Сгаття 285 ЦПК та ст. 50 Закону України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат»1 встановлюють можливість оскарження нотаріадьдих^диі-або-відмови в їх вчиненні-і-£_проц£суадьним засобоМд,^^^ забеапеаує законність нотаріального проваджен­ня І захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу — громадян та, організацій".

Вирішення цих справ у точній відповідності із законодав­ством має сприяти зміцненню законності в сфері цивільних пра­вовідносин, щохвиникають з нотаріально посвідчених договорів, оформлення спадкових прав і виконавчих написів, вчинення інших нотаріальних дій.

Заінтересована-особа, яка вважає неправильною вчинену но­таріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі по­дати про це скаргу до районного (міського) суду за місцезнаход­женням державної нотаріальної контори, державного нотаріаль­ного архіву, виконкому міської, селищної, сільської Ради або робочого місця приватного нотаріуса, ДІЇ яких оскаржуються.

Скарга на неправильне вчинення нотаріальної дії або відмо­ву в її вчиненні консульською установою розглядаються в поряд­ку, встановленому Консульським Статутом України, а саме — в порядку підлеглості2.

Скарги на неправильне посвідчення заповітів і довіреностей або відмову в їх посвідченні посадовими особами, які згідно із ст. 40 Закону України «Про нотаріат» мають право посвідчува­ти заповіти і довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідче­них (головні лікарі, їх заступники по медичній частині або чер­гові лікарі лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв; директори і головні лікарі будинків для престарілих та інвалідів; капітани морських суден або суден внутрішнього плавання", що плавають під прапором України; начальники розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедицій; начальники, їх заступники по медичній частині, старші і чергові лікарі госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів; командири військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів; на­чальники місць позбавлення волі), подаються в суд за місцезна­ходженням відповідно лікарні, іншого стаціонарного лікуваль­но-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарі­лих та інвалідів, експедиції, госпиталю, військово-навчального закладу, військово-лікувального закладу, військової частини, місця позбавлення волі.

Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в його посвідченні капітаном морського судна або судна внут­рішнього плавання подаються до суду за місцем порту реєстрації судна, який визначається при реєстрації українського судна у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі Ук­раїни. Згідно із ст. 27 Кодексу торговельного мореплавства Ук­раїни1 судно може бути зареєстровано у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України тільки в одному морському порту України.

В порядку окремого провадження скарги на вчинення нота­ріальних дій або відмову в їх вчиненні можуть бути розглянуті за умови відсутності між заінтересованими особами спору про право цивільне, підвідомчого судам. Якщо заявник оспорює до­стовірність засвідченого факту, права і обов'язки, основані на вчиненій нотаріальній дії, чи правильність документів, необхід­них для цього, або коли іншими особами оспорюються права і обов'язки, набуття яких пов'язане з рчиненням нотаріальних дій, заяви розглядаються в порядку позовного провадження. Це має практичне значення, оскільки залежно від того, в порядку якого провадження розглядається справа, вирішуються питання про підсудність, коло осіб, що беруть участь у справі, їх процесуаль­не становище, обсяг процесуальних прав і обов'язків, ровмір дер­жавного мита тощо.

Відповідно до вимог ч. З ст. 255 ЦПК, якщо в матеріалах, що надійшли за скаргою, є дані про наявність спору про право ци­вільне, підвідомчого суду, суддя відмовляє в прийнятті скарги і роз'яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах, а коли це виявлено при розгляді справи, то суд залишає скаргу без розгляду із зазначеними роз'ясненнями.

За змістом ст. 385 ЦПК у порядку окремого провадження оскаржується, тільки відмова_у вчиненні виконавчого напису, а правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, може бути оскаржена боржником лише в позовному порядку. При оскар­женні боржником правильності таких вимог завжди виникає спір про право, який, згідно із ст. 255 ЦПК не розглядається в поряд­ку окремого провадження. В таких випадках справа розглядаєть­ся за позовом боржника, а відповідачем є кредитор. При задово­ленні позову суд постановляє рішення про скасування виконав­чого напису.

Скарги на відмову у вчиненні тієї чи іншої нотаріальної дії або неправильне вчинення певної нотаріальної дії слід відрізня­ти від скарг на дії нотаріуса (або інших посадових осіб, що вчи­няють нотаріальні дії), які не стосуються суті вчинених нотарі­альних функцій. Скарги на порушення строків вчинення нота­ріальної дії, погану організацію роботи, нетактовну поведінку, порушення годин прийому тощо розглядаються не в судовому, а в адміністративному порядку органами, які здійснюють керів­ництво нотаріатом: відділами юстиції відповідних місцевих ад­міністрацій, Міністерством юстиції України. Аналогічні скарги на дії посадових осіб виконкомів місцевих Рад, на які покладено вчинення нотаріальних функцій, розглядаються виконкомом вищестоящої Ради. Подання таких скарг на відміну від скарг, що пред'являються до суду, строком не обмежене.

Розгляд скарг на неправильне вчинення нотаріальної дії або на відмову у вчиненні нотаріальної дії провадиться районним (міським) судом у загальному порядку, встановленому ЦПК, з особливостями, передбаченими статтями 285-288 ЦПК.

Право на звернення до суду із скаргою на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні мають заявники — особи (фізичні ти юридичні), стосовно яких були вчинені нотаріальні дії, або які одер­жали відмову в їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі. Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані за­коном інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Якщо така особа звернулась із скаргою на нотаріальну дію, судця згідно з правилами ч. З ст. 255 ЦПК відмовляє в прийнятті заяви і роз'яснює заявникові його право на пред'явлення позову.

На підставі ч. 4 ст. 285 ЦПК заяву про неправильно вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії може подати і прокурор.

Незалежно від того, за чиєю ініціативою порушено справу, процесуальне становище заявника має займати особа, стосовно якої було вчинено нотаріальну дію, або яка отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчи­ненні відповідно нотаріуси та інші органи, що виконують нота­ріальні дії, беруть участь як заінтересовані особи (ст. 98 ЦПК) і несуть обов'язки та користуються правами, передбаченими ст. 99 ЦПК, в тому числі правом оскаржувати рішення і ухвали суду.

Право на подання скарги строкове, воно може бути реалізо­вано протягом десяти днів з дня вчинення неправильної нотарі­альної дії або відмови вчинити нотаріальну дію. Відповідно до загальних правил обчислення процесуальних строків перебіг строку на подання такої скарги починається з дня? наступного після того, коли заявникові стало відомо про вчинену нотаріаль­ну дію або про відмову у вчиненні такої дії. Оскільки на прохан­ня особи, яка отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, при­чини відмови викладаються у письмовій формі, строк у такому разі має обчислюватися з дня, наступного за днем винесення постанови з викладенням мотивів.

Питання про додержання заявником встановленого для подан­ня скарги десятиденного строку вирішує суд. Цей строк обчис­люється з наступного дня після вчинення оскарженої нотаріальної дії або відмови вчинити нотаріальну дію і вважається не пропуще­ним, якщо до його закінчення скаргу було подано (здано на пошту) органу, що виконує нотаріальні дії, або безпосередньо до суду.

Пропущений з поважних причин строк на подання .скарги м®же,бути поновлений судом на прохання заінтересованої особи. Скарга, подана після закінчення цього строку, залишається без розгляду відповідно до ст. 85 ЦПК, якщо суд не знайде під­став для його поновлення або про поновлення строку не заявля­лось прохання. Ухвала про залишення скарги без розгляду не є перешкодою для пред'явлення відповідного позову.

Відносно змісту та форми скарги слід керуватися загальни­ми правилами цивільного процесуального законодавства тією мірою, якою вони застосовуються до окремого провадження. Оскільки справи даної категорії розглядаються судом за прави­лами ЦПК з винятками і доповненнями, що містяться в главі 39, скарги за формою і змістом мають відповідати вимогам ст. 137 ЦПК. У скарзі має бути зазначено: найменування суду, до якого подається скарга; найменування скаржника, його місце прожи­вання або знаходження, якщо скарга подається юридичною осо­бою; зміст вимог скаржника; обставини, якими скаржник обґрун­товує свої вимоги; докази, що підтверджують викладені обста­вини; перелік документів, що додаються до скарги. Скарга має бути оплачена державним митом у відповідному розмірі.

При подачі скарги без додержання вимог ст. 137 ЦПК суддя на підставі ст. 139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення скар­ги без руху і надає заявникові строк для виправлення її недоліків, а якщо протягом цього строку вони не будуть усунуті, повертає скаргу, постановивши про це мотивовану ухвалу.

При цьому слід враховувати, що відсутність письмової відмо­ви нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії не є підставою до відмови в прийомі скарги. Письмова постанова нотаріуса є лише доказом певної дії, а відсутність доказу відповідно до статей 136,137 ЦПК не може бути підставою до відмови в прийнятті заяви.

Для подання скарг ст. 287 ЦПК встановлений особливий поря­док: вони надсилаються до суду через нотаріуса або посадову осо­бу, яка вчиняє нотаріальні дії. Нотаріус або відповідна посадова особа, одержавши скаргу, зобов'язані передати її до суду разом із своїми поясненнями щодо її суті та оригіналами або копіями по­трібних документів не пізніше трьох днів з дня одержання скарги.

Прийнявши скаргу до провадження, суддя здійснює всі не­обхідні дії, пов'язані з підготовкою справи до судового розгляду.

Для забезпечення правильного та своєчасного розгляду скарг суддя, порушуючи справу, зобов'язаний відповідно до вимог ст. 143 ЦПК провести всі необхідні дії для підготовки її до судового розг­ляду. Важливим є залучення у справу всіх заінтересованихлосіб.Оскільки закон містить вказівку на участь у справі нотаріуса або іншої посадової особи, дії якої оскаржуються, суддя має повідоми­ти цих осіб. Крім того, до інших заінтересованих осіб належать учас­ники правовідносин, які пов'язані із вчиненням нотаріальної дії: родичі скаржника, його подружжя, органи державного управління (наприклад, фінансовий відділ виконкому), інші спадкоємці.

В судовому засіданні судочинство провадиться за правила­ми гл. 39 ЦПК. Після того як будуть здійснені дії, що складають зміст підготовчої частини судового розгляду, розгляд справи по суті починається з доповіді судді. Цершим виступає скаржник, який дикладає суть своїх вимог, а потім пояснення щодо суті скарги дає нотаріус, представник органу, що вчиняє нотаріальні дії, або відповідна посадова особа.

Предметом судового розгляду у цих справах є або законність та обґрунтованість нотаріальної дії, або правомірність відмови в її вчиненні. При перевірці законності дій нотаріуса суддя має ретельно вивчити закон, на підставі якого діяв нотаріус, досліди­ти всі докази і з'ясувати обставини, що мають значення для спра­ви. Доказами можуть бути документи, що стосуються вчиненої нотаріальної дії (оригінали нотаріально посвідченого договору, заповіту, свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя, довіреності, інших доку­ментів, виданих нотаріальним органом; документи, що підтвер­джують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника, тощо); постанова нотаріуса або відповідний акт іншо­го органу (службової особи), що виконує нотаріальні дії, про відмову вчинити дану нотаріальну дію; документи, які заявник просив посвідчити або засвідчити.

При вирішенні питання про обґрунтованість скарг суди ма­ють виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у су­ворій відповідності з встановленими для даного органу чи служ­бової особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Відмова у вчиненні нотаріальної дії може бути визнана об­ґрунтованою, якщо вчинення такої дії суперечить закону, дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або іншою посадовою осо­бою, або з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа чи її представник, який не має необхідних по­вноважень, або якщо угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в її статуті чи положенні, а також коли подані для вчинення нотаріальної дії документи не відповідають вимогам чинного законодавства або містять відо-мості, що порочать честь, гідність громадян (ст. 49 Закону Украї­ни «Про нотаріат»).

Оскільки на справи за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні поширюються загальні правила цивільного судо­чинства (ст. 255 ЦПК), рішення в цих справах мають відповіда­ти вимогам статей 203,231,283 ЦПК. Рішення суду повинно бути мотивованим і містити аналіз представлених у справі доказів, а також посилання на матеріальні та процесуальні норми права.

В резолютивній частині рішення, зокрема, повинно бути заз­начено про задоволення скарги або про повне чи часткове зали­шення її без задоволення.

При задоволенні скарги на нотаріальні дії суд має їх скасувати, зазначивши, які саме нотаріальні дії, коли і ким вчинені, скасовують­ся. Задовольняючи скаргу на відмову у вчиненні нотаріальної дії, суд в резолютивній частині рішення зазначає про скасування постано­ви (іншого відповідного акта) про це з наведенням дати і органу, що її прийняв, і яку нотаріальну дію та хто повинен вчинити.

Суд не може в таких справах замість скасування нотаріаль­них дій визнавати недійсними посвідчені угоди; сам вирішувати питання про відповідні дії (наприклад, дозволити подарувати чи продати певне майно замість зобов'язання нотаріального орга­ну виконати відповідну нотаріальну дію); зобов'язати орган, що виконує нотаріальні дії, вчинити дію, яка суперечить закону, або вчинити нотаріальну дію в зв'язку з поданням до суду документів чи доказів, відсутність яких у заявника викликала відмову у вчи­ненні цих дій, оскільки зазначена обставина є підставою для но­вого звернення до нотаріального органу, а не для скасування його постанови. У тих випадках, коли суд визнає дії нотаріаль­ного органу законними та обґрунтованими, він відмовляє у за­доволенні скарги. Копія рішення надсилається до нотаріуса чи посадової особи, що виконує нотаріальні дії.

При невиконанні рішення суду вживаються заходи, передба­чені ст. 417 ЦПК.

Рішення суду по скарзі може бути оскаржене особами, які беруть участь у справі, в тому числі і нотаріусами, або на нього може бути внесено подання прокурора.