Хоча більша частина проваджень, що становлять структуру адміністративного процесу, спрямована, як вже відзначалося, на вирішення справ «позитивного» характеру, що виникають у ході ви­конавчо-розпорядчої діяльності державних органів, проте значне місце в цій діяльності займає також розгляд справ про правопорушення, інші правові спори по суті та прийняття по них відповідних рішень.

У процесі такої діяльності вирішується юридична справа, здійснюється правовий захист порушених або оспорюваних інте­ресів, виноситься юридичне-владне рішення щодо застосування відповідної правової санкції, відновлення порушеного права. Ця діяльність має назву «адміністративна юрисдикція», яка характерна для адміністративного процесу.

Тому частина проваджень у структурі адміністративного процесу характеризується як юрисдикційні адміністративні (адміністративно-юрисдикційні) провадження. До них належать:

О    провадження у справах про адміністративні правопорушення;

О    провадження з розгляду скарг громадян;

О   дисциплінарні провадження щодо державних службовців.

Певне проміжне місце між неюрисдикційними та юрисдикційними видами проваджень посідають провадження у зв'язку із застосуванням заходів адміністративного примусу, зокрема адміністративного попе­редження і адміністративного припинення.

Для адміністративно-юрисдикційної діяльності характерні такі риси.

1.         Наявність правового спору (або правопорушення).  Розгляд і

розв'язання юридичних справ, зумовлених позитивними обставина­

загрузка...

ми, не охоплюються юрисдикційною діяльністю. Юрисдикція вини­

кає тільки тоді, коли необхідно розв'язати спір про право або у зв'яз­

ку з порушенням діючих правових норм. Щодо адміністративної

юрисдикції такі спори виникають між сторонами суспільних відно­

син, що регулюються адміністративно-правовими нормами, набува­

ючи характеру адміністративно-правових спорів.

2.         Адміністративно-юрисдикційна діяльність в силу своєї суспіль­

ної значущості вимагає належного процесуально-правового регулюван­

ня. Встановлення і доведення подій і фактів, їх юридична оцінка

здійснюються в рамках особливої процесуальної форми, що е важли-

492

 

Глава 28. Адміністративні провадження та адміністративно- процесуальний статус громадянина

1          І-          '            """'                    '            "           '                        ""          '                                                                                    ~          ппміиі,ии|

вою й обов'язковою для юрисдикції. Адміністративна юрисдикція значно відрізняється від інших видів юрисдикційної діяльності, що існують у рамках кримінального й цивільного процесів. Вона є менш деталізованою процесуальною діяльністю.

Розгляд адміністративно-правових спорів здійснюється на основі відповідних нормативно-правових актів, що закріплюють порядок розгляду скарг на неправомірні дії або бездіяльність органів і посадо­вих осіб, якими порушуються права і законні інтереси громадян. Що ж стосується адміністративних деліктів, то процесуальний порядок розгляду таких справ закріплено у процесуальній частині КпАП.

Адміністративно-юрисдикційна, як і інші види юрисдикційної

діяльності, передбачає змагальність при розгляді справи. Це означає,

що сторони адміністративно-правового спору, які винні у вчиненні

адміністративного правопорушення, не є пасивними спостерігачами

розв'язання справи юрисдикційними органами. Вони наділені до­

сить широкими процесуальними правами, що дає їм змогу активно

захищати свої інтереси, представляти докази, заявляти клопотання,

заперечувати пред'явлені докази у здійсненні адміністративного пра­

вопорушення. При цьому адміністративно-юрисдикційні органи, їх

посадові особи зобов'язані сприяти здійсненню цих процесуальних

прав.

Обов'язковість ухвалення рішення у вигляді правового акту — важ­

лива ознака юрисдикційної діяльності. Як спосіб розв'язання право­

вих конфліктів юрисдикція передбачає необхідність ухвалення оста­

точного рішення — акту застосування норм права до конкретного ви­

падку. Юрисдикційний акт щодо конкретної адміністративної справи

означає, по суті, розв'язання правового спору.

Якщо ж йдеться про правопорушення, то в такому акті можуть бу­ти передбачені правові санкції, їх застосування є лише одним із варіантів рішення, що ухвалюється адміністративно-юрисдикційни-ми органами. Іншими варіантами можуть бути, наприклад, рішення про припинення провадження в справі або про застосування заходів впливу до неповнолітнього.

Як відомо, провадження в адміністративній справі вважається за­вершеним, коли ухвалене щодо нього рішення виконане в повному обсязі. У цьому випадку законодавець передбачає відповідну гарантію реальності рішень, ухвалених адміністративно-юрисдикційним орга­ном. Зокрема, постанова в справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами,

493

 

Розділ X. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС І АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОВАДЖЕННЯ

підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (ст. 298 КпАП).

5.         Різноманітність суб'єктів адміністративної юрисдикції. Це зу­

мовлено насамперед наданням можливості інстанційного оскарження

дій та рішень органів і посадових осіб, якими порушуються права гро­

мадян. Тобто будь-який вищий щодо них орган зобов'язаний розгля­

нути таке звернення й ухвалити щодо нього відповідне рішення.

Водночас особливості правопорушень в різних галузях управління зумовлюють наявність значної кількості органів (посадових осіб), уповноважених розглядати їх і розв'язувати по суті. У переважній більшості випадків розгляд справ про адміністративні правопорушен­ня покладено на органи, головним завданням яких, поряд із виконан­ням юрисдикційних функцій, є здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень у різних галузях державного управління.

Адміністративно-юрисдикційні функції здійснюються також орга­нами, спеціально створеними для розгляду справ про адміністративні правопорушення. Це адміністративні комісії при виконкомах район­них, міських, районних у містах рад.

6.         Особливе місце в системі адміністративно-юрисдикційних ор­

ганів посідають суди. При цьому слід мати на увазі, що розгляд суда­

ми справ про адміністративні правопорушення не можна визнати ок­

ремим, самостійним видом правосуддя, оскільки суд застосовує захо­

ди адміністративної відповідальності за тими ж правилами, що й ор­

гани виконавчої влади, і на підставі одного закону — КпАП. У дано­

му випадку суд здійснює адміністративну юрисдикцію «за аналогією»

з адміністративним порядком притягнення до відповідальності за

адміністративні правопорушення. Виходячи з цього, суд, вирішуючи

справи про адміністративні правопорушення, діє як орган адміністра­

тивної юрисдикції, а не як орган адміністративної юстиції.

Отже, адміністративно-юрисдикційні провадження полягають у роз­гляді адміністративно-правових спорів, справ про адміністративні пра­вопорушення (а щодо державних службовців — і про дисциплінарні про­ступки) у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально уповноваженими органами (посадовими особами), які наділені правом розглядати такі спори та накладати адміністративні стягнення.

Водночас для загальної характеристики адміністративних провад­жень будь-якого виду важливе значення має розуміння місця і ролі громадянина як учасника цих проваджень. Можливості громадянина

494

 

Глава 28. Адміністративні провадження та адміністративне- процесуальний статус громадянина

брати участь в адміністративних провадженнях як учасник і виступа­ти відтак суб'єктом адміністративного процесу визначаються змістом його адміністративно-процесуального статусу.