Огідно із Законом України від 23 квітня 1991 р. «Про сво­боду совісті та релігійні організації»2 кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособове чи разом з іншими спові­дувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання (ст. З Закону).

Для одержання релігійною громадою правоздатності юридич­ної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які ут­ворили її і досягай 18-річного віку, подають заяву про реєстрацію статуту (положення) до виконавчого комітету обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Авто­номній Республіці Крим—до уряду Автономної Республіки Крим.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний строк розгля­дає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний строк письмо­во повідомляє про нього заявникам. В тих випадках, коли для реєстрації статуту (положення) потрібний висновок виконавчо­го комітету місцевої Ради чи спеціалістів, то рішення про реєст­рацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний строк.

У реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність су­перечать чинному законодавству.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релі­гійної організації із зазначених підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний строк і може бути оскарже­но в суд.

У судовому порядку можуть бути оскаржені рішення держав­них органів з питань: перевищення встановленого законом стро­ку прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релі­гійних організацій; відмови в реєстрації статутів (положень) ре­лігійних організацій; володіння та користування культовими будівлями та майном (ст. 248" ЦПК).

Скаргу може бути подано в суд громадянами-заявниками релігійної організації у разі відмови в її реєстрації або релігійною організацією, права якої порушено.

Скарга на рішення місцевих державних органів подаються до Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київсь­кого і Севастопольського міських судів, а на рішення державного органу України у справах релігій—до Верховного Суду України, скаргу може бути подано до суду у місячний строк, обчис­люваний з дня прийняття рішення державним органом (ст. 24812 ЦПК). Скаргу на рішення відповідного державного органу суд повинен розглянути в десятиденний строк у відкритому засіданні за участю громадян-заявників чи їх представників чи представ­ників релігійної організації та представника державного органу, рішення якого оскаржується. Неявка в судове засідання зазначе­них осіб не перешкоджає розгляду скарги (ст. 24813 ЦПК).

Якщо суд визнає, що оскаржуване рішення прийнято з пору­шенням вимог закону, він постановляє рішення, яким зобов'язує відповідний державний орган усунути допущене порушення.

Якщо суд встановить, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до закону, він постановляє рішення про відмову в за­доволенні скарги.

Рішення суду може бути оскаржено в касаційному порядку, а також опротестовано у порядку судового нагляду. Після на­брання законної сили рішення по скарзі направляється до дер­жавного органу, що прийняв рішення, та заявникові.