результатів інтелектуальної діяльності та прирівняних до них засобів індивідуалізації

Право інтелектуальної власності як інститут цивільного пра­ва традиційно виконує такі функції:

визнання авторства на результати розумової праці;

встановлення режиму їх використання;

матеріальне та моральне заохочення;

захист прав авторів, роботодавців та інших осіб, які набува­ють право інтелектуальної власності.

З огляду на характер результату визнання авторства не зале­жить (коли йдеться про твори літератури, науки, мистецтва) або залежить (коли йдеться про винаходи, корисні моделі, промис­лові зразки) від реєстрації результату.

Право інтелектуальної власності встановлює режим викорис­тання результату розумової праці, тобто визначає, хто має право і хто не має права його застосовувати. У рамках права інтелектуальної власності відбувається також надання авторам творів на­уки, літератури, мистецтва, винаходів та дизайнерам, їхнім робо­тодавцям, іншим особам особистих немайнових прав, встановлен­ня способів і форм захисту цих прав.

Хоча розробка комерційного найменування, торговельної марки або іншого засобу індивідуалізації також вимагає певних творчих зусиль, об'єднання цих інтелектуальних продуктів у межах інтелектуальної власності з творами науки, літератури, мистецтва й об'єктами техніки зумовлене перш за все спільністю їхнього правового режиму. На обидві групи досягнень встанов­люють такий вид абсолютного права, як право інтелектуальної власності.

На відміну від науково-технічних об'єктів і літературно-ху­дожніх творів, право інтелектуальної власності на які може нале­жати в першу чергу їхнім авторам, аналогічне право на засоби інди­відуалізації належить не розробнику (художнику, графіку) чи його роботодавцю, а тому, хто зареєстрував цей засіб на своє ім'я у вста­новленому законом порядку.