Важливі аспекти правотворчої діяльності органів виконавчої влади визначаються переважно підзаконними нормативними актами різних рівнів1. Тому потрібен єдиний законодавчий акт, який би цілісно вре­гулював умови та порядок здійснення такої діяльності.

Порядок прийняття        Порядок прийняття правових актів уп-

правових актів  равління (далі — актів управління, актів)

управління        охоплює наступні стадії.

1. Підготовка акту. Значна кількість актів готується і видається з власної ініціативи

заінтересованого органу, але багато і з ініціативи органів виконавчої влади за дорученням вищестоящих органів, за протестом прокурора, за скаргами, заявами громадян. Значний та неоднорідний обсяг робо­ти, який має виконати уповноважений орган, може бути підставою для виділення на даній стадії окремих дій, процедур:

1 Наприклад, основним документом, який визначає порядок підготовки, опра­цювання та розгляду проектів постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України є Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 р. Із подальшими змінами.

287

 

РОЗДІЛ VI. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ.

загрузка...

правова ініціатива. Акт приймається, якщо є юридичні та фак­

тичні підстави його прийняття, коли в ньому є об'єктивна потреба;

аналіз ситуації і варіантів правового впливу. На даному етапі

з'ясовується фактичний стан справ та можливі варіанти вирішення

питань, що виникли;

підготовка проекту акту. Вона покладається на орган, структур­

ний підрозділ або окрему посадову особу. Проект акту підлягає обгово­

ренню, узгодженню, належному оформленню і вважається погодже­

ним за наявності віз керівників відповідного органу виконавчої влади.

Проект акту повинен бути доступний для ознайомлення та обгово­рення всіма заінтересованими особами. Обов'язковість ведення орга­нами виконавчої влади веб-сторінок та оперативного розміщення на них офіційної інформації про діяльність відповідних органів, про чинні та скасовані нормативно-правові акти, проекти нормативно-правових актів з повідомленням про це засобів масової інформації пе­редбачена Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади» від 01.08.2002р.

2.         Прийняття рішення. В цій стадії також можна виділити кілька ок­

ремих дій, процедур:

можливе обговорення та обов'язкове голосування в колегіальних ор­

ганах. Іноді рішення приймають «в робочому порядку» шляхом опи­

тування. Однак більшість актів приймається одноосібне керівником

органу виконавчої влади. Тобто ключовим на даному етапі є підпи­

сання підготовленого проекту;

внесення змін до проекту. Проект може бути визнаний таким, що

потребує доопрацювання. Це передбачає розробку нового, з ураху­

ванням зауважень і вимог, висунутих у процесі обговорення й узгод­

ження;

оформлення рішення. Даний етап передбачає остаточне редагу­

вання проекту акту, його підписання та присвоєння акту порядкового

номера.

3.         Доведення акту до відома виконавців та заінтересованих осіб. Це

самостійна стадія в процесі прийняття акту. Вона може здійснювати­

ся шляхом:

—         персонального  ознайомлення  (усно,  розісланням  копій,

повісток, розвішування списків, ознайомлення під розписку тощо);

—         опублікування в засобах масової інформації, у спеціальних ви­

даннях (збірниках, бюлетенях, газетах, журналах);

288

 

Глава 16. Форми державного управління

— окремі неофіційні засоби оприлюднення також досить часто ви­користовуються, наприклад, вивішування текстів документів у гро­мадських місцях.

Питання чинності          Щодо  чинності   актів   управління

правових          дослідники     слушно     пропонують

актів управління            виділяти чотири окремі юридичні стани:

припинення;

зупинення;

зміна;

скасування.

1. Дія акту може бути припинена з кількох підстав. О    У зв'язку з додержанням вимоги виконати певні дії, яка місти­лася в акті, якщо його зміст зводився лише до виконання цієї вимоги.

Однак слід мати на увазі, що виконання акту не завжди означає припинення його дії. Так, не можна вважати наказ про призначення особи на посаду таким, що припинив свою дію, після того, як особа приступила до виконання своїх обов'язків.

Так само не припиняє свою дію і після створення органу управ­ління акт, відповідно до якого цей орган було утворено. Такі акти при­пиняють свою дію лише в результаті їх скасування або видання нових актів, що фактично анулюють старі1.

О    У зв'язку із настанням певної юридичної події — наприклад, смерті фізичної особи. Окремі автори називають таку підставу «зникненням» адресата акту, розширюючи таким чином її зміст та включаючи до неї також ліквідацію юридичної особи2. О    Закінчення строку дії акта, який було видано на певний строк. О    Якщо новим актом того самого або вищого органу анулюється або поглинається зміст попереднього акту. З цієї підстави при­пиняється дія акту (незалежно від того, чи зазначається про його припинення, чи ні), що встановлює відповідальність за те чи інше правопорушення, при виданні нового акту, що вста­новлює іншу відповідальність за це ж правопорушення. О    У зв'язку із скасуванням (відміною) акту органом, що видав даний акт, або уповноваженим на те вищестоящим органом.

1          Васильєв Р. Ф. Правовьіе акти органов управлення. — С. 79.

2          Коваль Л. В. Адміністративне право України. — К., 1994. — С. 84.

104-Іяв  289

 

РОЗДІЛ VI. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ...

Акти скасовуються у випадках виявленого порушення поряд­ку видання, зміни умов, за яких вони були прийняті та ін.

2.         Зупинення дії акту — тимчасовий правовий захід, що застосо­

вується шляхом прийняття відповідного рішення. Уповноважений

орган, посадова особа може зупинити дію акту з мотивів законності

або доцільності.

В адміністративно-правовій літературі звертається увага на окремі особливості зупинення дії акту управління1. Так, допускається зупи­нення всього акту або його частини, зупинення дії акту управління на всій території держави або окремій частині території, певному регіоні. Зупинення актів може бути пов'язане також з фактом подання скар­ги, принесення прокурором протесту тощо.

Зміна акту як засіб підвищення його якості використовується

тоді, коли є потреба уточнити його приписи, надати їм іншу редакцію

чи доопрацювати окремі частини. Зміна приписів акту, як правило,

здійснюється тим самим органом, посадовою особою, які видали акт

у первинному вигляді.

Скасування акту означає визнання нечинним акту певністю або

окремих його приписів, положень. За загальним правилом, акти мо­

жуть бути скасовані тим, хто їх прийняв, або вищестоящим органом,

посадовою особою.