Виконання судових рішень — заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав. Виконавче провадження ха­рактеризується тим, що воно може бути порушено і не в зв'язку з судовим розглядом справи, оскільки закон (ст. 348 ЦПК) дору­чає органам виконання виконувати і акти інших органів (адмі­ністративних органів, нотаріату, товариських, третейських судів та ін.). Виконавче провадження забезпечує досягнення матеріаль­но-правової мети судової та несудової юрисдикційної діяльності. Зв'язок виконавчого провадження з попередніми стадіями судо­вого процесу визначається єдністю цілей, які закріплені законом для всього судочинства в цілому і полягають у захисті прав та охоронюваних законом інтересів.

Процес захисту права після постановлення рішення і набран­ня ним законної сили продовжується у формі виконавчого провад­ження, що складає заключну стадію цивільного процесу. Приму­сове виконання судових рішень гарантує і завершує здійснення прав сторін, визнаних судом, та підтверджених ним обов'язків.

Таким чином, виконавче провадження можна визначити як сукупність процесуальних дій учасників виконання, які спрямо­вані на реалізацію актів юрисдикційних органів та вчиняються у певному, врегульованому цивільним процесуальним законодав­ством порядку.

В літературі є дискусійним питання про те, чи становить ви­конання судових рішень заключну стадію цивільного процесу. Більшість авторів розглядає виконання судових рішень саме як стадію цивільного процесу1. Поряд з цим існує й інша точка зору, згідно з якою виконавче провадження становить самостійний вид провадження. Так, на думку М. К. Юкова, відносини, що вини­кають у зв'язку з виконанням рішень юрисдикційних органів, є предметом регулювання самостійної галузі права — виконавчо­го права1. В. М. Шерсткж також вказує, що відносини, які вини­кають при виконанні рішень різних юрисдикційних органів, і цивільні процесуальні відносини не є однорідними. Вони мають різний суб'єктний склад, зміст, підстави припинення та інші еле­менти2. Наведені міркування є досить слушними- стосовно перс­пектив розвитку цивільного процесуального законодавства та норм, що регулюють виконавче провадження. Але чинне цивіль­не процесуальне законодавство регулює виконавче проваджен­ня як стадію цивільного процесу. Крім того, слід враховувати, що для забезпечення гарантій здійснення прав учасників виконання є дуже важливою та обставина, що правовідносини між ними та судом, державним виконавцем є процесуальними. Всі ознаки цивільних процесуальних правовідносин притаманні правовідно­синам, які виникають при виконанні судових рішень, саме внас­лідок того, що вони врегульовані цивільним процесуальним за­конодавством. Таким чином, виконання судових рішень є части­ною цивільного процесу, його заключною стадією, зв'язок якої з попередніми обумовлений тим, що в рамках цивільного процесу відбувається реалізація норм матеріального права та самого суб'єктивного матеріального права, що випливає з цієї норми.