Інтелектуальну власність слід відрізняти від промислової, яка, будучи складовою першої, характеризується тим, що її об'єкти знаходять застосування у виробничій діяльності (винаходи, про­мислові зразки тощо).

Поняття «промислова власність» було вперше вжито в тексті СТ.1 Паризької Конвенції  про охорону" промислової власності на Гаванській конференції 1925 р. Попередні редакції Паризької кон­венції хоча і перераховували об'єкти промислової власності, про­те не розкривали самого поняття. Для об'єктів права промисло­вої власності характерна наявність територіального принципу охорони, який полягає в тому, що виключне право на такий об'єкт дійсне тільки в межах держави, де його було одержано. Виключне право на об'єкти промислової власності підтверджує спеціальний охоронний документ, виданий компетентним органом (як прави­ло, патентним відомством).

Необхідність спеціальної реєстрації об'єктів промислової влас­ності зумовлена тим, що для них на відміну від творів, які охоро­няє авторське право і для яких переважне значення має форма втілення, важливіший зміст. Якщо форма твору унікальна і за за­гальним правилом не може бути відтворена іншою особою, то

об'єкти промислової власності можуть створити незалежно одна від одної кілька осіб. У зв'язку з цим необхідна реєстраційна сис­тема, яка засвідчила б першість творця.

Охоронні документи (патент, свідоцтво) діють протягом пев­ного строку, по закінченні якого об'єкти промислової власності стають суспільним надбанням, тобто їх можна використовувати без згоди правоволодільця і без виплати винагороди. Разом із тим, деякі права (наприклад, право на позначення найменування то­вару) не мають часових обмежень.