Законодавство встановлює чотири види заходів реаль­ного виконання: 1) звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться у нього; 2) звернення стягнення на майно та грошові суми боржника, які знаходяться у інших осіб; 3) звернення стяг­нення на заробітну плату, заробіток, пенсію, стипендію борж­ника; 4) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні суду. Пункт 5 ст. 362 ЦПК на­дає право суду встановити рішенням інші заходи примусового;.

виконання, наприклад виконання певних дій, не пов язаних з передачею майна чи грошей: ремонт приміщень, передача дити­ни на виховання тощо.

Заходи примусового виконання визначаються законом або су­дом у судовому рішенні. Проте ні суд, ні державний виконавець не можуть діяти довільно у виборі заходу, а виходять з дій боржника, до звершення яких він зобов'язується судовим рішенням, з об'єкту стягнення, за рахунок якого задовольняються вимоги стягувача.