Історія розвитку авторського, патентного і подібного права знає чимало спроб консолідації (переважно в доктрині) різних видів права інтелектуальної власності. Нематеріальна природа об'єктів цього права, творчий характер діяльності щодо їх ство­рення, виключний характер прав і подібність процедури оформ­лення деяких із них на початку XX ст. лягти в основу прагнення створити єдиний інститут «виключних прав» (Й. Колер, 1900) та інститут «промислових прав і авторського права» (Ф. Альф­ред, 1904; А. Елькер, 1928). Нині на Заході поширена концепція права нематеріальних, або духовних, благ (А. Троллер, О. Ульмар та ін.)

Виявлення спільних рис у різних інститутів, що опосередко­вують сферу інтелектуальної діяльності, корисне для розвитку правової теорії, законодавства про правозастосування та вивчен­ня права. Проте цього замало для конструювання в системі ци­вільного права комплексного інституту, що опосередковував би всі форми творчої діяльності та правовий інститут охорони та ви­користання її результатів. Подібність та навіть тотожність функцій, наприклад, авторського та патентного прав не означає необхідності включення останнього до сфери авторського права в широкому розумінні. Між видами права інтелектуальної влас­ності є принципові розбіжності, що зумовлюють відокремлення їх як у системі цивільного права загалом, так і в рамках права інте­лектуальної власності.

Так, авторське право охороняє перш за все форму твору. Для визнання результату розумової праці об'єкта авторського права досить втілення його в об'єктивній формі. Для прямої ж право­вої охорони винаходу, корисної моделі або промислового зразка необхідний акт його кваліфікації компетентним державним ор­ганом.

 

 

 

 

 

 

загрузка...