Управління державною службою — це практична діяльність відповідних державних органів щодо визначення основних напрямів роз­витку і забезпечення реального функціонування усіх елементів інституту державної служби. Це управління грунтується на принципах закон­ності; гласності; підпорядкованості вищестоящим державним органам і посадовим особам вищого рівня; єдності основних вимог, що висува­ються до державних службовців; стабільності державної служби.

Органи управління державною службою — це спеціальні державні органи або підрозділи державних органів, до компетенції яких нале­жать забезпечення і розвиток системи державної служби.

Зокрема, загальне керівництво державною службою здійснює Президент України. Безпосередньо підконтрольним і підзвітним йому провідним органом управління державною службою виступає Головне управління державної служби України (Головдержслужба), правове ста­новище якого визначено законами України, актами Президента Ук-

318

Глава 18. Організаційно-правові засади державної служби

раїни, постановами Кабінету Міністрів України та Положенням про Головне управління державної служби України (затвердженим Указом Президента від 02.10.1999 р.)1. Згідно з Указом Президента «Про підвищення ефективності системи державної служби» від 11.02.2000 р. Головдержслужба України є центральним органом вико­навчої влади із спеціальним статусом, підконтрольним і підзвітним Президентові України2.

Згідно з п. 4 Положення Головдержслужба:

О розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативних актів з питань, що належать до її компе­тенції;

О аналізує фактичний склад державних службовців і готує про­позиції державним органам щодо підвищення ефективності їх роботи;

О веде комп'ютерний облік даних про державних службовців першої — третьої категорій;

О здійснює заходи щодо вдосконалення конкурсного відбору на державну службу, проведення атестації державних службовців із забезпеченням об'єктивної оцінки їх діяльності;

О готує та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропо­зиції щодо віднесення існуючих посад державних службовців, які не перелічені у ст. 25 Закону України «Про державну служ­бу», а також нових посад державних службовців до відповідних категорій;

О готує проекти актів Президента України і Кабінету Міністрів України про присвоєння рангів державним службовцям, які займають посади, віднесені до першої та другої категорій;

О дає висновки щодо призначення на посади та звільнення з по­сад перших заступників і заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які відповідають за роботу кадрових служб, попередньо розглядає питання про призначення на по­сади та звільнення з посад керівників кадрових служб цих ор­ганів, а також керівників апарату та керівників кадрових служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, директорів регіональних центрів підвищення

1          Офіційний вісник України. — 1999. — № 40. — Ст. 1985.

2          Офіційний вісник України. — 2000. — № 7. — Ст. 263.

319

Розділ VII. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ТА її АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій;

О здійснює методичне керівництво роботою з кадровим резер­вом, аналізує пропозиції центральних і місцевих органів вико­навчої влади щодо формування кадрового резерву на посади державних службовців, призначення на які здійснюється Пре­зидентом України за поданням Кабінету Міністрів України, а також Кабінетом Міністрів України, і узагальнені матеріали щороку подає на розгляд Кабінету Міністрів України;

О здійснює заходи щодо запобігання проявам корупції серед державних службовців, узагальнює звітність центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань додержання вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією»1 та подає її до Кабінету Міністрів України;

О перевіряє в державних органах та органах місцевого самовря­дування додержання вимог Законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією» та інших актів законо­давства з питань державної служби та ін.

Для виконання зазначених завдань, покладених на Головдерж-службу, вона має право:

О залучати вчених, спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, держав­них підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компе­тенції;

О утворювати у разі потреби комісії та експертні групи із залучен­ням учених, працівників центральних і місцевих органів вико­навчої влади, органів місцевого самоврядування (за погоджен­ням з їх керівниками) для підготовки проектів актів законодав­ства, здійснення їх експертизи та надання роз'яснень;

О одержувати в установленому законодавством порядку від ор­ганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій статистичні дані, інші документи і матеріали, необхідні для виконання по­кладених на неї завдань;

О скликати в установленому порядку наради з питань, що нале­жать до її компетенції;

1 Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 34. — Ст. 266. 320

Глава 18. Організаційно-правові засади державної служби

О представляти Кабінет Міністрів за його дорученням у міжна­родних організаціях та під час укладення відповідних міжна­родних договорів України.

Одним з важливих напрямів діяльності Головдержслужби є прове­дення нею перевірок, порядок якого регламентується Положенням про порядок проведення Головдержслужбою перевірок (затвердже­ним Головдержслужбою від 18.05.2000 р.)1. Такі перевірки проводять­ся щодо державних органів та органів місцевого самоврядування з ме­тою: встановлення фактичного стану справ щодо дотримання єдиної державної політики у сфері державної служби, підвищення її ефек­тивності, дотримання зазначеними органами правових, ор­ганізаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадяна­ми України права на державну службу та участь у місцевому самовря­дуванні; встановлення фактичного стану справ щодо виконання за­конодавчих та інших нормативно-правових актів з питань боротьби з корупцією та запобігання її проявам в органах державної влади та місцевого самоврядування тощо.

Постійно діючим консультативно-дорадчим органом, утвореним Президентом України, є Координаційна рада з питань державної служби при Президентові України (далі — Рада), яка у своїй діяльності ке­рується Конституцією і законами України, актами Президента Ук­раїни, Кабінету Міністрів України та Положенням про Коорди­наційну раду з питань державної служби при Президентові України (затвердженим Указом Президента від 21.03.2000 р.). Основними завданнями Ради є:

О визначення шляхів, засобів і форм реалізації основних на­прямів державної політики у сфері державної служби, об'єднання зусиль державних органів щодо підвищення її ефективності;

О розгляд проектів реформування системи державної служби та підготовка пропозицій до плану заходів її впровадження, аналізу і можливого коригування дій;

О розгляд проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань державної служби, служби в органах місцевого само­врядування, кадрового забезпечення державної служби та дер­жавних підприємств, установ, організацій;

I           Офіційний вісник України. — 2000. — № 22. — Ст. 918.

II           "-'З"      321

Розділ VII. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ТА її АДМШІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

О аналіз взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо реалізації кадрової політики та з питань державної служби, підготовка пропозицій щодо підвищення ефектив­ності цієї роботи;

О розгляд питань та пропозицій щодо оптимізації та вдоскона­лення управління державною службою;

О аналіз стану та ефективності використання інтелектуального і управлінського потенціалу держави, розробка заходів щодо стимулювання праці, посилення правових гарантій, ма­теріальної та моральної захищеності державних службовців, а також удосконалення адміністративної культури, підвищення відповідальності та запобігання проявам корупції серед дер­жавних службовців, посилення суспільної довіри до державної служби;

<> аналіз стану та розгляд заходів щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації держав­них службовців та керівників державних підприємств, установ і організацій, а також проведення наукових досліджень з пи­тань державної служби;

О    вивчення та розробка пропозицій щодо впровадження вітчиз­няного і міжнародного досвіду з питань державного управ­ління, державної служби, кадрового менеджменту. З метою вивчення та розгляду питань, що належать до компетенції Ради, вона має право: утворювати у разі потреби комісії, експертні й робочі групи, залучати у встановленому порядку працівників цент­ральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування, а також вчених та провідних фахівців; одержувати безо­платно у встановленому порядку необхідну для її діяльності інфор­мацію, документи, матеріали і статистичні дані; заслуховувати на своїх засіданнях інформацію керівників міністерств, інших централь­них і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, ус­танов і організацій з питань, що належать до компетенції Ради.

Зрештою, в кожному окремому органі виконавчої влади управління державною службою здійснює керівник відповідного органу.

322

Глава 18. Організаційно-правові засади державної служби