Загальне поняття          Термін «управління» завдяки полісеман-

«оравління        тичності сучасної мови використовується у

та його види     різних значеннях.

Управлінські аспекти виявляються у фізич­них, хімічних, біологічних явищах, технологічних і політичних процесах, цей термін використовується для опису взаємодії різноманітних сил у Всесвіті.

У найбільш загальному розумінні «управління» використовується як родове поняття, що характеризує впорядкування взаємозв'язків і взаємодії певної множини елементів або складових частин природи, суспільства чи самої людини.

Впорядкування взаємозв'язків між елементами будь-якої системи є необхідною умовою її функціонування і досягається за допомогою двох основних способів — саморегуляції та управління. Саморегу­ляція здійснюється без застосування зовнішніх сил, завдяки про­грамі, закладеній природою, на основі її об'єктивних, незалежних від людської свідомості закономірностей.

На відміну від саморегуляції управління завжди передбачає свідо­ме, вольове втручання людини і здійснюється у системах «людина — природа», «людина — техніка», «людина — людина» тощо. Взагалі будь-яка механічна, природна або біологічна система, будь-яке яви­ще природи набувають значення для людини тільки при співвідне­сенні з потребами, інтересами і цілями її життєдіяльності. Тому уп­равління у власному розумінні починається тоді, коли в якихось яви-Щах і процесах мають місце свідомі засади, інтереси, цілі та воля, енергія і дії людини.

Залежно від об'єкта, управління яким здійснюється, тобто керова­ного об'єкта, виділяють технічне, біологічне, соціальне (суспільне) Управління.

Об'єктом технічного управління виступають різноманітні машини, Механізми, прилади, тобто предмети матеріального світу, створені са-°к> людиною і призначені для розширення її можливостей у 13г\к!Н* СВ*ТУ' забезпечення власної життєдіяльності.

ЄКТом біологічного управління є елементи живої природи, рос-Ний і тваринний світ. Результатом біологічного управління є ство-

53

Розділ II. ВИКОНАВЧА ВЛАДА, ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНЕ...

рення нових сортів рослин І порід тварин, отримання сировини, про­дуктів рослинного і тваринного походження, за допомогою яких за­безпечується фізіологічне існування людини.

При цьому і технічне, і біологічне управління здійснюється у загаль­них рамках управління в суспільстві. Це пояснюється тим, що існуван­ня людських спільнот в умовах обмеженості природних ресурсів поро­джує потреби створення і використання відповідних засобів — транс­порту, зв'язку, будівництва, а також нових біологічних систем, призна­чених для забезпечення населення насамперед продуктами харчуван­ня. Тобто організація життєдіяльності суспільства в цілому зумовлює необхідність здійснення технічного і біологічного управління.

Принципова відмінність соціального (суспільного) управління поля­гає в тому, що тут і суб'єктами, котрі управляють, тобто керуючими суб'єктами, і об'єктами, щодо яких здійснюється управління, тобто керованими об'єктами, виступають люди та їх спільноти. Звідси і на­зва такого управління — соціальне (суспільне), що свідчить про цілковиту належність цього явища до суспільства в цілому, його окре­мих частин та утворень — соціумів.

Соціальне управління належить до явищ, що виникли і розвивали­ся протягом всієї історії людства. Воно створене людьми з метою свідомої саморегуляції своєї життєдіяльності й посідає у забезпеченні їх потреб та інтересів таке ж важливе значення, як і основні суспільні інститути — держава, право, мораль, власність тощо.

Соціальне управління та його зміст

Соціальне управління існує в рамках взаємодії людей, і саме через нього форму­ються зв'язки між окремими суб'єктами, зрештою колективне і суспільне життя в цілому. Предметами соціального управління

можуть бути різноманітні матеріальні речі, духовні цінності, технічні засоби, технологічні процеси, але сторонами у відносинах управління можуть бути тільки люди. В соціальному управлінні все походить від людини й орієнтовано на людину.

Необхідність в управлінні існує в будь-якій людській спільноті — ВІД маленького колективу до суспільства в цілому. Без цього настають безлад і хаос. Соціальне управління є найважливішім інститутом са­мозбереження і постійного відновлення суспільного життя.

Сутність управління виявляється у діяльності, яка за своїм змістом є впливом на волю і поведінку людей, їх взаємовідносини і спільні дії-

54

Глава 3. Виконавча влада і державне управління

Водночас зазначений вплив не виникає сам по собі. Рушійною силою правління виступають інтелект і воля людини. А тому цей вплив містить елемент цілевстановлення, тобто визначення напрямів спільної діяльності, її проміжних і кінцевих результатів, заради досяг­нення яких і здійснюється управлінський вплив.

Власне кажучи, і особисте, і колективне життя людини розумної складається з постійного визначення цілей і розв'язання завдань за­для їх досягнення. Ці цілі зумовлені надзвичайно широким спектром людських потреб — від найпростіших, пов'язаних із забезпеченням існування людини як біологічного виду, до найвищих, інтелектуаль­них, пов'язаних з пізнанням і перетворенням природи і суспільства.

У соціальному управлінні цілевстановлення супроводжується практичною цілеспрямованістю. На відміну від інших інтелектуаль­них сфер цілі в управлінні тісно пов'язані з потребами практики. Во­ни за своєю суттю є завданнями, а останні формулюються з урахуван­ням реальних можливостей — наявних матеріальних, організаційних, фінансових та інших ресурсів. Складність управлінського цілевста­новлення полягає в тому, що серед величезної кількості можливих цілей необхідно відібрати такі, які можуть бути практично реалізовані. Інакше управління просто втрачає свій сенс.

Як вже відзначалося, управління необхідне там і тоді, де і коли вини­кає потреба в об'єднанні дій певної кількості людей заради досягнення спільної мети. Кожна людина сама керує своїми вчинками, але для то­го, щоб група людей здійснила певні узгоджені дії, необхідно визна­чити спільні цілі, шляхи їх реалізації і спрямувати на їх досягнення поведінку кожного члена спільноти. В цьому полягає організуюча спрямованість управління.

Організовувати — означає розподіляти людей у просторі та за Функціями, забезпечувати їх місцями роботи і засобами праці, нала­годжувати їх взаємодію та взаємообмін у праці й суспільному житті, Р°3ширювати їхні творчі можливості шляхом узгодження і концент­рації їх зусиль. Завдяки цьому організація (а точніше, організовуван-я) розширяє можливості людей, надає сукупності людей якостей си-теми, де ця сукупність досягає результатів, котрі не під силу кожній окремій людині.

Надаючи кожному суспільному процесу певні цілі, організуючи в

му взаємодію людей, управління одночасно покликане конкретно поведінку і відносини учасників цього процесу. В і діє величезна кількість соціальних норм, які спрямовують

55

Розділ II. ВИКОНАВЧА ВЛАДА, ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНЕ -.

та орієнтують, мотивують та оцінюють поведінку і діяльність людей. Традиції і звичаї, право й мораль, релігійні, технічні, корпоративні та багато інших норм виступають як регулятори, які допомагають раціонально організовувати суспільне життя.

Відтак у ході управління здійснюється регулювання, за якого та чи інша соціальна норма не тільки проголошується, а й втілюється у життя, застосовується при вирішенні поставлених цілей, набуває предметного характеру.

Отже, соціальне управління можна визначити як здійснення цілевстановлюючого, організуючого і регулюючого впливу на спільну (колективну) діяльність людей з метою ефективного досягнення за­гальних результатів відповідно до реальних суспільних потреб. Соціальне управління як складне, багатоаспектне явище дає ши­рокі можливості для класифікації видів управління, що становлять його зміст. Зокрема, найпоширенішою класифікацією видів соціаль­ного управління виступає виокремлення за ознакою характеру діяль­ності суб'єктів управління таких видів:

а)         державне управління (суб'єкт управління — держава, її органи);

б)         самоврядне,   або   муніципальне  управління   (суб'єкт  уп­

равління — органи місцевого самоврядування);

в)         громадське управління (суб'єкт управління — органи громадсь­

ких організацій), інших об'єднань громадян;

г)          корпоративне управління (суб'єкт управління — органи госпо­

дарських товариств та об'єднань підприємств);

Державне управління є одним з основних видів управління в суспільстві.