Покладаючи на нотаріальні органи функцію вчинення нотаріальних дій, держава наділяє їх владними повноваженнями, тобто компетенцією.

Законодавство про нотаріат на відміну від ЦПК не містить норми, що закріплює загальні правила підвідомчості справ нота­ріальним органам. В Законі прямо перелічуються нотаріальні дії, які в сукупності складають компетенцію нотаріальних органів.

Повноваження нотаріальних органів на вчинення нотаріаль­них дій регламентуються залежно від суб'єкта, який управомо-чений здійснювати нотаріальні функції.

Найбільш широке коло нотаріальних дій вчиняється в держав­них нотаріальних конторах. Відповідно до ст. 34 Закону у держав­них нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії:

1) посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюб­ні контракти та ін.);

2) вживаються заходи до охорони спадкового майна;

3) видаються свідоцтва про право на спадщину;

4) видаються свідоцтва про право власності на частку в спіль­ному майні подружжя;

5) видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з при­людних торгів;

6) видаються дублікати документів, що зберігаються у спра­вах нотаріальної контори;

загрузка...

7) накладається заборона відчуження жилого будинку, квар­тири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

8) засвідчується вірність копій документів і виписок з них;

9) засвідчується справжність підпису на документах;

10) засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

Нотаріальний процес_____________________533

11) посвідчується факт, що громадянин є живим;

12) посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;

13) посвідчується тотожність громадянина з особою, зобра­женою на фотокартці;

14) посвідчується час пред'явлення документів;

15) передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;

16) приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;

17) вчиняються виконавчі написи;

18) вчиняються протести векселів;

19) пред'являються чеки до платежу і посвідчується неспла­та чеків;

20) вчиняються морські протести;

21) приймаються на зберігання документи.

Перелік нотаріальний дій, що вчиняються в державних нота­ріальних конторах, не є вичерпним. Законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

Відповідну компетенцію мають державні нотаріуси держав­них нотаріальних архівів, які видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, що зберігаються у справах цих архівів (ст. 35 Закону).

Компетенція приватного нотаріуса більш вузька, ніж дер­жавного. Так, згідно із ст. 36 Закону він не може накладати і знімати заборону відчуження нерухомого майна; видавати сві­доцтво про право власності на частку в спільному майні под­ружжя у випадку смерті одного з подружжя; видавати свідоцт­во про право на спадщину; вживати заходів до охорони спад­кового майна; посвідчувати договори довічного утримання; засвідчувати справжність підпису на документах, призначених для дії за кордоном, а також посвідчувати доручення для цієї мети. Указом Президента України від 23 серпня 1998 р. «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» компетенцію приватних нотаріусів розширено. Згідно з п. 2 наведеного Ука­зу приватні нотаріуси мають право посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та всі інші нотаріальні дії, які вчиняються державними нотаріусами, за винятком видачі свідоцтва про право на спадщину та вжиття заходів до охоро­ни спадкового майна.

Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів можуть вчиняти наступні нота­ріальні дії:

1) вживати заходів до охорони спадкового майна;

2) накладати та знімати заборону відчуження жилого будин­ку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

3) посвідчувати заповіти;

4) посвідчувати доручення;

5) засвідчувати вірність копій документів і виписок з них;

6) засвідчувати справжність підпису на документах. Однак вказані особи не мають права оформляти документи,

призначені для дії за кордоном (ст. 37 Закону).

До компетенції консульських установ України належить вчи­нення широкого кола нотаріальних дій (ст. 38 Закону):

1) посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень та ін.), крім договорів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних діля­нок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;

2) вживання заходів до охорони спадкового майна;

3) видача свідоцтва про право на спадщину;

4) видача свідоцтва про право власності на частку в спільно­му майні подружжя;

5) засвідчення вірності копій документів і виписок з них;

6) засвідчення справжності підпису на документах;

7) засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу;

8) посвідчення факту, що громадянин є живим;

9) посвідчення факту знаходження громадянина у певному місці;

10) посвідчення тотожності громадянина з особою, зображе­ною на фотокартці;

11) посвідчення часу пред'явлення документів;

12) приймання в депозит грошових сум і цінних паперів;

13) вчинення виконавчих написів;

14) приймання на зберігання документів;

15) вчинення морських протестів.

Законодавство про нотаріат окремо визначає компетенцію посадових осіб щодо посвідчення заповітів і доручень, прирівню­ваних до нотаріальних посвідчених. Згідно із ст. 40 Закону до нотаріально посвідчених документів прирівнюються:

заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікар­нях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та ін­валідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками по ме­дичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікуваль­них закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;

заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що пла­вають під прапором України, посвідчені каштанами цих суден; заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, ар­ктичних та інших подібних до них експедиціях, посвідчені на­чальниками цих експедицій;

заповіти та доручення військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальни­ками, їх заступниками по медичній частині, старшими черго­вими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;

заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних кон­тор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії,— також заповіти та доручення робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військо­вослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;

заповіти та доручення осіб, які перебувають у місцях поз­бавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі. Посадові особи, перелічені в цій статті, зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів чи в державну нотаріальну кон­тору за постійним місцем проживання заповідача.

Капітани морських суден зобов'язані передати по одному при­мірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для наступного направ­лення їх у державний нотаріальній архів чи державну нотаріаль­ну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Державна нотаріальна контора передає одержаний нею при­мірник заповіту на зберігання у відповідний державний нотаріальний архів з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт.

Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Ук­раїні або якщо місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється в державний нотаріальний архів Києва.

Завідуючий державним нотаріальним архівом зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт. Порядок посвідчення заповітів та доручень, прирівнюваних до нотаріаль­но посвідчених, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р.

Як видно, компетенція нотаріальних органів різноманітна. Але нотаріальні дії можна класифікувати за їх цілеспрямованістю і змістом. Виходячи з цього критерію, нотаріальні дії поділяються на: 1) спрямовані на посвідчення безспірного права; 2) спрямо­вані на посвідчення безспірного факту; 3) спрямовані на надан­ня виконавчої сили платіжним зобов'язанням і борговим доку­ментам; 4) спрямовані на забезпечення зберігання спадкового майна та документів.