Поняття системи адміністративного права в адміністративно-пра­вовій науці ще остаточно не визначено. Наприкінці XIX ст. воно вза­галі ототожнювалося з поняттям науки адміністративного права1, хо­ча те, що за основу останньої береться система галузі права, не свідчить про їх повний збіг.

За радянських часів відповідно до панівного тоді нормативістсько-го підходу система права, складовою якої є система адміністративного права, ототожнювалася з поняттям права. Але якщо право — система норм і система права — те саме, то виходить, що ці поняття тотожні.

Вихід із цієї ситуації на початку 90-х років минулого століття за­пропонував Р. 3. Лівшиць. Він обгрунтував — на відміну від суто нор-мативістського розуміння — визначення права, звівши його зміст до трьох компонентів: 1) ідей; 2) норм; 3) суспільних відносин2. Це дало

1 Берендтс 9. Н. Опьіт системи административного права: В 2-х т. — Ярославль,

1898. — Т. 1. —С. 37-41.

2Лившиц Р. 3. Теория права: Учебник. — М., 1994. — С. 63-71.

125

Розділ III. НОРМИ, СИСТЕМА І ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

змогу розрізняти поняття «право» І «система права», «право» І «за­кон», «право» і «законодавство».

Однією із самостійних частин правової системи України є галузь адміністративного права, яка згідно з новим підходом об'єднує, зок­рема, правові принципи, норми права, що регулюють певне коло суспільних відносин. Водночас адміністративне право утворює певну систему норм, оскільки об'єднує відносно самостійні складові — підгалузі та інститути права.

Отже, поняття «система адміністративного права» означає внутрішню єдність цієї правової галузі, яка відображає послідовне розміщення і взаємозв'язок її структурних елементів (частин) — підгалузей права і правових інститутів, що складаються із певних су­купностей однорідних норм.

Щодо внутрішнього поділу системи адміністративного права за­слуговує на увагу позиція російського вченого-адміністративіста К. С. Бельського, який виокремлює у цій системі такі підгалузі, як уп­равлінське право, поліцейське право і право адміністративної юс­тиції, називаючи їх складовими елементами функціонального поділу системи адміністративного права1.

Проте запропонована диференціація є спірною. Зокрема, юрис-дикційною (тобто фактично поліцейською) діяльністю у сфері дер­жавного управління займаються не лише органи внутрішніх справ, а й різні інші органи виконавчої влади (посадові особи), а також орга­ни місцевого самоврядування. Більше того, застосування примусової дії норм права (що знову ж пов'язане з поліцейською діяльністю) є органічною функцією державного управління, а відтак не повинно відмежовуватися від управління. Отже, такий поділ системи адміністративного права має суперечливий характер і вимагає по­дальшого вивчення.

Існують інші критерії внутрішньої диференціації системи адміністративного права: інституційний, галузевий, процесуальний (тобто поділ норм адміністративного права на матеріальні та процесу­альні).

1 Бельский К. С. О системе административного права // Государство й право. — 1998. — №3. — С. 7-11.

126

Глава 7. Система адміністративного права та його місце в українській правовій системі

Поділ на підгалузі та інститути є певною мірою умовним. Адже адміністративне право, як і право в цілому, є цілісною матерією, ко­жен елемент якої невід'ємний від інших. Тому одні й ті самі норми можуть одночасно стосуватися різних правових інститутів або підга-лузей адміністративного права.

Традиційно головним критерієм об'єднання адміністративно-пра­вових норм та їх розподілу по структурних частинах є предмет право­вого регулювання. Відповідно побудована система передбачає вио­кремлення правових інститутів, що об'єднуються в загальну й особли­ву частини адміністративного права.

До загальної частини адміністративного права відносять норми (у тому числі правові принципи), що діють у всіх сферах організації і функціонування публічного управління. Тобто вона об'єднує найбільш типове, загальне у правовому регулюванні зазначеної сфери.

Особливу частину адміністративного права утворюють норми, що регулюють конкретні сфери й галузі управлінської діяльності. Іноді го­ворять ще про спеціальну частину, під якою розуміють, наприклад, норми, що регулюють здійснення адміністративної діяльності орга­нами внутрішніх справ1.

Сучасна система українського адміністративного права у зв'язку із розвитком суспільних відносин зазнає істотних змін, наповнюється новим змістом. З'являються і розвиваються нові правові інститути: державної служби, адміністративно-правових режимів, адміністра­тивної юстиції, державного управління в галузі приватизації, антимо-нопольного регулювання тощо. Починають говорити і про інститут адміністративних (управлінських) послуг.

На цей час систему адміністративного права загалом можна пред­ставити наступним чином.

1. Загальна частина адміністративного права об'єднує норми, що регулюють:

О    принципи державного управління;

О правове становище суб'єктів адміністративного права (грома­дян, органів виконавчої влади, органів місцевого самовряду-

Див., напр.: Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. — К.; 1995; Адміністративна діяльність. Особлива частина: Підручник. — Харків, 2000; Битяк Ю. П., Зуй В. В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. — Харків, 1996.

127

Розділ III. НОРМИ, СИСТЕМА І ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

вання, об'єднань громадян, підприємств, установ, органі­зацій);

<>    державну службу;

О    форми і методи управлінської діяльності; О    адміністративно-правові режими (надзвичайний, воєнного

стану, митний тощо); О    адміністративний примус;

О    засоби забезпечення законності в державному управлінні; О    адміністративний процес, включаючи адміністративне судочинст­во.

2. Особлива частина адміністративного права містить норми, що регулюють:

О    управління економікою, промисловістю, агропромисловим

комплексом;

О    управління в соціально-культурній галузі (освіта, наука тощо); О    управління у сфері адміністративно-політичної діяльності

(внутрішні справи, юстиція, зовнішні відносини тощо); <>    міжгалузеве управління (статистика, стандартизація, ціно­утворення тощо).

Зміст загальної і особливої частин адміністративного права стано­вить органічне єдине ціле. Норми загальної частини застосовуються до всіх інститутів особливої частини. Наприклад, загальні правила, що регулюють порядок підготовки, видання, набуття чинності та дію правових актів управління, реалізуються у процесі виконавчо-розпо­рядчої діяльності органів управління у всіх галузях соціально-куль­турного будівництва з урахуванням їх специфіки.

При цьому виокремлення структурних елементів у системі адміністративного права дає змогу краще зрозуміти принципи і ме­ханізм адміністративно-правового регулювання. Виходячи з цього, заслуговують на висвітлення ще не до кінця з'ясовані у правовій на­уці питання про підстави розмежування підгалузей та інститутів адміністративного права.