Складовою предмета адміністративного права, з-поміж інших, є відносини, що виникають в процесі внутрішньоорганізаційної діяль­ності різних органів державної влади, причому не тільки виконавчої. На­лежна внутрішня організація роботи державних органів є запорукою сумлінного виконання такими органами своїх головних (профільних) завдань, функцій та повноважень.

У внутрішньоорганізаційних відносинах важливе місце належить таким видам юридичної відповідальності, що реалізуються в самих органах держави та їх апараті, як дисциплінарна І матеріальна відпо­відальність.

Найчастіше дисциплінарна і матеріальна відповідальність роз­глядаються в межах предмета трудового права, норми якого регулю­ють внутрішньоорганізаційні відносини всередині підприємства, установ та організацій, що виникають на підставі трудових пра­вовідносин.

Аналіз чинного законодавства України свідчить про наявність та­кож адміністративно-правового регулювання подібних видів юридичної відповідальності щодо осіб, що проходять службу в державних органах (та їх апараті).

 

Дисциплінарна відповідальність в адміністративному праві

Як вже було відзначено, дисциплінарну відповідальність прийнято визначати як за­стосування уповноваженим органом або по­садовою особою до осіб, що знаходяться в їх безпосередньому організаційному підпоряд­куванні та вчинили передбачені законом проступки, певних стягнень особистого або організаційного характеру — дисциплінарних стяг­нень.

Для встановлення галузевої належності правових норм, що регу­люють відносини дисциплінарної відповідальності в державних орга­нах, треба врахувати, що всі особи, які працюють в державних органах (та їх апараті), за характером правового становища поділяються на три категорії:

1) особи, що перебувають на державній службі й мають статус, вре­гульований Законом України «Про державну службу»;

458

загрузка...

 

Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності

особи, що перебувають на державній службі, але їх статус регла­

ментується спеціальними законами. Особи цих двох категорій вважа­

ються державними службовцями, хоча і мають відмінності в правово­

му статусі;

особи, що працюють в апараті державних органів (а не на дер­

жавній службі) і не мають статусу державних службовців.

Нормами адміністративного права регламентуються відносини дисциплінарної відповідальності тільки щодо перших двох категорій осіб. В тому числі ці норми містяться в законах України «Про статус суддів», «Про прокуратуру» тощо.

Натомість особи, що працюють в апараті державних органів / не є державними службовцями, підлягають дисциплінарній відповідаль­ності, що регулюється виключно законодавством України про працю.

Відповідно до зазначених вище категорій можна виділити різнови­ди дисциплінарної відповідальності, які регулюються адміністративним правом.

Щодо осіб, які проходять службу в державних органах (та їх апа­

раті) і статус яких врегульовано Законом України «Про державну

службу», дисциплінарна відповідальність регламентується цим Зако­

ном та низкою підзаконних нормативно-правових актів. Даний різно­

вид дисциплінарної відповідальності був розглянутий окремо в главі

19 (§ 4). Тут додамо лише, що у випадках, коли окремими нормативно-

правовими актами не врегульовано порядок притягнення до дис­

циплінарної відповідальності державних службовців зазначеної кате­

горії, використовуються норми законодавства України про працю.

Щодо осіб, які проходять службу в державних органах, насампе­

ред органах виконавчої влади (та їх апараті), але статус яких регла­

ментується спеціальними окремими законами, засади та умови їх

дисциплінарної відповідальності можуть встановлюватись або цими

законами, або особливими нормативно-правовими актами — дис­

циплінарними статутами (та положеннями про дисципліну).

Так, згідно із Законом України «Про дипломатичну службу» працівники дипломатичної служби несуть дисциплінарну відпо­відальність за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків, перевищення службових повноважень, порушення обме­жень, пов'язаних з перебуванням на дипломатичній службі, а також за вчинки, що їх ганьблять та дискредитують орган, в якому вони пра­цюють. Крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним зако­нодавством про працю України, до працівників дипломатичної служ-

459

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

би можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як затримка до одного року присвоєння чергового дипломатичного ран­гу, рангу державного службовця або у призначенні на вищу посаду та попередження про неповну службову відповідність.

Деякі інші приклади особливостей дисциплінарної відповідаль­ності щодо державних службовців розглядуваної категорії наведені у главі 19 (§ 5).

На відміну від дисциплінарної відповідальності менш поширеною у сфері державного управління є так звана матеріальна відпові­дальність в адміністративному праві.

 

Матеріальна відповідальність в адміністративному праві

У трудовому праві матеріальна відпо­відальність розглядається як покладення на працівника обов'язку відшкодувати шкоду, за­подіяну ним роботодавцю. Враховуючи ком­пенсаційний характер матеріальної відпо­відальності, норми, що регулюють аналогічні за змістом відносини, можна виявити і в адміністративному праві. При цьому матеріальна відповідальність залежно від суб'єкта, на якого покладається обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду, поділяється на два різно­види.

Перший різновид матеріальної відповідальності за адміністратив­ним правом передбачено ст. 40 КпАП. Згідно з цією статтею, якщо в результаті адміністративного правопорушення завдано шкоди грома­дянину, підприємству, установі чи організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкоду­вання винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного (місько­го) суду — незалежно від розміру шкоди.

Винятком з цього правила є випадки, коли шкода заподіяна непо­внолітнім, що досяг 16 років і має самостійний заробіток, а сума шко­ди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів грома­дян. В такому випадку суддя має право покласти на неповнолітнього обов'язок щодо відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її.

Другим різновидом матеріальної відповідальності в адміністратив­ному праві є випадки, коли особи, що проходять службу в державних

460

 

Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності

органах, відшкодовують матеріальну шкоду, завдану ними цьому органу або в цілому державі.

Прикладом такого нормативно-правового акту, який регламентує порядок і правила притягнення зазначених осіб до матеріальної відповідальності, є Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (затверджене По­становою Верховної Ради України від 23.06.1995 р.). Воно визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службо­вих обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, інструкціями та іншими нормативними актами.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкра­данням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, ор­ганізацій, підприємств та військово-навчальних закладів, для віднов­лення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або над­лишкові виплати. Військовослужбовці й призвані на збори військово­зобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: за­подіяння прямої дійсної шкоди; протиправної їх поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у за­подіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язано­го, коли він не виконує або недбало виконує свої службові обов'язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'яза­ний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діян­ня вчинене ним умисно чи з необережності. Залежно від того, на­вмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпеки дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані притягуються до обмеженої, повної або підвищеної матеріальної відповідальності.

Притягнення військовослужбовців до обмеженої матеріальної відповідальності здійснюється у випадках заподіяння ними шкоди внаслідок недбалого виконання ними службових обов'язків, передба­чених військовими статутами, інструкціями та іншими нормативни­ми актами. Матеріальна відповідальність в такому випадку полягає у

461

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

відшкодуванні винною особою в розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення. Крім того, в передбачених зазначеним Положенням випадках військовослужбовці несуть ма­теріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Притягнення до повної матеріальної відповідальності здійс­нюється у разі:

умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання,

незаконного витрачання військового майна або вчинення інших

умисних протиправних дій;

приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних

робіт, фальсифікації звітних даних і обману держави в інших формах;

заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;

дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

недостачі, а також знищення або псування військового майна,

переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи

для іншої мети.

У зазначених випадках військовослужбовці й призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі.

Військовослужбовці й призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундиру­вання, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть підвищену матеріальну відповідальність у 2— 10-кратному розмірі вар­тості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкра­дання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Командири (начальники) військових частин, винні в незаконному звільненні чи переведенні робітника або службовця на іншу роботу, повністю відшкодовують матеріальну шкоду, заподіяну у зв'язку з оп­латою за період вимушеного прогулу чи за період виконання ними нижчеоплачуваної роботи. Таку відповідальність зазначені особи не­суть також у разі затримання ними виконання ухвали суду або наказу вищого за підлеглістю командира (начальника) про поновлення робітника або службовця на роботі.

462

 

Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності

Втім далеко не для всіх осіб, що проходять службу в державних ор­ганах, відносини матеріальної відповідальності регламентуються настільки ретельно. В окремих випадках регламентація таких відносин полягає тільки у встановленні кола осіб, які будуть притягуватися до матеріальної відповідальності за умов завдання відповідної шкоди. Так, згідно з Положенням про виробництво, зберігання, продаж ма­рок акцизного збору і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів (затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.1996 р. № 1284, в редакції постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни від 10.12.1998 р. № 1956) обов'язки з продажу марок акцизного збору покладаються на державного податкового інспектора наказом голови державної податкової адміністрації. Після видання наказу го­лова державної податкової адміністрації (або за його дорученням інша посадова особа) зобов'язаний ознайомити інспектора (під роз­писку) з порядком продажу та ведення обліку марок акцизного збору, після чого ці марки передаються інспектору під звіт. При цьому дер­жавний податковий інспектор несе повну індивідуальну матеріальну відповідальність за забезпечення схоронності прийнятих марок і за будь-яку заподіяну їм шкоду як внаслідок умисних дій, так і внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до своїх обов'язків.

Що стосується порядку і правил притягнення державних служ­бовців до матеріальної відповідальності, то, якщо вони не врегульовані спеціальними нормативно-правовими актами, використовуються норми законодавства України про працю.

463