Існують норми, спільні для речового права та права інтелекту­альної власності. Йдеться про норми, що стосуються суб'єктів та об'єктів цивільних прав, угод, позовної давності, спільних поло­жень про зобов'язання. Письменник, композитор, винахідник не просто автори творів, винаходів, а й фізичні особи, тобто суб'єкти цивільного права, правовий статус яких характеризують право­здатність, дієздатність і місце проживання.

З іншого боку, громадянин, який не займається творчою діяль­ністю, потенційно (у межах реалізації конституційного права на свободу творчості) теж є автором твору та може мати право інте­лектуальної власності.

З метою повнішої регламентації специфіки результатів інте­лектуальної діяльності, а також чіткішого розмежування об'єктів інтелектуальної власності та речового права загальні норми ци­вільного права передбачають виникнення цивільних прав і обо­в'язків внаслідок створення літературних, художніх творів, вина­ходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності (пп. 2 п. 2 CT.11 ЦК); право неповнолітніх у віці від 14 до 18 років самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що її охороняє закон (пп. 2 п. 1 ст. 32 ЦК).

Специфіку результатів інтелектуальної діяльності та прирівня­них до них засобів індивідуалізації відображено також у статтях 1107-1114 тау книзі четвертій ЦК.

З метою чіткішого розмежування речового права та права інте­лектуальної власності закон наголошує, що авторське право та право власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, у якому втілено твір, не означає відчуження авторського права, і навпаки (п. 1 ст. 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

До зобов'язань у галузі інтелектуальної діяльності повною мірою відносять загальні норми зобов'язального права: про сто­рони та види зобов'язання, виконання та способи забезпечення виконання, відповідальність за їх порушення та припинення зо­бов'язань.