Цивільне законодавство за своїм змістом є галуззю законодавства. Воно міс­тить норми цивільного права. Одним з показників галузі законодавства, адекват­ної галузі права, слід вважати наявність зведеного нормативного акта, який охоплює переважну більшість інститутів даної галузі. Такий нормативний акт має бути активним центром системи законодавства, управляти нею шляхом роз­межування компетенції між нормотворчими органами в регулюванні конкретних відносин і встановленні загальних положень, які підлягають відтворенню в інших нормативних актах, що видаються на базі і на розвиток цього зведеного акта. Для цивільного законодавства таким зведеним нормативним актом є Цивільний кодекс. Проте у практиці немає "чистих" галузей законодавства, тобто таких, які б містили норми виключно однієї галузі. Нормативні акти відображають функці­ональні зв'язки між нормами різних галузей права, а тому галузь цивільного за­конодавства, яка відповідає галузі цивільного права, складається не лише з ци­вільно-правових актів, а й охоплює нормативні матеріали з цивільного права, що містяться у нормативних актах інших галузей права. Так, у Законі "Про підпри­ємства в Україні" від 27 березня 1991 р. відповідні статті передбачають цивіль­но-правові норми поряд з іншими статтями, які містять норми трудового, фінан­сового та адміністративного права. З іншого боку, в цивільно-правових актах містяться норми інших галузей права. У ЦК УРСР є норми адміністративного права: ст. 105 передбачає право виконкому місцевої ради народних депутатів ви­нести рішення про знесення самовільно зведених жилого будинку, господар­ських і побутових будівель та споруд.

Отже, в системі сучасного законодавства є нормативні акти, які містять нор­ми різних галузей права. Вони належать до комплексних нормативних актів. Сукупність комплексних нормативних актів становить комплексне законодав­ство. Наявність галузевих і комплексних нормативних актів необхідно врахову­вати у практичній діяльності з застосування норм права. Не менш важливо вра­ховувати цю обставину в роботі з удосконалення чинного законодавства, бо в цьому разі досить чітко вимальовуються шляхи можливої консолідації норм, згрупування їх у самостійні рубрики, скорочення множинності й усунення супе­речностей.