Огідно із статтями 69, 71 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Вибори до органів державної влади та органів місцевого само­врядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівно­го і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Принцип загальності означає, що право обирати мають всі громадяни України, яким на день голосуванням виповнилося 18 років. Це право називається активним виборчим правом, тому що не допускаються будь-які прямі або непрямі пільги або обме­ження щодо виборчих прав громадян України залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переко­нань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Відносно права бути обраним, тобто пасивного виборчого пра­ва, то виборчим законодавством воно розглядається по-різному. Так, Президентом України може бути обраний громадянин Украї­ни не молодший 35 років на день виборів, який має право голосу, проживає на території України не менше десяти (в тому числі п'яти останніх) років і володіє державною мовою (ст. 2 Закону України від 5 липня 1991 р. «Про вибори Президента України»)1. Народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21 року і проживає в Ук­раїні протягом останніх п'яти років (ст. З Закону України від 24 ве­ресня 1997 р. «Про вибори народних депутатів України»)2.

Депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим може бути обраний громадянин України, що постійно проживає в Україні протягом останніх п'яти років, який має право голосу, на день виборів досяг 18 років (ст. З Закону України від 12 люто­го 1998 р. «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим»)1.

Депутатом сільської, селищної, міської районної у місті, рай­онної, обласної Ради, сільським селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голо­су і на день виборів досяг 18 років (ст. 6 Закону України від 14 січня 1998 р. «Про вибори депутатів місцевих Рад та сільських, селищних, міських голів»)2.

Кожний громодянин України^ може звернутися до суду за захистом свого виборчого права. Так, згідно із ст. 9 Закону Ук­раїни від 5 липня 1991 р. «Про вибори Президента України», ст. 18 Закону України від 24 вересня 1997 р. «Про вибори народ­них депутатів України», ст. 18 Закону України від 12 лютого 1998 р. «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим», ст. 26 Закону України від 14 січня 1998 р. «Про вибори депутатів місцевих Рад та сільських, селищних, міських голів» та ст. 34 Закону України від З липня 1991 р. «Про всеук­раїнський та місцеві референдуми» кожний громадянин мае_пра-во оскаржувати рішення дільничних виборчих комісій про непра­вильності в списках виборців, у тому числі про невключення, неправильне включення до списку виборців або виключенйПйого із списку виборців, а також про допущені інші помилки."'"'

Рішення дільничних виборчих комісій про неправильності в списках виборців чи в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі, у тому числі про невключення, не­правильне включення до списку виборців чи в списки громадян, які мають право брати участь у референдумі, або виключення його із списку виборців чи із списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, а також про допущені інші помил­ки можуть б^иги оскаржені до суду. Заява виборця чи громадя­нина, який має право брати участь у референдумі, розглядається дільничною виборчою комісією у дводенний строк, а напере­додні і в день виборів чи референдуму — негайно. Дільнична виборча комісія зобов'язана розглянути заяву і внести необхідні зміни до списку виборців чи списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, або видати заявнику копію моти­вованого рішення про відхилення його заяви. Це рішення може бути оскаржено в районний (міський) суд не пізніше як за п'ять днів до виборів або референдуму.

Суд приймає до свого розгляду скаргу лише в тому разі, якщо заяву розглядала і відхилила відповідна дільнична виборча ко­місія чи дільнична комісія з референдуму, що подала для загаль­ного ознайомлення списки виборців чи списки громадян, які мають право брати участь у референдумі.

Якщо заявник без попереднього звернення до дільничної виборчої комісії чи дільничної комісії з референдуму надіслав скаргу до суду поштою, судця надсилає її до відповідної дільнич­ної виборчої комісії, про що повідомляє заявника (ст. 240 ЦПК).

Скарги на відхилення дільничною виборчою комісією або дільничною комісією з референдуму заяв про неправильності в списках виборців чи в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі, подаються до районного (міського) суду за місцем розташування відповідної дільниці. В ній повинно бути зазначено: назва суду, до якого подається скарга, прізвище, ім'я та по батькові громадянина, який звертається за захистом по­літичних прав, назва дільничної виборчої комісії чи комісії з ре­ферендуму, що відхилила заяву про неправильності в списках виборців чи списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; зміст вимог заявника скарги; обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують їх; прохан­ня заявника скарги, його підпис або підпис представника; перелік доданих до скарги документів, дата, час подання скарги.

Підготовка справи до судового розгляду повинна провади­тись з урахуванням особливостей цієї категорії справ. Згідно із ст. 241 ЦПК скаргу на неправильності в списках виборців чи в І         списках громадян, які мають право брати участь у референдумі,

суд повинен розглянути не пізніше трьох днів, включаючи і день надходження скарги, якщо вона подана не пізніше дванадцятої * години цього дня. Тобто підготовка справи, а також її розгляд не повинні тривати більше трьох днів.

В судове засідання для участі в розгляді справи обов'язково викликаються заявник і представник відповідної виборчої комісії чи дільничної комісії з референдуму, але неявка зазначених осіб не перешкоджає розглядові справи.

При розгляді справи по суті суд повинен встановити право­мірність відхилення дільничною виборчою комісією чи дільничною комісією з референдуму заяви про неправильності в списках ви­борців чи в списках громадян, які мають право брати участь у ре­ферендумі. При цьому суд повинен дослідити такі докази, як пас­порт заявника скарги, свідоцтво про народження, довідку з місця проживання, копію рішення суду про визнання громадянина не­дієздатним, свідоцтво про смерть, пояснення заявника скарги тощо.

Рішення суду по скарзі на неправильності в списках виборців чи списках громадян, які мають право брати участь у референдумі, є остаточним і набирає законної сили негайно після його прого­лошення. Суд негайно видає ' чявникові копію рішення і одночас­но надсилає копію рішення відповідній дільничній виборчій комісії чи дільничній комісії з референдуму для його виконання.

До суду може бути подано скаргу на рішення і дії територі­альної виборчої комісії по виборах депутатів місцевих Рад та сільських, селищних, міських голів на рішення, дії Центральної та окружної виборчих комісій по виборах Президента України та виборах народних депутатів України та заяви про скасування рішень виборчих комісій. В судовому порядку розглядається і питання про дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо несуміс-ництва депутатської діяльності з іншими видами діяльності.

Предметом судового оскарження при розгляді справ, пов'яза­них із застосуванням Закону України «Про вибори депутатів місце­вих Рад та сільських, селищних, міських голів» є рішення вибор­чої комісії: про відмову в реєстрації кандидата в депутати або на посаду голови Ради, про скасування рішення про реєстрацію кан­дидата, з питань передвиборної агітації, про визнання виборів недійсними та заяви виборчої комісії про скасування рішення про реєстрацію кандидата у зв'язку з порушенням заборони викорис­тання підпорядкованих кандидату і довіреним особам засобів масової інформації для організації агітаційної роботи (ст. 243і ЦПК). При застосуванні Закону України «Про вибори Президен­та України» предметом судового оскарження можуть бути рішення Центральної виборчої комісії про відмову в реєстрації участі партії (виборчого блоку) у виборах Президента України, на відмову цієї комісії зареєструвати претендента на кандидата у Президенти України як кандидата у Президенти України, на відмову окруж­ної виборчої комісії в реєстрації ініціативної групи виборців, на рішення Центральної виборчої комісії про визнання виборів не­дійсними та заяви про скасування рішення цієї комісії про реєст­рацію кандидата в Президенти України (ст. 2436 ЦПК).

Згідно із ст. 15 Закону України «Про вибори народних депутатів України» рішення, дії або бездіяльність виборчих комісій можуть бути оскаржені до виборчої комісії вищого рівня або до суду. Пред­метом судового розгляду можуть бути рішення окружної вибор­чої комісії про реєстрацію кандидата в народні депутати України (ст. 243" ЦПК) і рішення Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів про визнання виборів недійсними (ст. 24316 ЦПК). Предметом судового розгляду також може бути невиконан­ня вимоги щодо несумісництва депутатської діяльності з іншими ви­дами діяльності народного депутата (ст. 81 Конституції України, ст. 24321 ЦПК). Скарги і заяви по спорах, що виникають при засто­суванні Закону України «Про вибори депутатів місцевих Рад, сільсь­ких, селищних, міських голів», а також скарги на відмову окружної виборчої комісії в реєстрації ініціативної групи виборців по вибо­рах Президента України розглядаються районним (міським) судом за місцезнаходженням відповідної виборчої комісії. Всі інші спори — Верховним Судом України, крім спорів про дострокове припи­нення повноважень народного депутата України у разі невиконан­ня ним вимог щодо несумісництва депутатської діяльності з інши­ми видами діяльності, які розглядаються Київським міським судом.

Коло суб'єктів, які мають право порушувати справи, пов'я­зані із застосуванням виборчого законодавства, залежить від предмета судового розгляду. Ними можуть бути виборці, канди­дати або їх довірені особи, уповноважені особи партій (виборчих блоків), ініціативні групи виборців, уповноважені представники суб'єктів, які висунули претендента на кандидата у Президенти України, виборчі комісії, Генеральний прокурор України і Голо­ва Верховної Ради України.

Підготовка до судового розгляду справ повинна бути прове­дена в стислі строки. Так, справи по спорах, що виникають при застосуванні Закону України «Про вибори депутатів місцевих Рад та сільських, селищних, міських голів», розглядаються судом у п'ятиденний строк. Всі інші справи — у семиденний. Це означає, що і підготовка справи, і її розгляд повинні завершитися у заз­начені строки.

У судове засідання для участі у розгляді справи обов'язково викликаються заявник, кандидат у депутати або на посаду голо­ви, кандидат у Президенти України, представник відповідної ви­борчої комісії.

Встановивши, що відмова в реєстрації кандидата в депутати чи голови, претендента на кандидата у Президенти України як кандидата у Президенти України, скасування рішення про реє­страцію кандидата, визнання виборів недійсними, вирішення питання щодо передвиборної агітації чи іншого питання, вимо­ги заяви про скасування рішення про реєстрацію кандидата не відповідають виборчому законодавству, суд відповідно задоволь­няє скаргу, скасовує рішення виборчої комісії чи визнає її дії не­законними і зобов'язує останню провести передбачені виборчим законодавством дії, відмовляє в задоволенні заяви.

Якщо буде встановлено, що кандидат є особою, яка не може бути обраною; рішення про висунення кандидатом прийнято з порушенням встановленого порядку і є неправомочним; кандидат не подав необхідних для реєстрації документів чи документи вия­вились недостовірними; суб'єкт, який висунув зареєстрованого кандидата, скасував своє рішення; кандидат втратив виборче пра­во або право балотуватись по даному виборчому округу; в ході голосування чи під час підрахунку голосів допущено порушен­ня законодавства про вибори, яке вплинуло на результати ви­борів; кандидат чи його довірена особа користувалися для орга­нізації агітаційної роботи підпорядкованими їм засобами масо­вої агітації, — суд відповідно відмовляє у задоволенні скарги.

Встановивши, що народний депутат України в порушення вимоги ст. 78 Конституції України має інший представницький мандат або перебуває на державній службі чи займається інши­ми видами діяльності, що відповідно до закону є несумісними з депутатською діяльністю, суд постановляє рішення про достро­кове припинення повноважень народного депутата України.

Рішення суду, крім рішень про дострокове припинення повно­важень народного депутата України у разі невиконання ним ви­мог щодо несумісництва депутатської діяльності з іншими вида­ми діяльності, є остаточним і оскарженню не підлягає. Копії рішен­ня суд негайно надсилає заявникові і відповідній виборчій комісії.