19.1. Правовий режим

майна суб'єктів господарювання

Майнові права суб'єктів господарювання захищаються зако­ном.

Вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.

Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядуван­ня, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Право власності та інші майнові права суб'єктів господарю­вання захищаються у способи, зазначені у ст. 20 ГКУ (визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законо­давству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господа­рювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з передбачених законом підстав; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або ство­рюють загрозу його порушення; присудження до виконання обо­в'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штраф­них, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій; встановлення, зміни і припинення господарських право­відносин; іншими способами, передбаченими законом).

Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права: господарського відання, опера­тивного управління, а також оперативного використання май­на.

Право власності — основне речове право у сфері господарю­вання.

Відповідно до ст. 134 ГКУ суб'єкт господарювання, який здійс­нює господарську діяльність на основі права власності, на влас­ний розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (або їм) май­ном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на правах власності, господарського відання чи оперативного управління або на основі інших форм правового режиму майна. Майно, що використовується в господарській ді­яльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників.

загрузка...

Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються ГКУ.

Повноваження власника регламентовані ст. 135 ГКУ, де вка­зано, що власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (або їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господар­ську діяльність в інших організаційно-правових формах госпо­дарювання, не заборонених законом, на власний розсуд визна­чаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утво­реного ним (або ними) суб'єкта господарювання, склад і компе­тенцію його (або їх) органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарю­вання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним (або ними) суб'єктів господарювання відповідно до законодавства. Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприєм­ницької діяльності засновувати господарські організації, закріп­люючи за ними належне йому майно на правах власності та господарського відання, а для здійснення некомерційної господар­ської діяльності — на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарю­вання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійс­нювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у вста­новлених законом межах інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до ГКУ та інших законів. Власник має також право здійснювати організаційно-установчі повноваження на основі належних йому корпоративних прав відповідно до ГКУ та законів України. Дер­жавні та комунальні підприємства можуть бути об'єднані за рі­шенням власника (уповноваженого ним органу) у державні (ко­мунальні) господарські об'єднання, передбачені ГКУ.

Відповідно до ст. 136 ГКУ право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, корис­тується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власни­ком (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГКУ та законами. Власник майна, закріп­леного на праві господарського відання за суб'єктом підприєм­ництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання засто­совуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має також право на захист своїх майнових прав від власника.

Відповідно до ст. 137 ГКУ правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), для здійснення неко-мерційної господарської діяльності в межах, встановлених ГКУ та законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управ­ління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове май­но, а також майно, що не використовується або використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захи­щається законом відповідно до положень, встановлених для за­хисту права власності.

Нові регламентації відповідно до ст. 138 ГКУ набрало право оперативного використання майна. Суб'єкт господарювання — відокремлений підрозділ (структурна одиниця) господарської ор­ганізації використовує надане йому майно для здійснення госпо­дарської діяльності на праві оперативного використання майна. Обсяг майнових правомочностей суб'єкта господарювання в ме­жах права оперативного використання майна визначається гос­подарською організацією, до складу якої входить зазначений су­б'єкт, відповідно до закону.

У ст. 133 ГКУ визначається, що господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (володіння, користування тощо), передбачених Цивільним кодексом Украї­ни. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяль­ність на основі права оперативного використання майна, не мо­жуть мати статусу юридичної особи і реалізують свою господар­ську компетенцію в межах статусу, визначеного господарською організацією, до складу якої вони входять. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

19.2. Майно і джерела

його формування у сфері господарювання

Майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються в діяль­ності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів (ст. 139 ГКУ).

Залежно від економічної форми, яку набирає майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначен­ня є будівлі, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський ін­вентар та інше майно тривалого використання, що згідно із зако­нодавством належить до основних фондів.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, мало­цінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше май­но виробничого і невиробничого призначення, що згідно із зако­нодавством належить до оборотних засобів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші в національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визна­ються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні па­пери. Відповідно до ст. 143 ГКУ суб'єкт господарювання має право випускати власні цінні папери, реалізовувати їх громадя­нам і юридичним особам, а також купувати цінні папери інших суб'єктів. Види цінних паперів, умови і порядок їх випуску, реалізації та придбання суб'єктами господарювання встановлю­ються ГКУ та відповідними законами України.

До джерел формування майна суб'єктів господарювання на­лежать:

грошові та матеріальні внески засновників;

доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

доходи від цінних паперів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших су­б'єктів;

кредити банків та інших кредиторів;

безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

інші джерела, не заборонені законом.

Правовий режим майна суб'єктів господарювання встановлю­ється ст. 133 ГКУ, Цивільним кодексом України та відповідни­ми законами України з урахуванням зазначених видів майна.

19.3. Особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання

Згідно зі ст. 141 ГКУ до державного майна у сфері господа­рювання належать цілісні майнові комплекси державних під­приємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державни­ми установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності та передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для викори­стання його в господарській діяльності. Держава через уповно­важені органи державної влади здійснює також права власника щодо об'єктів права власності українського народу, зазначених у ч. 1 ст. 148 ГКУ.

Відповідно до закону управління об'єктами державної влас­ності здійснюють Кабінет Міністрів України і за його уповнова­женням центральні та місцеві органи виконавчої влади. У перед­бачених законом випадках управління державним майном здійс­нюють також інші суб'єкти.

Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних тери­торіальних громад (комунальну власність). Передання об'єктів господарського призначення з державної у комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.

Не можуть бути об'єктами передання з державної у комунальну власність підприємства, що здійснюють діяльність, яку дозволя­ється здійснювати виключно державним підприємствам, устано­вам і організаціям.

Види майна, що може перебувати виключно в державній влас­ності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання забороняється, а також додаткові обмеження щодо розпоряджен­ня окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються за­коном.

19.4. Прибуток (дохід) суб'єкта господарювання

Прибуток (дохід) суб'єкта господарювання є показником фі­нансових результатів його господарської діяльності, що визна­чається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта гос­подарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господа­рювання визначається законодавством. Для цілей оподаткуван­ня законом може встановлюватися спеціальний порядок визна­чення доходу як об'єкта оподаткування.

Порядок використання прибутку суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган від­повідно до законодавства та установчих документів. Порядок використання прибутку державних підприємств встановлюється відповідно до закону.

Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямків та обсягів використання прибутку через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону (ст. 142 ГКУ).

19.5. Підстави виникнення майнових прав і обов'язків. Майновий стан і облік майна суб'єкта господарювання

Майнові права і обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати:

з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбаче­них законом, але таких, що йому не суперечать;

з актів органів державної влади та органів місцевого самовря­дування, їх посадових осіб у випадках, передбачених зако­ном;

внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборо­нених законом;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збе­реження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господар­ської діяльності;

з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення май­нових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом. Зазначений перелік регламентова­ний ст. 144 ГКУ.

Відповідно до ст. 145 ГКУ майновий стан суб'єкта господа­рювання визначається сукупністю належних йому майнових прав і зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Правовий режим майна суб'єкта господарювання змінюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений ГКУ та прийнятими відповідно до нього законами, крім випад­ків, якщо така зміна забороняється законом.

Правовий режим майна суб'єкта господарювання, засновано­го на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підпри­ємства відповідно до закону або здавання цілісного майнового комплексу підприємства чи комплексу його структурного підроз­ділу в оренду.

Законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб'єкта господарювання.

Суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтер­ського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаче­ними законодавством, здійснювати інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та установчих документів суб'єктів господарювання.

19.6. Приватизація державних та комунальних підприємств

Майно єдиного цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства або його окремих підрозділів, що є єдиними (цілісними) майновими комплексами і виокремлюються в самостійні підприємства, а також об'єкти незавершеного будів­ництва та акції (частини, паї), що належать державі у майні інших суб'єктів господарювання, можуть бути відчужені на ко­ристь громадян чи недержавних юридичних осіб і приватизовані цими особами відповідно до закону.

Приватизація державних (комунальних) підприємств здійс­нюється не інакше як на виконання державної програми прива­тизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, і в порядку, встановленому законом.

Державні (комунальні) підприємства чи їх майно приватизу­ються в такі способи:

шляхом купівлі-продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, іншими способами, що передбачають конкурен­цію покупців;

шляхом викупу цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства, зданого в оренду, у випадках та порядку, передбачених законом;

шляхом викупу майна державного (комунального) підприєм­ства в інших передбачених законом випадках.

Загальна дозвільна норма, яка регламентується ст. 146 ГКУ, полягає в тому, що кожний громадянин України має право на придбання державного майна у процесі приватизації в порядку, встановленому законом. Загальні умови і порядок здійснення приватизації державних (комунальних) підприємств або їх май­на визначаються законом. В окремих галузях народного госпо­дарства законом можуть бути визначені особливості приватиза­ції майна державних підприємств. У процесі приватизації держа­вного (комунального) підприємства права працівників підприєм­ства, що приватизується, гарантуються законом.