріальний процес—різновид юридичного про­цесу і зводиться до передбаченого законом порядку вчинення нотаріальних дій, він характеризується структурно складним змістом. Елементами нотаріального процесу є його суб'єкти, стадії та провадження, які дають змогу окреслити просторово-часові межі та предметний зміст цієї форми діяльності.