Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на державних та приватних нотаріусів; на посадові особи виконав­чих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депу­татів — у населених пунктах, де немає нотаріусів; на консульські установи України або дипломатичні представництва України — за кордоном. Посвідчення заповітів і доручень, прирівняні до нотаріальних, може провадитися особами, вказаними у ст. 40 Закону (головні лікарі, їх заступники по медичній частині або чергові лікарі лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв; капіта­ни суден; начальники експедицій та ін.).

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов ста­жування протягом шести місяців у державній нотаріальній кон­торі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Нотаріус не може перебу­вати в штаті інших державних, приватних та громадських під­приємств і організацій, займатися підприємницькою і посеред­ницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану робо­ту, крім тієї, яка передбачена ч. 2 ст. 4 Закону (складання проектів угод і заяв, виготовлення копій документів та виписок з них, дачі роз яснень з питань вчинення нотаріальних дш І консультацій правового характеру), а також викладацької! наукової у вільний від роботи час.

Відповідно до ст. 5 Закону нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки згідно із Законом і принесеною прися­гою; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організа­ціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'ясню­вати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не мог­ла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмови­ти у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодав­ству України або міжнародним договорам.

Нотаріуси можуть об'єднуватися^ регіональні, загальнодер­жавні, міжнародні спілки та асоціації. Такою добровільною гро­мадською асоціацією нотаріусів є, зокрема, Українська нотаріаль­на палата, основною метою якої є об'єднання на професійній основі зусиль нотаріусів для задоволення та захисту їх законних соціаль­них та інших спільних інтересів, сприяння підвищенню їх професій­ного рівня та вдосконаленню правової допомоги, що надається органами нотаріату громадянам, підприємствам і організаціям1.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату. Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена у суд в місячний строк з дня її одержання.

Анулювати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяль­ністю може Міністерство юстиції України з власної ініціативи но­таріуса або за поданням управління юстиції Ради Міністрів Авто­номної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках, передбачених ст. 12 Закону. Рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю також може бути оскаржене до суду.

Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади провадиться управлінням юстиції Ради Міністрів Авто­номної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольсь­кої міських державних адміністрацій.

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодав­ством. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недба­лих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, перед­баченому законодавством України.

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться управлінням юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держав­них адміністрацій за заявою особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Відмова у реєстрації при­ватної нотаріальної діяльності не допускається.

Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус зобов'язаний у тримісячний строк розпочати нотаріаль­ну діяльність. Якщо протягом цього строку без поважних при­чин нотаріус не приступить до роботи, за рішенням управління юстиції видане йому реєстраційне посвідчення може бути ану­льовано. Приватний нотаріус повинен мати своє робоче місце в межах нотаріального округу, який визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністративно-тери­торіального поділу України. В містах, що мають районний поділ, округом діяльності нотаріуса є територія відповідного міста.

Приватний нотаріус вправі мати контору, укладати цивіль­но-правові та трудові договори, відкривати розрахунковий та інші рахунки в банках. Приватний нотаріус має печатку із зоб­раженням Державного Герба України, зазначенням посади, свого прізвища, імені та по батькові і округу діяльності. Шкода, запо­діяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватно­го нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Припинення приватної нотаріальної діяльності можливе лише за умов, перед­бачених у Законі (ст. ЗО). На відміну від державних нотаріусів, які за вчинення нотаріальних дій справляють державне мито у роз­мірах, встановлених чинним законодавством, приватні нотаріу­си справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Од­нак згідно з Указом Президента України від 10 липня 1998 р. «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріаль­них дій»1 розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріаль­них дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними но­таріусами за аналогічні нотаріальні дії.

Контроль за законністю виконання приватними нотаріусами своїх обов'язків здійснюється Міністерством юстиції України, управлінням юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держав­них адміністрацій.