Юстійним заходом виконання є передбачене ст. 386 ЦПК звернення стягнення на майно і грошові суми боржника, що знаходяться у інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Характерною рисою цього заходу виконання є обов'язкове надси­лання іншим особам запиту, на який вони повинні дати відповідь про те, які у них є гроші чи майно, належні боржникові, або скільки з них належить боржникові. Одночасно з цим державний викона­вець повідомляє інших осіб про те, що з часу одержання цього за­питу на майно боржника, яке є у них, накладається арешт у межах суми стягнення і що всі належні боржникові платежі до повної спла­ти стягуваної суми ці особи зобов'язані вносити не боржникові, а на депозитний рахунок суду. Після одержання відомостей про на­явність у інших осіб майна, належного боржникові, державний виконавець описує його, вилучає і продає на загальних підставах.

На майно боржника, що знаходиться у державних установ і підприємств, державний виконавець не накладає арешту. В цих випадках вилучення майна може бути проведене тільки з момен­ту, коли це майно підлягало б передачі боржникові у його роз­порядження.

На майно боржника, заставлене в кредитних установах, стягнен­ня може бути звернено і за претензіями, не забезпеченими заставою. В цьому випадку претензії задовольняються в порядку черговості.

При зверненні стягнення на грошові суми, що належать бор­жникові від інших осіб і підлягають перерахуванню через банк за правилами розрахункових операцій, державний виконавець сповіщає цих осіб і відповідне відділення банку про те, що на рахунок боржника накладено арешт і платежі, що йому надхо­дять, до повного погашення стягуваної суми мають перерахову­ватися стягувачеві або на депозитний рахунок суду.

У випадку невиконання вимог державного виконавця — не­виконання рішення, втрати виконавчого листа, витрати стягну­тих сум на інші потреби, а також у разі неповідомлення держав­ному виконавцеві відомостей про заробітну плату, грошові суми та майно боржника, про зміну їм місця роботи, затримання по­вернення виконавчого документа при звільненні боржника з ро­боти тощо—державний виконавець ставить перед судом питан­ня про накладення на винних посадових осіб штрафу в розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У цих випадках стягувач вправі також пред'явити на відпо­відну установу, підприємство або організацію позов про стягнен­ня суми, що підлягала відрахуванню, але не була відрахована внаслідок вини цієї установи, підприємства, організації.

Скарги стягувача або боржника на неправильні дії адмініст­рації установ, підприємств та організацій за виконавчими доку­ментами державний виконавець зобов'язаний перевірити і вжи­ти заходів, що забезпечили б правильне стягнення.

Окремим випадком загального правила ст. 386 ЦПК є пра­вило ст. 387 ЦПК, яке передбачає звернення стягнення на вкла­ди громадян в ощадному банку. Звернення стягнення на вкла­ди обмежено лише випадками, зазначеними в цій статті, а саме: 1) при стягненні за вироком, яким задоволене цивільний позов, що виник з кримінальної справи; 2) при стягненні на підставі рішення суду чи постанови судді про стягнення аліментів (при відсутності заробітку або іншого майна, на яке можна звернути стягнення); 3) при стягненні на підставі рішення суду про поділ вкладу, який суд визнав спільним майном подружжя. Крім звер­нення стягнення на вклад закон дозволяє конфіскацію вкладів громадян на підставі вироку, який набрав законної сили.