Цивільному законодавству, на відміну від кримінального, відомий інститут аналогії. У ст. 4 ЦК УРСР сказано, що цивільні права та обов'язки виникають також з дій громадян та організацій, які хоч і не передбачені законом, але вна­слідок загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки. Із змісту зазначеної норми випливає, що цивільні правовід­носини виникають також з дій, зокрема угод громадян і організацій, хоч і не пе­редбачених законом, але таких, що відповідають (не суперечать) загальним заса­дам і змісту цивільного законодавства. Ще більш однозначно вирішене це питання в ст. 11 нового ЦК України, згідно з якою цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Отже, в таких випадках керуються не конкретною нормою цивільного законодавства, а лише загальними засадами, змістом цивільного зако­нодавства. Такий засіб заповнення прогалин закону називається аналогією права. Поряд з цим застосовується і аналогія закону — поширення на відно­сини, які безпосередньо не врегульовані в законі, правових норм, що регламен­тують подібні відносини.

Збереження інституту аналогії у цивільному праві, на відміну від криміналь­ного права, в якому аналогію скасовано, пояснюється так: кримінальне право має справу з протиправними, злочинними діями. З метою зміцнення законності воно виходить з принципу: поведінка, що не кваліфікується за кримінальним за­коном як злочинна, не може бути підставою для застосування покарання.

Цивільне ж законодавство, навпаки, в переважній більшості регулює право­мірну, суспільно корисну діяльність громадян та організацій. При цьому важливо передбачити всі можливі випадки вчинення правомірних дій. До того ж обме­ження правомірної діяльності суворими межами закону призвело б до сковуван­ня розумної господарської ініціативи учасників цивільного обороту, що негатив­но позначилося б на розвитку майнових відносин, які виникають з метою задоволення матеріальних і духовних потреб громадян та організацій. В умовах радикальної економічної реформи законодавець заохочує ділову активність в еко­номічній, комерційній діяльності. Аналогія права і закону в цивільному праві знаходить нове обгрунтування в принципі: дозволено все, що не заборонено законом.