Тлнним законодавством розгляд справ про усиновлен­ня дітей, які проживають на території України, громадянами Ук­раїни та іноземними громадянами віднесено до судової юрисдикції і здійснюється у порядку окремого провадження (п. 2і ст. 254 ЦПК). Таке рішення законодавця обумовлюється тим, щодсинов-лення пов'язано із зміною правового стану дитини та усиновите­ля, а судовий порядок розгляду справ є гарантією законного і об­ґрунтованого вирішення цього питання.

Усиновлення здійснюється виключно в інтересах дитини та при наявності наступний підстав: якщо один або обидва батьки дитини померли, невідомі, позбавлені батьківських прав, визнані у судовому порядку недієздатними, безвісно відсутніми чи оголо­шені померлими або дали згоду на усиновлення в письмовій формі.

Справи про усиновлення дітей розглядаються судом .за місцем проживання усиновлювадої дитини або за місцем проживання за­явника (заявників), тобто за правилами альтернативної підсудності.

Із заявою про усиновлення може звернутися до суду повнолітній дієздатний громадянин, не позбавлений батьківських прав, при умові, що різниця у віці між ним і дитиною, яку він бажає усинови­ти, не менше 15 років. Остання вимога не поширюється на родичів дитини, які мають намір її усиновити (статті 102,103 КпШС).

Усиновителями можуть бути як/р^мадяни-України, таки, іноземні громадяни. Зазначенні суб'єкти займуть у справі проце­суальне становище заявника^-Слід відзначити, що на боці заяв­ника можлива процесуальна співучасть, якщо з вимогою про усиновлення до суду звернуться обидва подружжя.

Заява про порушення справи подається до суду в письмовій формі і повинна містити: назву суду, до якого вона подається, прізви­ще, ім'я, по батькові, місце проживання заявника (заявників), а та­кож прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновленої дитини, її місце проживання, клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини та запис заявника або заявників батьками дитини, а також обізнаність про стан її здоров'я. До зая­ви обов'язково додається висновок органу опіки і піклування про доцільність усиновлення та відповідність інтересам дитини.

Згідно із затвердженим 20 липня 1996 р. «Порядком передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умо­вами їх проживання у сім'ях усиновителів» (далі — Порядок)1 громадяни України, які виявили бажання усиновити^ дитину, повинні спочатку звернутися із заявою до шщілу^освіти за місцем проживання з проханням дати висновок про можливість бути Усиновителями, до якої слід додати довідку з місця роботи про посаду та заробітну плату або копію декларації про доходи, за-свідаену. в-усіаншденрму порядку; копію свідоцтва про шлюб (якщо заявники перебувають у шлюбі); медичний висновок про стан здоров'я усиновителя, виданий державним лікувально-профілактичним закладом.

Відділ освіти на підставі заяви і перелічених документів, а також акта обстеження житлово-побутових умов громадян, які виявили бажання усиновити дитину (із зазначенням біографічних даних, складу сім'ї, наявності власних дітей, інших відомостей) робить вис­новок про можливість цих громадян бути усиновителями.

Далі на підставі цього висновку і при наявності: свідоцтва про смерть батьків дитини або копії рішення суду про позбавлення їх батьківських прав, визнання батьків недієздатними, безвісно відсутніми чи оголошення померлими; документів, які підтверд­жують, що батьки без поважних причин не беруть участі у вихо­ванні та утриманні дитини або розшукуються; актів, складених органами внутрішніх справ про те, що дитина була підкинута (залишена); письмової згоди батьків, опікуна чи піклувальника дитини або державного дитячого закладу, в якому вона перебу­ває, утримується або виховується, на усиновлення, засвідченої державним нотаріусом чи керівником державного дитячого закладу; висновку про стан здоров'я, фізичний та розумовий розви­ток дитини відділ освіти готує висновок про доцільність усинов­лення та відповідність його інтересам дитини. Іноземними гро­мадянами до заяви також повинен бути доданий дозвіл Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти ^України. У разі усиновлення дитини одним з подружжя до заяви також додаєть­ся письмова згода на це другого з подружжя.

В порядку підготовки справи про усиновлення до розгляду суддя вирішує питання про участь в ній як заінтересованих осіб відповідних органів опіки і піклування, а в справах, порушених за заявами іноземних громадян,— Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України. Заінтересованість органів опіки і піклування випливає з їх обов'язку подати до суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Заінтересованість у розгляді справи Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України обумовлена тим, що він видає дозвіл на усиновлення іноземними громадянами дітей, які прожи­вають на території України, в зв'язку з чим здійснює подальший контроль за виконанням усиновителем своїх обов'язків, а також за умовами проживання і виховання усиновлених дітей.

Заінтересованою особою по, цих справах є і дитина, про уси­новлення якої просить заявник, її заінтересованість у справі обу­мовлена тим, що рішення по справі тягне виникнення взаємних прав та обов'язків усиновлюваного і усиновителя, тобто має для дитини як правоутворююче, так і правозобов'язуюче значення.

Захист інтересів дитини в суді повинен здійснюватися закон­ними представниками або особами, які виконують ці функції (статті 60, 139, 143 КпШС; ст. 101 ЦПК).

Предметом судової діяльності по даній категорії справ євста-новлення наявності дідсіав.для усиновлення (ст. 2654 ЦПК). Суд повинен встановити факти, з наявністю чи відсутністю яких за­кон зв'язує право заявника на усиновлення.

Необхідними доказами, які має подати до суду заявник, є, зок­рема: висновок, виданий відповідним компетентним органом за місцем проживання заявника про можливість бути усиновителем, медичні довідки про стан здоров'я заявника та усиновлюваної дитини (слід враховувати, що хворі діти можуть бути усиновлені, якщо за характером захворювання вони не потребують постійно­го перебування і лікування в спеціалізованих лікувально-профілак-тичних закладах), довідка про заробіток та інші доходи, копія свідоцтва про шлюб (для одружених), копії паспортів, відомості про житлово-побутові умови усиновителів.

У справах, порушених заявниками, які є іноземними громадя­нами, крім того, додаються: дозвіл компетентного органу країни усиновителя на в'їзд і постійне проживання усиновлюваної дитини, нотаріально засвідчене зобов'язання усиновителя про надання пред­ставникам дипломатичної установи України за кордоном інфор­мації про усиновлену дитину та можливості спілкування з нею (ст. 2653 ЦПК). В цих випадках у матеріалах справи повинні бути в наявності докази, що підтверджують факт того, що вичерпані всі можливості щодо усиновлення, взяття під опіку (піклування) чи на виховання дітей в сім'ї громадян України і те, що діти перебувають на обліку в Центрі не менше одного року (п. 40 Порядку).

Справи про усиновлення розглядаються судом з обов'язко­вою участю заявника (заявників), з викликом заінтересованих осіб, яких суд визнає за потрібне опитати.

З метою забезпечення таємниці усиновлення, згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК по мотивованій ухвалі суду допускається^розгляд Цих справ у закритому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 5 ст. 112 КпШС вимога таємниці усиновлен­ня не розповсюджується на випадки_усшшвдевня дітейшоземни-ми громадянами. Тому такі справи, з урахуванням загальних правил судочинства, повинні розглядатись з дотриманням прин­ципу публічності судового розгляду.

Рішення по справах про усиновлення, у випадку їх розгляду в закритому судовому засіданні, не проголошуються прилюдно, а оголошуються тільки особам, що беруть участь в розгляді справи.

Рішення по цій категорії справ повинно відповідати вимогам, що висуваються до кожного судового рішення як акта правосуддя.

У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини заявником (заявниками). Якщо за клопотанням заявника суд вирішує питання про зміну імені, по батькові та прізвища, дати та місця народження усиновленої дитини, про запис усиновителів батьками дитини, то це також вказується у резолютивній частині рішення.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлен­ня, відносяться на рахунок заявника (заявників).

Слід підкреслити, що усиновлення виникає з часу набрання судовим рішенням законної сили, тобто саме з цього моменту у усиновителя та усиновленого виникають певні взаємні правообов'язки. Одночасно діти, що усиновлені, втрачають особисті та майнові права і звільняються від обов'язків по відношенню до своїх батьків та їх родичів. При усиновленні дитини однією особою ці права і обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновитель чоловік, або батька, якщо усиновитель жінка.

Для внесення змін до акта про народження усиновленої ди­тини копія рішення суду надсилається до відділу реєстрації актів громадянського стану за місцем винесення рішення, а в справах про усиновлення дітей іноземними громадянами — також до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.

Відповідно до закону визнання^синовлення^не^^йіріщміска-сування усиновлення .допускаються тільки в судовому порядку.

Усиновлення може бути визнано судом недійсним_з наступ­них підстав: якщо воно було |щай§ден£на підставі підроблених дркументів^^бо без наміру породити відносини, встановлені для батьків і діте'й (фіктивне усиновлення)?або особою, яка не може бути усиновителем.                            *''

Усиновлення може бути скасовано^_якщо воно суперечить інтересам дитини. Підставами для скасування усиновлення може бути також те, що воно було проведено без згоди батьків усинов­леного, самого усиновленого, другого з подружжя усиновителя, коли згода їх на усиновлення необхідна за законом (статті 104, 105,107 КпШС), при умові, що скасування усиновлення не супе­речить інтересам дитини.

§ 6. Встановлення неправильності запису в актах громадянського стану

відповідно до ст. 1 Закону України від 24 грудня 1993 р. «Про органи реєстрації актів громадянського стану» акти грома­дянського стану — це засвідчені державрю факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові, що є юридичними факта­ми, оскільки з ними закон пов'язує виникнення, зміну або при­пинення відповідних прав та обов'язків. Ці акти підлягають обо­в'язковій реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану. Про зроблений запис видається відповідне свідоцтво. Ак­тові записи, вчинені в установленому законом порядку, до спро­стування їх по суду є безпірними доказами посвідчуваних ними актів.'Оскільки акти громадянського стану обумовлюють виникнення, зміну, припинення та можливість реалізації майнових І особистих немайнових прав громадян, то допущені у них пере­кручення, неточності та помилки викликають утруднення чи роблять неможливим здійснення громадянами належних їм прав. У зв'язку з цим виникає необхідність у внесенні змін та доповнень у записи і виправленні допущених помилок.

У більшості випадків це роблять самі органи реєстрації актів громадянського стану відповідно до Правил з питань внесення змін, доповнень і виправлень у записи актів громадянського ста­ну, затверджених Міністерством юстиції України 3 травня 1994 р.1 Але вони вносяться за умов, що між заінтересованими особами відсутній спір та при наявності достатніх підстав і безпірних до­казів (ст. 161 КпШС). За наявності спору між заінтересованими особами питання про виправлення чи зміну записів в актах гро­мадянського стану розглядається судом у позовному провад­женні одночасно з вирішенням заявленого позову.

Якщо орган РАГС відмовився внести необхідні виправлення або доповнення в актовий запис, то заінтересована особа, при відсут­ності спору про право, вправі звернутися до суду із заявою про вста­новлення у порядку окремого провадження неправильності запису в актах громадянського стану. Тобто, відмова РАГС внести виправ­лення в зроблений запис є обов'язковою умовою прийняття судом справи до розгляду в порядку окремого провадження (ст. 266 ЦПК).

Крім названих справ судами розглядаються також заяви про анулювання поновлених або повторно складених актів грома­дянського стану в разі виявлення первинних записів (ст. 161і КпШС). Заява про анулювання поновленого або повторно скла­деного актового запису приймається до провадження суду, якщо заявник звертався з такою заявою до органу реєстрації актів гро­мадянського стану і йому відмовлено в анулюванні цього запи­су за висновком відповідного органу РАГС.

Справи про встановлення неправильності запису в акті гро­мадянського стану або про його анулювання підсудні районним (міським) судам:за місцем проживання заявника.

Згідно з вимогами статей 137,265 ЦПК подана до суду заява про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану чи про анулювання такого акта повинна містити в собі відо­мості про те, в якому акті громадянського стану є неправильності в запису і в чому саме водилолягають (наприклад, відсутність у запису відомостей про батьків, про їх національність і громадян­ство або наявність перекручень, пропусків літер, окремих слів, запис неповного або скороченого імені, невнесення змін у зв'яз­ку з усиновленням, встановленням батьківства тощо), який запис в^акті громадянського стану і в зв'язку з чим підлягає анулюван­ню, коли і яким органом реєстрації актів громадянського стану відмовлено у виправленні запису, внесенні до нього змін чи до­повнень або анулюванні поновленого чи повторно складеного актового запису. До заяви обов'язково мають бути додані: копія відповідного свідоцтва, висновок органу реєстраці'Гактів грома­дянського стану про відмову у виправленні, зміні чи доповненні запису або в анулюванні поновленого чи повторно складеного запису акта громадянського стану, інші документи, що стосують­ся даної справи. Недодержання вимог до змісту заяви викликає наслідки, передбачені ст. 139 ЦПК.

Право звернення до суду із заявою з метою порушення спра­ви про встановлення неправильності запису в актах громадянсь­кого стану мають особи, для яких таке встановлення матиме правові наслідки. Такою особою може бути не тільки громадя­нин, щодо якого складено актовий запис, але й інші особи, на­приклад, спадкоємці, які із смертю спадкодавця набувають пев­них цивільних прав, котрі вони не можуть реалізувати внаслі­док допущених неправильностей в актових записах. Здійснення виправлень в актових записах, які стосуються неповнолітніх дітей і громадян, що перебувають під опікою та піклуванням, вправі вимагати батьки, усиновителі, опікуни та піклувальни­ки, а в передбачених законодавством випадках і самі непов­нолітні, які досягли 16 років.

Процесуальне становище заявника у цих справах займає осо­ба, стосовно якої складено актовий запис, а у випадку її смерті заявниками можуть бути особи, в яких у зв'язку зі смертю гро­мадянина, актовий запис щодо якого є неправильним, виникають певні права, реалізації яких перешкоджає ця неправильність.

При підготовці справи до судового розгляду судця в першу чергу повинен правильно визначати предмет доказування. У зв'язку з цим найбільш складним є визначення самого поняття неправильності актового запису. Необхідно розрізняти відносну та абсолютну неправильність запису, як підкреслюють у проце­суальній літературі, оскільки це призводить до різних правових наслідків. Відносна неправильність полягає у допущених при здійсненні запису помилках та перекрученнях або у його невідпо­відності дійсності в зв'язку зі змінами, які відбулися після того, як запис було зроблено. У цьому разі запис не втрачає юридич­ного значення, оскільки недоліки можуть бути усунуті шляхом виправлення, доповнення чи зміни. Абсолютна неправильність не усувається, такий запис повинен бути анульований. Отже, за­лежно від того, в чому саме полягає неправильність актового запису, суддя в стадії підготовки справи до судового розгляду повинен визначити предмет доказування.

Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 7 лип­ня 1995 р. № 2 «Про практику розгляду судами справ про вста­новлення неправильностей запису в актах громадянського ста­ну» підкреслив, що, виходячи з вимог ст. 143 ЦПК,£уддя при підготовці до судового розгляду справ даної категорії має витребуватнеобхідні письмові докази (якщо заявник не має мож­ливості їх подати і заявив відповідне клопотання), витому числі_ й від органів реєстрації актів. Для огляду можуть бути витре­бувані матеріали, які були підставою для поновледнячи повтор­ного складення запису, для відмови у виправленні, змїнТчи™до-повненні запису. Одночасно суддя повинен з'ясувати^мету, з якою заявлено вимогу про встановлення неправильностТзІшй-су в акті громадянського стану, і з урахуванням цього виріши­ти питання про притягнення до участі у справі відповідного органу реєстрації актів громадянського стану та інших заінте­ресованих організацій і громадян.

Відповідно до ст. 269 ЦПК справи про виправлення запису в актах громадянського стану суд розглядає з викликом заявни­ка, тобто його явка в судове засідання є обов'язковою. Представ­ники органів РАГС та інші заінтересовані особи повідомляють­ся про місце, день та час судового засідання по розгляду справи.

Рішення суду, яким встановлено неправильність запису в ак­тах громадянського стану, після того, як воно набере законної сипи, є підставою для виправлення такого запису органами реєст­рації актів громадянського стану (ст. 270 ЦПК). Виходячи з цьо­го, у резолютивній частиш рішення повинно бути зазначено: який запис є неправильним, яким органом реєстрації актів громадянсь­кого стану і щодо яких осіб він складений, номер і дата запису та які виправлення, зміни чи доповнення слід до них внести.

Суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадянського стану саме в тій частині цього запису, в якій вста­новлено неправильність, а не запису всього акта громадянсько­го стану.