Поняття

та класифікація

принципів

Принципи адміністративного права слід

розуміти як засадничі (основні) ідеї, положен­ня, вимоги, що характеризують зміст адмі­ністративного права, відображають законо­мірності його розвитку і визначають напрями і механізми адміністра­тивно-правового регулювання суспільних відносин.

Принципи адміністративного права вказують на основні риси, сутнісні характеристики, зміст і призначення всієї галузі адміністратив­ного права. Вони випливають або з окремих правових норм, або форму­люються на основі групи норм даної галузі права і пов'язані з іншими принципами, що регулюють суспільну поведінку людей. Отже, існує су­купність різних принципів, котрі стають своєрідною перехідною пло­щиною від права до норм етики і моралі в діяльності державних органів, площиною, яка з'єднує різні прояви суспільної свідомості з приписами права.

Принципи адміністративного права однаковою мірою характери­зують сутність і зміст як самої галузі права, так і тих суспільних відно­син, що є предметом регулювання цієї галузі. Цілком слушна думка деяких дослідників про те, що вивчення принципів адміністративно­го права дає відповідь на питання: що є головним у системі норм, які регламентують адміністративно-правові відносини; що є постійним супутником цих відносин; без чого не можуть існувати різні інститу­ти адміністративного права. Основне значення принципів адмі­ністративного права полягає в тому, що вони визначають «юридичну долю», життєздатність, практичну організацію і реальне функціону­вання виконавчої влади й управління1.

В європейських державах багатовікова політична і правова культура, мораль, управлінські й соціальні потреби вплинули на формування за­гальних, фундаментальних принципів адміністративного права. В бага­тьох правових системах провідну роль у цьому процесі відіграли суди. Ці фундаментальні принципи визначають нормативні межі, в яких роз­виваються і застосовуються доктрини адміністративного права; вони беруться до уваги в процесі законотворчої та нормотворчої діяльності, створюють фундамент судового контролю за адміністративними діями.

1 Галлиган Д., Полянский В. Й., Старилов Ю. Н. Административное право: история развития й основньїе современнне концепции. — М.: Юристь, 2002. — С. 193.

загрузка...

80

 

Глава 4. Предмет, метод і принципи адміністративного права

Водночас процес виділення таких загальних принципів дуже ди­намічний, оскільки принципи можуть змінюватися залежно від суспільно-економічних та політичних умов. І це особливо характерно для адміністративного права. Те, що вчора мало засадниче значення, сьогодні внаслідок суспільних змін може втратити таке значення. Звідси випливає висновок, що в різних правових системах загальні принципи адміністративного права можуть тлумачитися по-різному і мати різний правовий зміст.

У вітчизняній правовій літературі принципи адміністративного права залишаються малодослідженими і майже не бувають окремим предметом обговорення в наукових колах.

У радянській юридичній літературі проблему принципів адмі­ністративного права одним з перших дослідив О. П. Коренєв. Він виділяв такі загальні принципи адміністративно-правового регулю­вання суспільних відносин: науковість (об'єктивність); демократич­ний централізм; єдність рівних прав і рівних обов'язків; соціалістич­ний інтернаціоналізм; соціалістичну законність1.

В. А. Юсупов вважав загальними принципами адміністративного права організацію, розвиток, охорону економічних і політичних відносин розвиненого соціалізму; принцип врахування пріоритету партійних актів; принцип врахування актів громадських і самодіяль­них організацій трудящих; принцип врахування системності права; принцип врахування компетенції органу, що приймає адміністратив­ний акт; принцип врахування конституційних прав, свобод і закон­них інтересів громадян та іноземців; принцип ефективності адміністративного права2.

Пізніше Ю. О. Тихомиров відніс до принципів адміністративного права ієрархічність побудови суб'єктів адміністративного права та їх відносин; підзаконність діяльності; функціонально-спеціалізований характер діяльності; участь громадян та їх об'єднань у державному уп­равлінні; здійснення владних повноважень професійним, спеціально створеним апаратом і його службовцями3.

1 Коренеє А. П.  Принципи современного административного права // Право-ведение. — 1967. — № 3. — С. 72-78.

г Юсупов В. А. Теория адмикистративного права. — М.: Юрид. лит., 1985. — С. 33. 8 Тихомиров Ю.А. Курс административного права й процесса. — С. 72.

81

 

Розділ II. ВИКОНАВЧА ВЛАДА, ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНЕ..

Наведені вище принципи свідчать про відсутність єдиного підходу до їх класифікації, а деякі з них можна взагалі віднести до принципів державного управління (наприклад, функціонально-спеціалізований характер діяльності). Однак ототожнювати принципи адміністратив­ного права і принципи державного управління було б неправильно, хоча вони дуже тісно взаємозв'язані.

Принципи адміністративного права визначають характер ме­ханізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, природу зв'язків, які формуються в процесі цього регулювання. У свою чергу, принципи державного управління — це основоположні ідеї, які визначають порядок організації та здійснення управління. Можна сказати, що вони є правовими вимогами, обов'язковими для виконання і дотримання в процесі виконавчої діяльності.

Серед принципів сучасного адміністративного права можна виділити загальні і спеціальні. Загальні принципи мають фундамен­тальне значення для всієї галузі адміністративного права. Як правило, вони виявляються і деталізуються в принципах спеціальних, харак­терних для окремих інститутів адміністративного права: принципах державної служби, принципах адміністративної відповідальності, принципах адміністративного процесу тощо.

Найперше слід висвітлити загальні принципи, оскільки саме вони найповніше характеризують юридичну природу в цілому галузі адміністративного права. Зазначимо, що вичерпний перелік цих прин­ципів в українській адміністративно-правовій науці ще не сформувався.

 

Зміст

загальних принципів

Загальні принципи українського адмі­ністративного права закріплені в Консти­туції України, конкретизуються і розвива­ються в законодавчих та інших нормативно-правових актах. До цих принципів можна віднести: О    принцип законності;

О    принцип пріоритету прав та свобод людини і громадянина; О    принцип рівності громадян перед законом; О    принцип демократизму нормотворчості й реалізації права; О    принцип взаємної відповідальності держави і людини; О    принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між

державою і людиною.

Принцип законності слід розглядати як утвердження верховенства вимог і положень Конституції та законів України в ході адміністратив-

82

 

Глава 4. Предмет, метод і принципи адміністративного права

но-правового регулювання суспільних відносин. У французькому адміністративному праві принцип законності в загальній формі визна­чається як зв'язаність адміністрації законом. Цей принцип складається з двох елементів: обов'язку діяти відповідно до закону й обов'язку вияв­ляти ініціативу для забезпечення виконання закону1. Тобто законність полягає в сукупності обов'язків, дозволів і заборон. Однак такий підхід до розуміння суті законності видається однобічним і вузьким.

Сучасна вітчизняна теорія адміністративного права стоїть на по­зиції ширшого тлумачення змісту цього принципу, що зумовлено де­мократизацією суспільних процесів, зміною природи самих норма­тивних актів, їх застосування, а також правосвідомості.

Принцип законності означає, що всі органи виконавчої влади, як й інші державні органи, утворюються відповідно до закону, який також наділяє їх відповідними повноваженнями. Не може бути повноважень поза законом. Окрім цього, надалі повноваження повинні здійснюва­тися у межах і в спосіб, визначені законом. Тобто рішення і дії мають бути пройняті ідеологією панування законності при неухильному до­триманні прав і свобод громадян, законних інтересів усіх учасників адміністративних правовідносин.

Водночас цей принцип не можна тлумачити однобічно — лише щодо державних органів. Він стосується також громадян, які щоден­но стикаються з цими органами. Щодо них громадяни повинні бути лояльними, сумлінно виконувати покладені на них правом обов'язки. І це лише основні елементи принципу законності.

Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина випливає з положень ст. З Конституції України: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність є найвищою соціальною цінністю. Цей важливий принцип зу­мовлює такий характер взаємовідносин людини і держави, за якого ос­тання повинна спрямовувати свою діяльність на втілення в життя кон­ституційних прав і свобод громадян. Тобто принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина полягає у створенні таких умов, за яких кожна особа могла б самостверджуватись як гідний член суспільства.

Принцип рівності громадян перед законом виявляється в тому, що Не може бути жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, Політичних, релігійних переконань, соціального походження та іншими ознаками. Всі громадяни мають рівні права й обов'язки у сфері адміністративно-правових відносин: право на державну службу,

Бребан Г. Французское административное право. — М., 1988. — С. 171

83

 

Розділ II. ВИКОНАВЧА ВЛАДА, ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНЕ.

 

І

 

на освіту, обов'язок відповідати за адміністративні правопорушення. Цей принцип має забезпечувати однакові «стартові» умови кожному громадянину для самореалізації в суспільстві.

Принцип демократизму нормотворчості та реалізації права вияв­ляється в можливості громадян як безпосередньо, так і через своїх представників, різні організації брати участь у формуванні правової політики, в управлінні справами держави. Демократизм виявляється в розширенні повноважень органів місцевого самоврядування. Його можна вважати формою забезпечення прав і свобод громадян і одночас­но методом управління й пошуку компромісу, поєднання свободи та порядку в дотриманні прав і свобод громадян.

Принцип взаємної відповідальності держави і людини означає, що держава і особа пов'язані взаємно кореспондуючими правами і обов'язка­ми. Порушення однією із сторін своїх адміністративно-правових обов'язків тягне за собою юридичну відповідальність. Зокрема, дер­жава зобов'язана відшкодувати людині завдану їй матеріальну і мо­ральну шкоду (ст. 56 Конституції України).

Принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між держа­вою і людиною - це «дух» законів і всієї системи адміністративного за­конодавства, яким мають бути пройняті норми адміністративного права, що закріплюють відносини між суспільством, державою і лю­диною. Він виявляється передусім у вимозі шанобливого ставлення представників держави до людської гідності. Цей світоглядний прин­цип можна вважати своєрідним «мотором» всієї складної системи взаємозв'язків держави й особи, який «рухає» суспільство до досяг­нення найвищого рівня розвитку.

В адміністративному праві він наповнюється цілком конкретним змістом, коли справа стосується певної особи. Йдеться, наприклад, про ситуації, пов'язані з розподілом благ або обов'язків, коли уповноважений орган чи посадова особа керується критеріями, визнаними законодавцем справедливими. Для особи цей принцип визначатиметься тим, чи пово­дяться з нею правильно, тобто відповідно до авторитетних стандартів, оскільки саме таке поводження задовольняє почуття справедливості.

Наведений перелік загальних принципів адміністративного права не претендує на вичерпність і довершеність. Ця проблема вимагає по­дальших наукових досліджень, які сприятимуть глибшому розумінню та постійному вдосконаленню галузі адміністративного права, п інститутів, механізмів правотворчості й правозастосування, зміцнен­ню в цілому законності у сфері публічної влади.