Зміст науки

Іістративного

У попередній главі підручника наведене визначення адміністративного права як га­лузі, що регулює певні суспільні відносини. Адміністративне право є не тільки самостій-галуззю права, а й однією з основних галузей юридичних знань зі чітко окресленим предметом дослідження. Наука адміністративного права — це галузева юридична наука, предметом дослідження якої є комплекс організаційно-правових про-,6лем, пов'язаних із здійсненням державою повноважень виконавчої .увлади та завдань і функцій державного управління. .Поняття науки адміністративного права ширше за поняття адмі->ативного права як галузі права. Наука адміністративного права ає не тільки адміністративно-правові норми і відносини у сфері 'Жавного управління, а й аналізує практику застосування чинного хжодавства. Вона досліджує:

адміністративно-правові інститути та їх співвідношення; проблеми систематизації та кодифікації адміністративного права;

85

Розділ II. ВИКОНАВЧА ВЛАДА, ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНЕ...

О правовий статус суб'єктів адміністративного права, їх права І обов'язки, адміністративні процедури та проблеми адміністра­тивного процесу й адміністративної юрисдикції;

С1 засоби забезпечення і зміцнення режиму законності, дис­ципліни та відповідальності у сфері виконавчої і розпорядчої діяльності;

О взаємозв'язок адміністративного права з іншими галузями правової системи;

О етапи історичного розвитку галузі адміністративного права, шляхи його подальшого вдосконалення;

О досвід адміністративно-правового регулювання і досягнення зарубіжної правової науки.

Отже, зміст науки адміністративного права охоплює ширше коло проблем, хоча системи науки адміністративного права і відповідної галузі права в основному співпадають. Головне призначення науки адміністративного права — розробка наукових висновків, рекомен­дацій і конкретних пропозицій щодо вдосконалення та посилення ефективності діючих адміністративно-правових норм і відповідних правових інститутів, що врешті-решт безпосередньо впливає на ефек­тивність державно-управлінської діяльності. В цьому виявляється ак­тивний вплив адміністративно-правової науки на розвиток адміністративного права як галузі права.

У наукових дослідженнях у галузі адміністративного права викори­стовуються загальнонаукові та конкретно-наукові методи дослід­жень, і передусім системний та структурно-функціональний аналіз управлінсько-правових явищ, соціологічний метод, наукові експери­менти. Визначальний вплив на розвиток науки адміністративного права справляє загальна теорія держави і права, наука конституційно­го (державного) права.

За роки незалежності України було радикально переглянуто теоре­тичні та методологічні основи науки адміністративного права з ураху­ванням політичної, економічної, соціальної і правової природи Ук­раїнської держави, об'єктивних закономірностей і тенденцій її істо­ричного розвитку.

Нова доктрина адміністративного права безпосередньо впливає на процес реформування адміністративного права як галузі права Ця доктрина базується на визнанні якісно нової ролі держави У взаємовідносинах з громадянами — не панування, а служіння їм Конституція України (ст. 3) проголошує: «Права і свободи людини

86

Глава 5. Адміністративно-правова наука і науки про управління

та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утверджен­ня і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком дер­жави».

Роки незалежності України характеризуються певним розвитком вітчизняної науки адміністративного права. Було видано ґрунтовні дослідження з багатьох проблем науки. В центрі уваги українських адміністративістів стояли теоретичні та методологічні проблеми на­уки, що дістало відображення у низці монографічних праць. Важли­вим показником розвитку української науки адміністративного права е видання нових підручників з адміністративного права (див. § 5 гл. 2).

Значний вплив на розробку теорії адміністративного права спра­вили наукові доробки в галузі теорії держави і права, конституційно­го права, теорії державного управління, цивілістики.

Зрозуміло, що не всі зазначені дослідження рівноцінні за своїм на­уковим потенціалом, але вони значно збагатили українську правову науку й сприяли розробці методологічних і теоретичних основ науки адміністративного права.

Зв'язок

адміністративно-правової науки 9 теорією державного •управління

На особливу увагу заслуговують взає­мозв'язки цієї науки з теорією державно­го управління. І це не випадково, позаяк у вітчизняній науці адміністративного права радянського періоду категорія «державне управління» вважалася не тільки базовою, а й домінуючою. Та й

власне адміністративне право як фундаментальна галузь правової си­стеми спрямовувалося переважно на регулювання суспільних відно­син у процесі здійснення державного управління. Хоча зрозуміло, що серцевиною понятійного ряду науки адміністративного права мали б бути категорії, пов'язані з взаємовідносинами апарату державного уп­равління з громадянами, адміністративними (управлінськими) про­цедурами, організаційно-правовими засобами забезпечення ефек­тивної реалізації та дійового захисту прав громадян у сфері управ­ління.

У цілому зміст адміністративно-правової науки, включаючи на-«Самперед її понятійно-термінологічний апарат, багато в чому сформу­вався з огляду на потреби вивчення побудови системи державного уп­равління, її складових та їх функціонування. Щоб переконатися в

87

Розділ II. ВИКОНАВЧА ВЛАДА, ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНЕ.

цьому, досить згадати структуру академічного курсу радянського адміністративного права в шести книгах, виданого за редакцією Ю. М. Козлова, Б. М. Лазарєва, О. Є. Луньова, М. І. Піскотина у 1977-1982 рр.І

З точки зору завдань розвитку адміністративно-правової науки, й взаємозв'язки з теорією державного управління слід вважати дореч­ними і досить плідними.

Оскільки адміністративне право є найважливішим регулятором управлінської діяльності незалежно від того, в якій конкретній сфері вона здійснюється, то без його регулятивної і формалізуючої функції неможливо чітко і функціонально організувати управління складни­ми суспільними процесами, сконцентрувати організуючу діяльність державного апарату, усіх його складових і структурних підрозділів. При цьому правові відносини у сфері управління складаються як відносини вторинного порядку, тобто відносини, які зумовлені за­вданнями досягнення оптимальних результатів господарської і соціально-культурної діяльності.

Управлінська діяльність багатоаспектна та різноманітна за змістом, формами й методами, і не всі суспільні відносини, що є за своєю природою управлінськими, можуть бути віднесені лише до предмета науки адміністративного права. Зокрема, управлінські відносини, що виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяль­ності органів держави, є предметом дослідження теорії державного управління, і тільки набувши юридичної (адміністративно-правової) форми, ці відносини стають об'єктом вивчення з боку науки адміністративного права.

Проте проблеми управління не можна пояснити та розв'язати ли­ше з позицій адміністративного права. Вони мають не тільки юридич­ний, а й політичний, організаційно-технічний, психологічний та інші аспекти. Тому, до речі, теорія державного управління не може вважа­тися суто правовою наукою: вона є комплексною, міждисциплінарною наукою.

1 Книги цього курсу мають такі назви: МетодьІ й формьі государственного управлення (М.: Юр. лит., 1977); Государственное управление й административное право (М.: Юр. лит., 1978); Управление в области административно-политической деятельности (М.: Юр. лит., 1979); Управление социально-культурньш строительством (М.: Юр-лит., 1980); Основи управлення народним хозяйством (М.: Юр. лит., 1981); Управление отраслями народного хозяйства (М.: Юр. лит., 1982).

88

Глава 5. Адміністративно-правова наука і науки про управління

Дійсно, державне управління — своєрідне суспільне явище багато-аспектного характеру і, природно, не охоплюється науковим аналізом з позицій лише науки права. Наука адміністративного права до­сліджує тільки частину спектра управління — його організаційно-пра­вові аспекти. Юристи — дослідники проблем управління у визначенні предмета дослідження, як правило, не виходять за межі державної сфери й навіть за межі системи органів виконавчої влади. Безумовно, система цих органів являє собою організуючу частину механізму дер­жави. Але не визнавати подібної ролі за іншими частинами системи державного механізму (апарату), та й усієї системи політичної ор­ганізації суспільства було б помилково.

Розвиток державознавчих знань поки що утримується в межах тра­диційних юридичних та інших наук, хоча процес диференціації й інтеграції знань інтенсивно відбувається і в цій сфері. Відомо, що дер­жавознавство ніколи не зводилося до проблем юриспруденції: цими питаннями займається широке коло наук. Правильно, що державне управління не вичерпується правом, але так само правильно й те, що питання його правове' організації є найхарактернішим, визначаль­ним, що регулюючий вплив права у державному управлінні займає вирішальні позиції, а тому державне управління значною мірою та­кож і державно-правова категорія, хоча воно не зводиться тільки до цього.

Інакше кажучи, немає підстав всю проблематику державного уп­равління юридизувати і водночас власне юридичні аспекти зводити до розряду суто політологічних або соціологічних, хоча політизація й соціологізація досліджень характерні для сучасного розвитку юри­дичної науки.

Наука адміністративного права досліджує передусім правові аспек­ти державного управління, тобто проблеми правового регулювання суспільних відносин, які виникають у сфері виконавчо-розпорядчої Діяльності державних органів. Водночас державне управління вивча­ють теорія державного управління та деякі інші управлінські науки, що становлять так звану науку управління. На стику предметів Дослідження цих наук розвиваються найінтенсивніші їх зв'язки.

Такі зв'язки грунтуються на єдиному об'єкті дослідження — уп­равлінні в суспільстві. Оскільки адміністративно-правова наука ак­тивно взаємодіє із зазначеними управлінськими науками, необхідно Докладніше висвітлити їх склад і рівень розвитку.

89

Розділ II. ВИКОНАВЧА ВЛАДА, ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНЕ.