Недостатність загальних норм цивільного права, а також не­прийнятність норм речового права для регламентації відносин, пов'язаних з ідеальними результатами інтелектуальної діяльності, зумовили формування ряду спеціальних інститутів, що опосеред­ковують останню. Головними з них є авторське, суміжні права, патентне право, права на комерційні найменування, торговельні марки та інші засоби індивідуалізації юридичної особи, продукції, робіт і послуг.

Основні норми цих інститутів зосереджені в ЦК, спеціальних цивільних законах і міжнародних конвенціях за участю України. Окремі положення спеціальних інститутів цивільного права вхо­дять до складу комплексних законів та інших правових актів, що містять деякі норми конституційного, адміністративного, фінан­сового, трудового, процесуального, кримінального права.

Авторські, суміжні, патентні та подібні права, будучи виключ­ними правами, забезпечують їхнім володільцям легальну монопо­лію на вчинення різних дій (використання результатів творчості та розпорядження ними) з одночасною забороною всім іншим особам здійснювати подібні дії.

Право інтелектуальної власності кілька століть тому сфор­мувалося в багатьох країнах як реакція права на масове застосу­вання товарно-грошової системи у сфері інтелектуальної діяль­ності та відшкодованого передання прав на використання її ре­зультатів.