Чинним законодавством судам надано право розгляда­ти скарги на дії органів і службових осіб у зв'язку .з накладеннями адміністративних стягнень. Постанову по справі про адміні­стративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Згідно із ст. 268 КпАП по­терпілий — це особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Законні інтереси особи, яка притягувалась до адміністратив­ної відповідальності, потерпілого або неповнолітнього, чи осо­би, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійсню­вати свої права, у суді можуть представляти представники — батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, адвокати. Проку­рор має право звернутися до суду із заявою про захист прав і за­конних інтересів громадян та державних інтересів.

Об'єктом оскарження є постанови органу чи службової осо­би про накладення будь-якого виду адміністративного стягнен­ня, передбаченого ст. 24 КпАП. Постанова районного (місько­го) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення є остаточною і оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення не підлягає. Вона може бути оскаржена або змінена за протестом прокурора самим суддею, а також незалежно від наявності протесту прокурора — головою вищестоящого суду (ч. 1 ст. 294 КпАП).

На постанови про одночасне накладення основного і додат­кового адміністративного стягнення скарга за вибором особи, щодо якої воно винесено, або потерпілого подається в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стяг­нення. При оскарженні цієї постанови лише в частині додатково­го стягнення скарга може бути розглянута судом тільки післяприй-няття по ній рішення вищестоящим органом (службовою особою).

У разі, коли постанова одночасно оскаржена особою, яка піддана адміністративному стягненню, і потерпілим до різних органів — вищестоящого та до суду, обидві скарги підлягають спільному розгляду у суді1.

Скаргу на постанову про накладення адміністративного стяг­нення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а у разі, якщо постанова про даний вид адміністра­тивного стягнення підлягає попередньому оскарженню до вищестоящого органу (вищестоящої службової особи) — протягом десяти днів з дня прийняття останнім рішення по скарзі. У разі пропуску цього строку з поважних причин він може бути понов­лений судом за заявою особи, щодо якої винесено постанову.

Скарга подається до районного (міського) суду за місцем знаходження органу чи місцем роботи службової особи.

Скарга на постанову в справі про адміністративне правопо­рушення поряд з даними про заявника (особа, до якої застосоване стягнення, потерпілий) повинна містити й такі дані:

найменування органу (службової особи), дії якого оскар­жуються;

дата винесення постанови;

виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої запе­речення та докази, що стверджують їх. Якщо скарга не відповідає необхідним для її правильного вирішення вимогам, застосовуються правила ст. 139 ЦПК. Суд­дя може відмовити в прийнятті скарги тільки з підстав, зазначе­них в ст. 136 ЦПК.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на по­станови у справах про адміністративні правопорушення» пропущен-ня встановленого десятиденного строку оскарження постанови не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги. У зв'язку з тим, що зазначений строк є процесуальним, скарга і документи, подані після його закінчення, відповідно до ст. 85 ЦПК залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для його поновлення1.

Підготовка до судового розгляду справи, порушеної скаргою на постанову про накладення адміністративного стягнення, і її розгляд повинні бути проведені не більше як у десятиденний строк. При цьому суддя, готуючи справу до судового розгляду, опитує заявника по суті заявлених ним вимог, роз'яснює йому всі процесуальні права і обов'язки. У випадках, коли щодо витребу­вання доказів є труднощі, суд за клопотанням заявника сприяє у витребуванні доказів. Таким чином, суддя повинен витребувати від відповідного органу чи службової особи справу про накладен­ня адміністративного стягнення.

Подання у встановлений строк скарги зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги, за винятком постанов про застосування таких стяг­нень, як попередження і адміністративний арешт, а також у ви­падках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення ад­міністративного правопорушення (ст. 291 КпАП).

Ухвала судді про зупинення виконання постанови про накла­дення адміністративного стягнення постановляється суддею при підготовці справи до судового розгляду і повинна бути направ­лена органу чи службовій особі негайно.

Крім цього, заявник повинен пред'явити докази, які стверд­жують наявність обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне порушення, ступінь вини заявника, його майно­вий стан тощо.

Скарга розглядається судом з викликом заявника і, в разі необхідності, представника органу чи службової особи, якими винесено постанову. Неявка їх в судове засідання не перешкод­жає розглядові справи (ет. 246 ЦПК).

Розглядаючи скаргу на постанову про накладення адмініст­ративного стягнення, суд перевіряє законність і обґрунтованість цієї постанови. Зокрема, суд повинен перевірити: чи накладено стягнення правомочним органом; чи є в діях особи, щодо якої винесено постанову, ознаки проступку, за який законом встанов­лено адміністративну відповідальність; чи в межах, встановлених законодавчим актом, що передбачає відповідальність за вчинен­ня правопорушення, накладено стягнення; чи не закінчився строк давності для застосування стягнення; чи враховано при визна­ченні заходу адміністративного стягнення характер вчиненого проступку; особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Залежно від встановлених обставин суд може постановити рішення про відмову в задоволенні скарги, якщо постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною і обґрунтованою. При цьому слід зазначити, що, відмовляючи у задоволенні скарги і залишаючи без зміни постанову у справі про накладення, наприк­лад, штрафу, суд не виносить рішення про стягнення штрафу із за­явника, оскільки в силу ст. 308 КпАП неоплачений протягом 15 днів штраф стягується із заробітної плати, іншого заробітку, пенсії або стипендії порушника, а при відсутності цих видів доходів чи немож­ливості стягнути з інших причин — виконання провадиться судо­вим виконавцем шляхом звернення на майно порушника на підставі постанови органу чи службової особи, які її винесли.

Суд може постановити рішення про скасування постанови і направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд, якщо органом чи службовою особою, що її поста­новили, не були з'ясовані обставини, які мають значення для справи, та якщо справа закрита всупереч закону, або про направ­лення справи на розгляд правомочного органу чи службової осо­би, якщо постанову було винесено неправомочним органом чи службовою особою.

Суд може постановити рішення про скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення в тих ви­падках, коли судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення буде встановлено: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; недосягнення заявником на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнад­цятирічного віку; неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; вчинення дій заявником в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; закінчення на момент роз­гляду справи про адміністративне правопорушення строків, пе­редбачених ст. 38 КпАП; наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу чи посадової особи про накла­дення адміністративного стягнення, а також нескасованого рі­шення товариського суду, якщо матеріали було передано до то­вариського суду органом чи посадовою особою, що має право накладати адміністративне стягнення по даній справі, або неска-сованої постанови про закриття справи про адміністративне пра­вопорушення, а також порушення по даному факту криміналь­ної справи; смерть особи, щодо якої було розпочато проваджен­ня в справі. Таке рішення суд постановляє, якщо встановить, що перед винесенням постанови був виданий акт амністії, що усуває застосування адміністративного стягнення, або скасований акт, який встановлює адміністративну відповідальність.

Суд своїм рішенням може змінити стягнення в межах, перед­бачених законодавчим актом про відповідальність за адміністра­тивне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено, якщо його було визначено без додержання цих меж або загальних правил накладення стягнень за адміністративне пра­вопорушення.

Рішення районного (міського) суду по скарзі на постанову у справі про адміністративне правопорушення є остаточним і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Його можна оп­ротестувати в порядку нагляду на загальних підставах.

Копію рішення по скарзі на постанову по справі про адміні­стративне правопорушення суд повинен надіслати органу чи службовій особі, постанова яких оскаржувалась (ст. 248 ЦПК).