Згідно із ст. 15 ЦК громадянин, який внаслідок зловжи­вання спиртними напоями або наркотичними засобами ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище, може бути об­межений судом у дієздатності.

Відповідно до ст. 16 ЦК громадянин, який внаслідок душев­ної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним.

Главою 34 ЦПК визначений процесуальний порядок розгля­ду цих справ. Він передбачає гарантії незаконного та необгрун­тованого обмеження правових свобод громадян. Глава 34 ЦПК регулює: розгляд справ про визнання громадянина обмежено дієздатним; розгляд справ про визнання громадянина недієздат­ним; скасування обмеження в дієздатності чи поновлення грома­дянина в дієздатності.

Справа про визнання громадянина обмежено дієздатним внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами чи недієздатним внаслідок психічної хвороби або не­доумства може бути порушена за заявою членш його сім'ї, проф­спілок та інших громадських організацій, проку^о^а^органів опіки і піклування, психіатричного лікувального_закладу (ст. 256 ЦПК). Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 бе­резня 1972 р. № 3 «Про судову практику по справах про визнан­ня громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» зазначив, що справа про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним може бути порушена лише за заявою осіб, зазначе­них у законі, і тим самим коло цих осіб розширеному тлумачен­ню не підлягає (п. 2)1. Хоча в законі дано загальний перелік осіб, управомочених порушувати справи про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним, він потребує тлумачення щодо кожної з перелічених категорій справ.

Членашгсім'їрсоби, стосовно якої порушується справа про обмеження її в дієздатності чи визнання її недієздатною, вважа­ються: один з подружжя, діти, батьки, а також інші родичі та непрацездатні утриманці. Але право на порушення справи про обмеження дієздатності особи, яка зловживає спиртними напо­ями або наркотичними засобами, мають лише ті члени сім'ї, які проживають разом з цією особою і які внаслідок зловживання нею спиртними напоями або наркотичними засобами опиняють­ся в тяжкому матеріальному становищі. Працездатний один з подружжя, який мешкаєг окремо, працездатні, які мешкають ок­ремо, батьки або діти не мають права на порушення справи, ос­кільки поведінка громадянина не може ставити їх в тяжке мате­ріальне становище.

Право на порушення справи про визнання особи недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства мають батьки, діти, один з подружжя незалежно від того, чи мешкають вони разом з цією особою та чи перебувають на її утриманні, а також інші ро­дичі і непрацездатні утриманці, які мешкають з нею однією сім'єю.

Справи про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним можуть бути порушені прокурором, органами опі­ки і піклування або психіатричним лікувальним'заклядом.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 берез­ня 1972 р. № 3 в п. 2 зазначив, що неповнолітні члені сім'ї грома­дянина, інтересів яких безпосередньо стосується порушення спра­ви про визнання його обмежено дієздатним або недієздатним, беруть участь у процесі як заявники в тому випадку, коли вони самі звертаються до суду, і у випадку залучення їх до справи у зв'язку із заявою, поданою в їх інтересах профспілковою або іншою громадською організацією, прокурором, органом опіки і піклування, психіатричним лікувальним закладом.

Таким чином, якщо заява подана іншою особою, суддя, ке­руючись п. 1 ст. 136 ЦПК, повинен відмовити в її прийнятті.

Суб'єкти права порушення в суді справи про обмеження гро­мадянина в дієздатності або про визнання його недієздатним по­дають заяву до суду за місцем пробивання громадянина, а якщо він перебуває на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі, то за місцем знаходження лікувального закладу (ст. 256 ЦПК).

В заяві, крім загальних реквізитів, передбачених ст. 137 ЦПК, повинні бути викладені й інші обставини. Так, у заяві про визнан­ня громадянина обмежено дієздатним повинні бути викладені обставини, які підтверджують дії, внаслідок котрих громадянин, який зловживає спиртними напоями або наркотичними засоба­ми, ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище. В заяві про визнання громадянина недієздатним повинні бути вик­ладені обставини, які підтверджують психічне захворювання або недоумство, внаслідок чого особа не може розуміти значення 'своїх дій та керувати ними.

Підготовка справи про визнання особи обмежено дієздатною полягає у витребуванні доказів та виявленні кола осіб^ які беруть участь у справі. Повинні бути виявлені.свідки, які можуть дати показання про поведінку цієї особи у побуті, громадських місцях, витребувані документи про доход сім'ї та кшькістьД членів. Якщо є постанови громадських організацій або акти органів внутрішніх справ, а також інші матеріали, що підтверджують факти зловжи­вання спиртними напоями чи наркотичними засобами і характе­ризують матеріальне становище сім'ї, то їх слід додати до справи.

Судовий процес по справі про визнання громадянина обмеже­но дієздатним має певне виховне значення. Тому в ході підготов­ки справи до судового розгляду судця повинен вирішити питання про залучення до участі представників громадських організацій або трудових колективів, а також про доцільність розгляду спра­ви за місцем роботи або проживання цього громадянина.

Згідно із ст. 258 ЦПК суддя у порядку підготовки справи до судового розгляду при наявності достатніх даних про психічну хворобу або недоумство громадянина для визначення його пси­хічного стану обов'язково призначає судово-психіатричну екс­пертизу. Про обов'язковість проведення експертизи при визнанні осЗби обмежено дієздатною в цивільному процесуальному зако­нодавстві вказівки немає. Однак її проведення при визнанні осо­би обмежено дієздатною можливе і доцільне тоді, коли у суду є достатні підстави за медичними даними припускати, що особа страждає пияцтвом і тому може бути порушене питання про при­мусове її лікування.

Під достатніми даними про психічну хворобу або недоумство слід розуміти документи лікувальних закладів, які підтверджують наявність у громадянина душевної хвороби, перебування його на спеціальному обліку, акти та заяви, які підтверджують вчинені науцї, що не властиві психічно нормальній людині. Неможли­во допускати призначення такої експертизи тільки на підставі заяви про порушення справи без достатньо обґрунтованих при­пущень про наявність у громадянина душевної хвороби.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 берез­ня 1972 р. № 3 зазначає, які питання повинні бути поставлені суд­дею в ухвалі про призначення експертизи. На вирішення екс­пертів мають бути поставлені такі питання: 1) чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу! 2) чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними.

У виняткових випадках, коли громадянин явно ухиляється від проходження експертизи, він ухвалою суду може бути направле­ний на експертизу в примусовому порядку. Питання про призна­чення експертизи розглядається в судовому засіданні.

При підготовці до судового розгляду справ про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним суддя пови­нен виявити кодо усіх заінтересованих осіб. Крім заявників до участі у справі про визнання особи обмежено дієздатною або недієздатною залучаються заінтересовані особи і в першу чергу особи, відносно яких буде вирішуватись питання про обмежен­ня в дієздатності або визнання недієздатними.

Суд розглядає такі справи також з обов'язковою участю пред­ставника органів опіки і піклування.

В ході судового розгляду справи про визнання громадянина обмежено дієздатним суд повинен виявити, чи дійсцо громадя­нин зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами та чи ставить він у зв'язку з цим свою сім'ю в тяжке матеріальне становище. Встановлення тільки одного факту зловживання гро­мадянином спиртними напоями або наркотичними засобами не повинно призводити до висновку про необхідність обмеження в дієздатності. Обмеження у дієздатності припускається лише в тому разі, коли внаслідок такого зловживання громадянин ста­вить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище.

Зловживанням спиртними напоями або наркотичними засоба­ми слід вважати їх надмірне або систематичне вживання, яке тяг­не значні грошові витрати, спричиняє матеріальні труднощі в сім'ї.

Тяжке матеріальне становище сім'ї визначається судом у кож­ному випадку окремо. Якщо члени сім'ї мають самостійний за­робіток, то це ще не може бути безумовною підставою для відмо­ви в обмеженні дієздатності громадянина. Члени сім'ї можуть бути змушені витрачати на його утримання, лікування та догляд кошти, що призводить до певних труднощів. У даному випадку особа може бути визнана обмежено дієздатною.

В ході судового розгляду справи про визнання громадянина недієздатним суд повинен з'ясувати, чи дійсно, громадянин страж-дй£_психічним захворюванням і чи розуміє він значення своїх дій та чи_може_к£рувати ними.

В судовій практиці виникло питання про можливість застосу­вання у судовому засіданні по даних категоріях справ інституту заміни неналежної сторони належною. Як вже зазначалось, якщо заява подана неналежним заявником, та суддя відмовляє в її прий­нятті за п.1 ст. 136 ЦПК. А як бути, якщо ця обставина встанов­лена у судовому засіданні? Пленум Верховного Суду України ро­з'яснив: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява подана неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи про­вадження у справі, обговорити питання про заміну неналежного заявника належним, виходячи з вимог п. 2 ст. 105 ЦПК.

В^юридичній літературі заперечується можливість використан­ня інституту заміни неналежної сторони у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним, оскільки це ; можливо лише ^позовному провадженні. Дане заперечення нео­бгрунтоване й не сприяє ефективному захисту прав та законних інтересів громадян. Стаття 105 ЦПК може застосуватись, але з деякими особливостями: за^^1Іна№м^жлив^^.дри умові-згоди належ­ного, заявника вступити в процес. Згода неналежного заявника вибути з процесу як юридичне незаінтересованої особи необов'яз* кова, оскільки вона не може мати юридичного значення в силу ч. 1 ст. 256 ЦПК. Тільки у разі відмови належного заявника вступити у процес суд повинен закритлровадження по справі.

Розглянувши справу про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним, суд постановляє рішення. В резолю­тивній частині рішення про визнання громадянина обмежено дієздатним вказується про визнання громадянина обмежено діє­здатним або про відмову у задоволенні заявлених про це вимог.

У судовій практиці виникло питання проте, чи необхідно у резолютивній частині судовогорішення вказувати, у чому конк­ретно повинно виявлятися обмеження в дієздатності. Деякі авто­ри рекомендують вказувати у судовому рішенні, у чому конкрет­но виявляється обмеження дієздатності: у забороні укладення угоди по розпорядженню майном, отримувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів та розпоряджатися ними. Інші вва­жають, що такі рекомендації, навпаки, призведуть до труднощів у виконанні рішення і тому в резолютивній частині рішення слід вказувати лише про обмеження громадянина в дієздатності.

Вирішити це спірне питання можна лише з урахуванням вимог, які пред'являються до судового рішення як до акта правосуддя по справах про визнання громадянина обмежено дієздатним.

Суть проблеми зводиться до правильного формулювання резолютивної частини рішення з урахуванням вимог до його яс­ності, як самостійної вимоги, поряд із законністю, обґрунтова­ністю, повнотою та іншими.

З метою дотримання вимог ясності судового рішення достат­ньо, як правило, навести формулу ст. 15 ЦК, яка розкриває зміст обмеження дієздатності. Разом з тим іноді необхідно конкрети­зувати обмеження по укладенню певних угод громадянином, визнаним обмежено дієздатним.

Як відомо, деякі правочини потребують нотаріального під­твердження (купівля-продаж будинку) або спеціальної реєстрації (купівля-продаж автомобіля). Тому при наявності таких об'єктів власності у особи, визнаної обмежено дієздатною, в судовому рішенні необхідно вказати про заборону укладати угоди з цього приводу без згоди піклувальника. Рішення у таких випадках по­винно направлятися органам, управомоченим підтверджувати укладення угод або проводити реєстрацію.

В резолютивній частині судового рішення про визнання гро­мадянина недієздатним достатньо сформулювати висновок суду по суті.

Згідно із ст. 260 ЦПК рішення суду про визнання громадяни­на обмежено дієздатним або недієздатним після набрання ним законної сили надсилається органам опіки та піклування. Воно є підставою для призначення обмежено дієздатному—піклуваль­ника, а недієздатному — опікуна.

Відповідно до ст. 259 ЦПК судові витрати по провадженню справи про визнання громадянина недієздатним або обмежено дієздатним відносяться за рахунок держави.

Суд, встановивши, що заявник діяв несумлінно, з метою поз­бавити дієздатності або обмежити дієздатність психічно здоро­вого громадянина чи такого, що не зловживає спиртними напо­ями або наркотичними засобами, стягує із заявника всі судові витрати (ст. 259 ЦПК).

Цивільне процесуальне законодавство передбачає, підстави та порядок Іюновденняхромадянина^в. дієздатності. У частині З ст. 15 ЦК вказується, що при припиненні громадянином зловжи­вання спиртними напоями або наркотичними засобами суд ска­совує обмеження його дієздатності. А згідно із ст. 16 ЦК в разі видужання або значного поліпшення здоров'я громадянина, виз­наного недієздатним, суд поновлює його в дієздатності.

Скасування обмеження дієздатності громадянина, який при­пинив зловживання спиртними напоями або наркотичними за­собами, здійснюється рішенням суду за заявою самого громадя­нина, його піклувальника або установ, організацій та осіб, заз­начених у ст. 256 ЦПК, а також з власної ініціативи суду.

Поновлення громадянина в дієздатності здійснюється рішен­ням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна або установ, організацій та осіб, які згідно із ст. 256 ЦПК мали право на подання заяви про визнання громадянина недієздатним, а також з власної ініціативи суду.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 березня 1972 р. № 3 вказує, що питання про скасування обмеження або про поновлення в дієздатності розглядається судом в окремій справі.