Базові положення теорії права, які успадкувала українська юрис­пруденція, встановлюють, що юридичні особи можуть бути суб'єкта­ми тільки цивільно-правової відповідальності. Протягом десятиліть існувала точка зору, за якою суб'єктами адміністративної відповідаль­ності можуть бути лише фізичні особи.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення вжи­вається термін «особа», але конкретизації щодо того, які саме особи (фізичні чи юридичні) є суб'єктами адміністративних проступків, КпАП не дає. Водночас, уважно проаналізувавши норми щодо віку, після досягнення якого настає відповідальність, обставин, які виклю­чають адміністративну відповідальність неосудної особи, мети адміністративного стягнення тощо, можна дійти висновку, що КпАП встановлює адміністративну відповідальність лише фізичних осіб.

Зміна суспільно-політичної ситуації в Україні після набуття нею не­залежності, розвиток підприємництва на основі різних форм власності, перехід до ринкової економіки та інші чинники спричинили прийнят­тя Верховною Радою України, не чекаючи відповідного наукового об­грунтування, ряду законів, якими було фактично встановлено

464

Глава 26. Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб

відповідальність юридичних осіб, яка за своєю природою не може вважа­тися не чим іншим, як адміністративною відповідальністю.

Такі норми містять закони України «Про зайнятість населення», «Про об'єднання громадян», «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобу­дування», «Про виключну (морську) економічну зону», «Про патенту­вання деяких видів підприємницької діяльності», «Про відпові­дальність підприємств, установ та організацій за порушення законо­давства про ветеринарну медицину», «Про електроенергетику», «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання доро­гоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» та деякі інші.

Досліджуючи приписи наведених вище законів, які встановлюють відповідальність юридичних осіб, можна дійти висновку, що частина законів включає позначення цієї відповідальності, не передбачаючи розміру штрафних санкцій, порядку провадження в справі тощо. На­приклад, ст. ЗО Закону України «Про об'єднання громадян» визначає, що в разі грубого або систематичного вчинення правопорушень за поданням легалізуючого органу або прокурора на об'єднання грома­дян може бути накладено штраф у судовому порядку.

Втім переважна більшість законів встановлює відповідальність у повному обсязі, тобто містить норми прямої дії. При цьому порядок провадження в цих справах, оскарження рішень органів, уповнова­жених накладати стягнення, різний. Так, Законом України «Про ви­ключну (морську) економічну зону України» визначено як норми ма­теріального права (склади правопорушень, що посягають на охорону суверенних прав України в її виключній (морський) економічній зоні), види стягнень (основним з яких штраф) та їх розміри, так і про­цесуальні норми (органи, які уповноважені розглядати справи про правопорушення, перелік посадових осіб, яким надано право накла­дати штраф, порядок виконання і оскарження рішень про притягнен­ня до відповідальності).

Потрібно зазначити, що законодавець, встановлюючи адміністра­тивну відповідальність юридичних осіб, вживає терміни «штраф», «відповідальність у вигляді штрафу». Незважаючи на те, що стосовно юридичних осіб термін «адміністративна відповідальність» безпосеред­ньо не вживається, є підстави стверджувати: у всіх подібних випадках йдеться саме про адміністративну відповідальність. Це твердження ґрунтується на положеннях теорії права про наявність таких основ-

465

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

них, загальновизнаних видів юридичної відповідальності, як дис­циплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова.

Деякі вчені-правознавці обґрунтовують існування і таких видів відповідальності, як конституційно-правова, матеріальна, відшкоду­вання моральної шкоди. Накладення на підприємство, установу або організацію штрафу, безперечно, є ретроспективною юридичною відповідальністю, яка полягає в обов'язку юридичної особи-правопо-рушника зазнати негативних наслідків у вигляді стягнень, які від імені держави накладають посадові особи уповноважених органів. Вивчення місця санкцій щодо підприємств, установ або організацій в системі юридичної відповідальності дає підстави зробити висновок, що застосування уповноваженими органами стягнень у вигляді штра­фу — це атрибут адміністративної відповідальності.

Адміністративній відповідальності як юридичних, так і фізич­них осіб притаманні такі спільні ознаки, як публічний державно-обов'язковий характер, зосередження права накладення стягнень в уповноважених органах виконавчої влади (тобто наявність ор­ганів адміністративної юрисдикції), особливий порядок притяг­нення до відповідальності, встановлення виключного переліку діянь, за які накладаються стягнення, та відповідальності за них перед законом.

Позицію щодо віднесення до кола суб'єктів адміністративної відповідальності юридичних осіб підтримують як українські, так і російські вчені-правознавці та юристи-практики. Водночас однією з гострих і нерозв'язаних проблем є визначення суб'єктивної сторони адміністративного проступку, суб'єктом якого виступає під­приємство, установа, організація або об'єднання громадян. Загально­визнано, що однією з ознак суб'єктивної сторони правопорушення є вина, тобто психічне ставлення правопорушника до своїх дій та їхніх наслідків, виявлене у формі умислу або необережності. Питання ви­ни юридичної особи як суб'єкта адміністративної відповідальності сучасною наукою глибоко не досліджено.

Водночас безперечно, що юридичні особи виступають як суб'єкти цивільно-правової відповідальності. Вчені-цивілісти дотримуються думки, що в зобов'язаннях із заподіяння шкоди вина юридичної осо­би виявляється у винних діях чи бездіяльності її працівників, вчине­них під час виконання ними трудових (службових) обов'язків. У по­рушеннях обов'язків юридичними особами їх вина виступає як склад­не соціально-психологічне явище. 466

Глава 26. Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб

Цивільний кодекс України дає таке визначення юридичної особи: це організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнові та особисті права, нести зобов'язання тощо. З теорії управління відомо, що організація є відповідним чином оформленою соціальною системою, яка має свій орган (суб'єкт) управління — адміністрацію. Крім того, до суб'єктів управління слід віднести і збо­ри акціонерів або збори членів даної організації. Адже рішення не завжди приймається керівництвом організації. Часто керівництво ви­конує рішення зборів — найвищого суб'єкта управління організації.

Тому, визначаючи суб'єктивну сторону адміністративного проступку за участю організації (юридичної особи), слід зважити на той факт, що ця вина не може розглядатися за аналогією з передбаченою в Цивільно­му кодексі: відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівників, оскільки рішення може прийматися зборами акціонерів, а останні, як відомо, можуть не бути працівниками організації.

Відтак адміністративну відповідальність юридичної особи не можна розглядати ані як відповідальність посадових осіб, ані як відпо­відальність колективу організації. Це — нове явище у сфері адміністра­тивно-правового регулювання, народжене соціально-економічними перетвореннями, і потребує подальшого аналізу.

Отже, встановлення адміністративної відповідальності є одним з ефективних засобів забезпечення дотримання всіма учасниками пра­вовідносин приписів правових норм. З огляду на це практичне значен­ня законодавчого визнання підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян суб'єктами адміністративної відповідальності по­лягає в тому, що у ряді випадків при порушенні порядку і правил, вста­новлених законодавством, не має можливості встановити відпо­відальність безпосередньо посадових осіб. Наслідком безкарності пра­вопорушень стає зниження ефективності державного управління у певних сферах, заподіяння шкоди інтересам держави і суспільства.