Згідно із ст, 1 Закону України від 4 червня 1991 р. «Про арбітражний суд» правосуддя в господарських відносинах здій­снюється арбітражним судом.

Арбітражні суди України були утворені на базі органів дер­жавного арбітражу. Тому, щоб усвідомити місце арбітражних судів у системі органів правосуддя та роль, яку вони відіграють у державному механізмі, треба знати, як виникли і розвивались органи державного арбітражу.

Поява органів державного арбітражу в країнах, що входили до складу Радянського Союзу, у тому числі і в Україні, була обу­мовлена проведенням Радянською державою нової економічної політики (НЕП), існуванням поряд з підприємствами державної У власності приватних підприємств та переведенням державних підприємств на засади комерційного (господарського) розрахун­ку і розвитком договірних господарських зв'язків.

Спочатку були створені арбітражні комісії при вищих ор­ганах влади та їх органах на місцях (1922 р.). Вони створюва­лись як Юридичні органи для розгляду майнових спорів між підприємствами і організаціями. За характером своєї діяль­ності арбітражні комісії були схожі на судові органи і розгля­дались як спеціальні суди. Згідно із ст. 1 ЦПК УРСР 1924 р. правила ведення цивільного процесу поширювалися і на діяль­ність арбітражних комісій.

Арбітражні комісії об'єктивно були потрібні в умовах існу­вання у народному господарстві підприємств різних форм влас­ності. Коли у суспільному виробництві були ліквідовані приватні підприємства і залишилися лише підприємства соціалістичних форм власності, подальше існування арбітражних комісій було визнано недоцільним. Замість арбітражних комісій при органах державної влади були створені'органи державного арбітражу — Державний арбітраж. Завдання і компетенція Державного арбі­тражу визначались Положенням про Державний арбітраж вДц З травня 1931 р.1

Визначені законодавством тих часів про державний арбітраж завдання і функції діяльності органів державного арбітражу вка­зують на те, що на відміну від арбітражних комісій діяльність їх вже не нагадує діяльність загальних судів.

Органи державного арбітражу, хоча і займалися розглядом господарських спорів між суб'єктами господарської діяльності, але формувались з самого початку як спеціальні органи для участі в управлінні суспільним виробництвом — підприємствами та організаціями соціалістичної форми власності. Вони сприяли зміцненню госпрозрахунку, планової та договірної дисципліни в народному господарстві.

Ознакою належності органів державного арбітражу до органів управління народним господарством є і те, що вони завжди були підпорядковані виконавчим органам влади.

Державний арбітраж розвивався та удосконалювався, що відбилося в нормативних актах про цей державний орган.

Законодавство про державний арбітраж дуже інтенсивно оновлювалось і змінювалось у період проведення в СРСР еко­номічної реформи, перетворення планової економіки на рин­кову.

Формування в країні багатоукладної економіки, поява під­приємств та організацій різних форм власності обумовили посту­пове скорочення в діяльності арбітражних органів управлінських функцій і зростання функцій юрисдикційних. Об'єктивно орга­ни державного арбітражу перетворювались за характером своєї діяльності на судові. Це і обумовило в подальшому суттєві зміни в законодавстві про арбітраж.

У грудні 1990 р. IV з'їзд Рад СРСР прийняв постанову про створення замість органів державного арбітражу арбітраж­них судів. Арбітражні суди потім були створені в усіх респуб­ліках Радянського Союзу. На Україні це сталося з прийняттям Верховною Радою Закону від 4 червня 1991 р. «Про ар­бітражний суд».

Згідно з цим Законом в Україні діють Вищий арбітражний суд України, арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбіт­ражні суди областей, міст Києва і Севастополя, які становлять єдину систему арбітражних судів.

Вищим органом в системі арбітражних судів є Вищий арбіт­ражний суд, місцевою ланкою в системі є арбітражний суд Авто­номної Республіки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва і Севастополя.

Верховною Радою України за поданням Голови Вищого ар­бітражного суду можуть утворюватись й інші ланки арбітражних судів (міські, міжрайонні, районні арбітражні суди тощо).

Арбітражні суди мають внутрішню структуру. Вони органі­зуються у такому складі: голова арбітражного суду, перший за­ступник голови, заступник голови та судді. Всі ці посадові осо­би арбітражного суду обираються Верховною Радою України (ст. 128 Конституції України). Крім зазначених осіб Вищий ар­бітражний суд діє у складі: Пленуму Вищого арбітражного суду, Президії Вищого арбітражного суду, судових колегій по розгля­ду спорів та перегляду рішень, ухвал, постанов. Щодо арбітраж­них судів Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, то для вирішення організаційних питань вони можуть утворювати президії арбітражного суду, склад яких зат­верджується Президією Вищого арбітражного суду України за поданням голів відповідних арбітражних судів.

Закон визначив місце арбітражних судів у системі органів дер­жави, їх склад та завдання. У статті 1 Закону України «Про арбіт­ражний суд» вказується, що арбітражний суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридич­ними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство. Організація і діяльність арбітражного суду визначаються Конституцією України, Законом «Про арбітражний суд», Арбітражним процесуальним кодексом України (далі—АПК), іншими законодавчими актами України, а також міждержавними договорами й угодами, ратифікованими у встановленому порядку.

Закон про арбітражний суд визначає завдання усіх ланок арбітражного суду: захист прав та охоронюваних законом інте­ресів учасників господарських правовідносин; сприяння зміцнен­ню законності в сфері господарських відносин; внесення пропозицш, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.

Арбітражні суди для здійснення цих завдань наділяються певними повноваженнями. Так, арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбітражний суд області, міст Києва і Севас­тополя вирішує господарські спори, віднесені до його компе­тенції, розглядає справи про банкрутство; перевіряє в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови цього арбітражного суду; вивчає і узагальнює практику застосування законодавства, ана­лізує статистику вирішення господарських спорів, вносить пропо­зиції Вищому арбітражному суду України, спрямовані на вдоско­налення правового регулювання господарської діяльності та прак­тики вирішення господарських спорів; веде роботу, спрямовану на попередження правопорушень у сфері господарських відносин; здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Значно ширшими повноваженнями наділяється Вищий ар­бітражний суд України. Вищий арбітражний суд України здій­снює організаційне керівництво арбітражним судом Автоном­ної Республіки Крим, арбітражними судами областей, міст Киє­ва і Севастополя. Крім того, він вирішує господарські спори, віднесені до його компетенції АПК, іншими законодавчими актами України, міждержавними договорами й угодами; може в межах підвідомчості арбітражних судів України прийняти до свого провадження будь-який господарський спір; перевіряє в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови Вищого арбітраж­ного суду, арбітражного суду Автономної Республіки Крим, арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя; вивчає і узагальнює практику застосування законодавства, забезпечує однаковість практики; дає роз'яснення арбітражним судам з пи­тань практики застосування законодавства України, яке регу­лює відносини в господарській сфері та порядок вирішення гос­подарських спорів.

Вищий арбітражний суд здійснює й інші повноваження, на­дані йому законодавством.

Особливе місце в усіх ланках арбітражного суду України посідає суддя арбітражного суду. Статус судці арбітражного суду не відрізняється від статусу судді суду загальної юрисдикції.

Судця арбітражного суду — це посадова особа> котра наділе­на повноваженнями безпосередньо здійснювати правосуддя з господарських відносин.

Голова Вищого арбітражного суду України, його заступники, голова арбітражного суду Автономної Республіки Крим, голови арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступ­ники також мають статус судці арбітражного суду, тобто вони теж можуть безпосередньо здійснювати правосудця з господарських відносин у межах компетенції відповідного арбітражного суду.