Багатоманітність суспільних відносин, що становлять предмет адміністративного права, зумовлює виділення в системі цієї галузі

128

Глава 7. Система адміністративного права та його місце в українській правовій системі

відносно самостійних елементів. Останні виступають у вигляді сукуп­ностей норм (так званих нормативних утворень), які мають назву підгалузей та інститутів адміністративного права.

Підгалузь адміністративного права — це сукупність правових норм, що регулює суспільні відносини в певній сфері, котра виокремлюється в межах загального предмета адміністративного права.

Поділ відносин, що становлять предмет адміністративного права, на сфери може здійснюватися за різними критеріями. Наприклад, ок­ремі підгалузі адміністративного права можуть формуватися залежно від сфер державного управління. Зокрема, державне управління по­діляється на державне управління у сфері економіки, державне уп­равління у сфері соціально-культурного будівництва та державне уп­равління у сфері адміністративно-політичного будівництва. У свою чергу, така велика сфера державного управління, як управління еко­номікою, може бути поділена на державне управління в різних галу­зях промисловості, сільського господарства, будівництва, енергети­ки, транспорту, зв'язку тощо.

Відповідно до такого поділу відбувається і поділ правових норм, з допомогою яких здійснюється правове регулювання у відповідній га­лузі державного управління. Звідси можуть виділятися такі підгалузі адміністративного права, як будівельне право, транспортне право, енергетичне право тощо.

При цьому зазначені підгалузі адміністративного права можуть ста­ти основою однойменних комплексних галузей права, якщо для регулюван­ня певного виду суспільних відносин додатково використовуються ме­тоди інших галузей права, зокрема цивільного. При поділі за згаданим критерієм підгалузей адміністративного права буде стільки, скільки ви­окремлено самостійних сфер і галузей державного управління.

Водночас у системі адміністративного права існують певні сукуп­ності норм, які використовуються для регулювання державного уп­равління незалежно від його конкретних сфер, але за умови достатнього рівня однорідності регульованих суспільних відносин. Такі сукупності норм дістали назву інститутів адміністративного права. Про них йшло­ся у попередньому параграфі, зокрема, при характеристиці змісту за­гальної частини адміністративного права.

Крім інститутів, практичне значення мають такі нормативні утво­рення, котрі виступають як допоміжні «будівельні конструкції» для інститутів і підгалузей адміністративного права. Такі утворення мож­на умовно назвати субінститутами.

54-19.   ^д

Розділ III. НОРМИ, СИСТЕМА І ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

Відповідно до структури суспільних відносин у сфері державного управління серед субінститутів адміністративного права можна виділити групи норм, що визначають:

О    правовий статус суб'єктів — носіїв владних повноважень;

О    правовий статус суб'єктів, котрі не мають владних повноважень;

О    методи державного управління;

О    форми державного управління;

О    процедури державного управління;

О механізм забезпечення режиму законності в державному уп­равлінні.

Наприклад, до групи субінститутів, що визначають правовий ста­тус суб'єктів — носіїв владних повноважень, мають бути віднесені субінститут центральних органів виконавчої влади, субінститут місцевих державних адміністрацій тощо.

У свою чергу, субінститут центральних органів виконавчої влади являє собою сукупність адміністративно-правових норм, що визнача­ють правовий статус міністерств, державних комітетів та інших цент­ральних органів виконавчої влади, діяльність яких поширюється на всю територію країни. Норми цього субінституту, зокрема, містяться у Загальному положенні про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України, затвердженому Указом Прези­дента України від 12.03.1996 р., а також в Указі Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999 р.

Субінститут місцевих державних адміністрацій утворюють норми, якими визначається правовий статус обласних і районних державних адміністрацій. Норми цього субінституту містяться переважно у За­коні України «Про місцеві державні адміністрації».

До групи субінститутів, що визначають методи державного управ­ління, входять субінститути реєстрації, ліцензування, дозвільної сис­теми тощо.

Деякі з цих субінститутів оформлені у вигляді окремих законодав­чих актів, а деякі складаються з норм, що містяться у різних норма­тивно-правових актах. Наприклад, у Законі України «Про ліцензу­вання окремих видів господарської діяльності» закріплено інститут ліцензування, описано загальні правила і порядок цієї діяльності, ста­тус органів ліцензування, окреслено сфери використання такого ме­тоду державного управління, як ліцензування тощо. Так само можна розкрити зміст інших згаданих груп субінститутів адміністративного права.

130

Глава 7. Система адміністративного права та його місце в українській правовій системі

Оскільки кожен субінститут адміністративного права при його ви­користанні для правового регулювання у конкретній сфері державно­го управління набуває характерних рис, притаманних цій сфері, то на основі багатьох субінститутів адміністративного права можна сфор­мувати низку підгалузей, об'єднавши в них норми саме за ознакою їх зв'язку з певним субінститутом.

Так, службове право (право публічної служби) як підгалузь адміністративного права об'єднує всі норми, що регулюють питання проходження служби в різних органах — державна служба в органах виконавчої влади, служба у Збройних Силах України, служба в орга­нах внутрішніх справ, дипломатична служба, служба в органах місце­вого самоврядування тощо. Адміністративно-деліктне право як підга­лузь адміністративного права утворюють норми, що регулюють відно­сини адміністративної відповідальності в різних сферах державного управління; адміністративно-процедурне право — норми, що регулю­ють процедури діяльності органів виконавчої влади тощо.

Оскільки субінститути адміністративного права самостійного зна­чення не мають, то вони завжди перебувають під вирішальним впливом структурних елементів системи адміністративного права — його інститутів і підгалузей. Це підтверджує тезу про внутрішню єдність, цілісність системи адміністративного права.