Поняття

адміністративних стягнень та їх класифікація

Сутність адміністративної відповідаль­ності виявляється в накладенні адміністра­тивних стягнень на осіб, які вчинили проти­правні дії або бездіяльність.

Адміністративне стягнення — це визначена в законі міра покарання у вигляді певних несприятливих заходів мо­рального, матеріального або фізичного характеру, яка застосо­вується щодо суб'єкта адміністративного проступку за його проти­правне діяння.

Метою адміністративного стягнення, як зазначено в стат­ті 23 КпАП, є виховання особи, яка вчинила адміністративний про­ступок, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а та­кож запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопо­рушником, так і іншими особами.

Адміністративні стягнення характеризуються тим, що несуть в собі елементи репресивного (карального), виховного та запобіжного ха­рактеру, як це випливає із ст. 23 КпАП. Крім того, вони мають за ме­ту захист громадської безпеки, власності, встановленого порядку уп­равління та інших суспільних відносин. Кожне адміністративне стяг­нення — це несприятливі юридичні наслідки, це покарання за шкоду, завдану проступком суспільним відносинам.

Стаття 24 КпАП містить перелік адміністративних стягнень: О    попередження; О    штраф;

441

 

загрузка...

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

О    сплатне вилучення предмета;

О    конфіскація;

О    позбавлення спеціального права;

О    виправні роботи;

О    адміністративний арешт.

До іноземців та осіб без громадянства відповідно до частини чет­вертої ст. 24 КпАП та ст. 32 Закону України «Про правовий статус іно­земців» може застосовуватися такий захід, як адміністративне видво­рення за межі України.

Передбачені в КпАП адміністративні стягнення слід класифікува­ти за наступними критеріями:

а)         характером впливу на особу;

б)         порядком застосування;

в)         дією в часі;

г)          суб'єктами застосування.

В юридичній літературі прийнято всі стягнення, які накладаються в адміністративно-правовому порядку, залежно від характеру впливу на особу поділяти на особисті, майнові та змішані — особисто-майнові, а також на ті, що мають тільки виправно-виховний вплив, і ті, що поряд з виховним впливом виключають можливість вчинення подібних право­порушень в майбутньому даною особою.

Ті стягнення, які спрямовані безпосередньо на особу правопоруш­ника, прийнято називати особистими. Це попередження та адміністра­тивний арешт. Майновими вважаються штраф, виправні роботи, оп-латне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпо­середнім об'єктом адміністративного правопорушення, а також конфіскація предмета, грошей, одержаних внаслідок вчинення адмі­ністративного правопорушення.

Особисто-майновим стягненням можна вважати позбавлення спеціального права. Адже через позбавлення права (наприклад, права керування транспортними засобами) держава впливає на особу, поз-бавляючи її як об'єктивного права, наданого раніше, так і матеріаль­них благ, які вона могла б отримати (влаштуватися на роботу, пов'яза­ну із керуванням транспортним засобом, або керувати транспортним засобом, що належить особі на праві приватної власності тощо).

До адміністративних стягнень, що мають виправно-виховний вплив, належать попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт. Сплатне вилучення предмета, конфіскація та позбавлення спеціального права належать до адміністративних стягнень, які ство-

442

 

Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності

рюють умови для виключення можливостей вчинення даною особою відповідного виду правопорушень. Наприклад, після конфіскації зброї і бойових припасів особа не в змозі вчинити адміністративне правопо­рушення, передбачене ст. 174 КпАП, а саме: стрільбу з вогнепальної, холодної, метальної чи пневматичної зброї у населених пунктах і не відведених для цього місцях або з порушенням встановленого порядку.

За порядком застосування ст. 25 КпАП виділяє основні і додаткові адміністративні стягнення. Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення. Усі інші адміністративні стягнення можуть застосовувати­ся тільки як основні.

За дією в часі відносно впливу на правопорушника стягнення мо­жуть бути одномоментними (разовими) (попередження, штраф, конфіскація, сплатне вилучення предмета) і тривалими — арешт (до 15 діб), позбавлення прав (до 3 років), виправні роботи (до 2 місяців).

За такою ознакою, як суб'єкти застосування, адміністративні стяг­нення поділяються на: а) ті, що застосовуються лише судом (суд­дею), — конфіскація, адміністративний арешт, виправні роботи; б) ті, що можуть застосовуватись іншими органами адміністративної юрис­дикції (попередження, штраф, сплатне вилучення предмета, позбав­лення спеціального права).

Адміністративні стягнення в ст. 24 КпАП викладені у відповідному порядку, що відображає зростання від незначних (попередження) до більш значних (конфіскація) та до суворих стягнень, — виправних робіт та адміністративного арешту.

Враховуючи зміни, які відбуваються у суспільстві, передусім пере­будову економіки, становлення ринкових відносин, запровадження адміністративної відповідальності юридичних осіб, проект нового КпАП передбачає нові види адміністративних стягнень, наприклад громадські роботи, скасування реєстрації юридичної особи, позбав­лення ліцензії на певний вид підприємницької діяльності тощо.

Перелік Стаття 26 КпАП передбачає, що поперед-

адміністративних          ження виноситься у письмовій формі або у

стягнень           передбачених законодавством випадках

фіксується іншим встановленим способом.

Як правило, попередження встановлюється

за адміністративний проступок у санкції норми, що передбачає відповідальність за нього, як альтернатива більш серйозному стягнен-

443

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ню і застосовується як самостійний вид стягнення за вчинення не­значних правопорушень, а також до осіб, які вперше вчинили просту­пок, за наявності обставин, що пом'якшують відповідальність, та по­зитивних характеристик суб'єкта проступку. Це переважно виховний вплив держави в особі органу адміністративної юрисдикції на по­ведінку правопорушника.

Застосування попередження як виду адміністративного стягнення оформляється постановою уповноваженого органу адміністративної юрисдикції за правилами, визначеними у ст. 283 КпАП.

Попередження може також фіксуватись іншим встановленим за­конодавством способом. Стаття 306 КпАП, що регулює порядок ви­конання постанови про винесення попередження, водночас передба­чає порядок винесення адміністративного стягнення у вигляді попе­редження на місці вчинення правопорушень, передбачених стаття­ми 116 (порушення правил з охорони порядку і безпеки руху на річко­вому транспорті й маломірних суднах), 1162 (порушення правил, що забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шля­хах), 117 (порушення правил користування річковими і маломірними суднами), 125 (інші порушення правил дорожнього руху), частиною першою статті 127 (непокора пішоходів сигналам регулювання до­рожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що набли­жаються, невиконання інших правил дорожнього руху), уповноважу­ючи Міністерство внутрішніх справ України або Міністерство транс­порту України встановлювати способи оформлення такого поперед­ження. Такою формою є фіксування в талоні попереджень порушень водіями транспортних засобів правил дорожнього руху.

Попередження як захід адміністративної відповідальності (тобто як адміністративне стягнення) слід відрізняти від попередження як заходу адміністративно-запобіжного. Незважаючи на однакову назву цих заходів та загальне призначення бути заходами адміністративно­го примусу, ці заходи відрізняються як за правовою природою, так і за правовими наслідками їх застосування.

Адміністративне стягнення — це адекватна шкоді, завданій право­порушенням, оцінка, що виявляється в реагуванні не будь-якого пра­воохоронного органу, а уповноваженого органу адміністративної юрисдикції на проступок. Попередження - запобіжний захід, який не має процесуального оформлення і пов'язаний з проявами, які не є за­вершеними адміністративними проступками.

444

 

Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності

Попередження як адміністративне стягнення тягне за собою відповідні правові наслідки. По-перше, особа, якій винесено попере­дження, вважається протягом року такою, що притягувалася до адміністративної відповідальності, і це має значення особливо при її притягненні до кримінальної відповідальності за злочини, при кваліфікації яких враховується характеристика особи, що їх вчинила, втому числі притягнення її до адміністративної відповідальності. По-друге, при повторному вчиненні протягом року однорідного правопо­рушення, за яке особа була піддана стягненню у вигляді попереджен­ня, накладення такого стягнення вважається обставиною, що обтя­жує відповідальність.

Відповідно до статті 27 КпАП штраф — це грошове стягнення, що на­кладається на громадян та посадових осіб за адміністративні правопору­шення у випадках і розмірі, встановлених законодавством України.

Така редакція ст. 27 КпАП була дана Законом України «Про вне­сення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу» від 07.02.1997р.

До цього часу вже у цій статті визначилися граничні суми штрафів на громадян до 50 руб., на посадових осіб — до 100 руб. Однак дек-риміналізація деяких злочинів з переведенням їх законодавцем у роз­ряд адміністративних проступків та поява нового законодавства, яке особливо регулювало економічні відносини, потреба їх оперативного й ефективного захисту спричинили збільшення штрафів, що наклада­ються в адміністративному порядку. Тому зараз у визначенні поняття штрафу законодавець не встановив граничні його розміри.

Однак, вказавши на суб'єктів, на яких ці штрафи накладаються, він невиправдано звузив сферу їх застосування і породив колізії в за­конодавстві, оскільки в нормах законодавчих актів з окремих питань (незважаючи на визначення в новій редакції статті 27 КпАП) перед­бачив можливість застосування штрафів щодо юридичних осіб.

Сплатне вилучення предмета (ст. 28 КпАП). Законодавець, передба­чаючи цей вид адміністративного стягнення, ставив за мету виключи­ти володіння предметом, який перебуває у власності громадянина або іншої фізичної особи, однак суб'єкт правовідносин володіє цим пред­метом з порушенням встановлених правил. Це стягнення може бути як основним, так і додатковим і полягає у примусовому вилученні предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім предме­том адміністративного правопорушення. Щоправда, законодавець

445

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

передбачає оплатне вилучення тих предметів, що є безпосередніми об'єктами правопорушення. Оскільки об'єктом правопорушення предмет не може бути (об'єктом можуть бути суспільні відносини, які складаються щодо такого предмета), то сам матеріальний предмет мо­же тут виглядати як предмет адміністративного проступку.

Законодавець також передбачив наступну після вилучення ре­алізацію предмета з передачею вирученої суми колишньому власни­кові з відрахуванням витрат по реалізації цього предмета. Порядок за­стосування вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються законодавством України. Цей вид стягнення перед­бачений у санкціях статті 121, 130, 133, 166і, 191, 193. Так, у час­тині другій ст. 130 КпАП передбачено, що за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень (керування транспортними засоба­ми в стані сп'яніння, ухилення осіб, які керують транспортними засо­бами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння) тягне за собою ряд стягнень, серед яких додатко­вим є оплатне вилучення транспортного засобу.

Частина перша ст. 191 КпАП передбачила, що порушення пра­вил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів громадянами, які мають дозвіл органів на зберігання зазначеної зброї, тягне за собою накла­дання штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян з сплатним вилученням зброї і бойових приладів до неї або без такого.

Оплатне вилучення предмета відрізняється від передбачених у КпАП конфіскації та в Кодексі торгівельного мореплавства і Законі України «Про надзвичайний стан» реквізиції.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосе­реднім об'єктом (предметом) адміністративного проступку, полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави. Конфісковано може бути лише предмет, який перебуває в особистій власності правопорушника. Однак ст. 29 КпАП застерігає, що це за­гальний підхід до конфіскації.

Адміністративна конфіскація має специфічний характер. На відміну від конфіскації, що передбачена у Кримінальному кодексі Ук­раїни (КК) (ст. 59), за нормами адміністративного права можуть бути конфісковані не будь-які предмети, а лише ті з них, які безпосередньо пов'язані із вчиненням проступку. Конфісковано може бути лише пред-

446

 

Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності

мет, який був знаряддям вчинення проступку або об'єктом (предме­том), щодо якого вчинено проступок.

Часто такі предмети прямо називаються в законі. Наприклад, за повторне протягом року вчинене порушення правил зберігання, носіння, перевезення вогнепальної гладкоствольної зброї (частина друга ст. 191 КлАП) особою, яка притягувалася за таке правопору­шення до адміністративної відповідальності за частиною першою ст. 191, зброя може бути конфіскована.

Однак слід зазначити, що на цей час положення КлАП в частині застосування такого виду стягнення, як конфіскація, 5 квітня 2001 р. були приведені у відповідність до вимог Конституції України. Кон­ституційна стаття 41 передбачає, що «ніхто не може бути протиправ­не позбавлений права власності. Право приватної власності є непо­рушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом». Як це випливає із ст. 41 Конституції України, що застосовується за нормами КпАП, зараз конфіскація віднесена до компетенції суду.

Позбавлення спеціальних прав як вид адміністративного стягнення передбачено ст. ЗО КпАП. У цій статті прямо вказується, яких спеціальних прав може бути позбавлена особа за вчинення адміністративного правопорушення: право керування транспортним засобом та право полювання. Зазначені об'єктивні права надаються уповноваженими державними органами громадянам України та іншим фізичним особам на основі спеціально передбачених у норма­тивних актах процедур за наявністю відповідних підстав (складання іспитів для перевірки знань правил дорожнього руху, вміння управля­ти транспортним засобом, наявності відповідних документів тощо). У разі неправомірного користування наданими правами відповідний орган (наприклад, державна автомобільна інспекція) тимчасово поз­бавляє цього права громадянина чи іншу фізичну особу.

Даний вид адміністративного стягнення застосовується на строк До трьох років за грубе або систематичне порушення порядку корис­тування цим правом. Органами, уповноваженими застосовувати да­ний вид адміністративного стягнення, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні право­порушення, щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху» від 05.04.2001 р. є місцеві суди, які позбавляють права на уп­равління автомобільним транспортом, трамваями та тролейбусами, іншими самохідними машинами та згідно КпАП — органи річкового

447

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

транспорту і Головної державної інспекції України з безпеки судно­плавства (щодо права керування річковими і маломірними суднами). Позбавляють права полювання відповідні органи, що здійснюють на­гляд за дотриманням правил полювання. Даний захід адміністратив­ного стягнення може застосовуватися за проступки, передбачені стат­тями 85, 108, 116, 122, 123, 130 КпАПтощо.

Позбавлення спеціального права за вказані правопорушення може бути застосовано не до всіх правопорушників. Так, позбавлення пра­ва керування транспортними засобами не може застосовуватися до осіб, які керують цими засобами у зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення, на порушення встановле­них правил, місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Позбавлення права полювання не може засто­совуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існу­вання.

Встановлена в ст. ЗО КпАП заборона застосовувати даний вид стяг­нення до окремих категорій осіб не означає, що ці суб'єкти адміністративних проступків взагалі не підлягають адміністративній відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, за які законодавець передбачає позбавлення права. Норми адміністра­тивно-деліктного права, які встановлюють відповідальність за про­ступки у вигляді позбавлення спеціального права, мають альтерна­тивні санкції, що дає змогу застосовувати інше адміністративне стяг­нення.

Стаття 31 КпАП передбачає виправні роботи, які застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи осо­би, яка вчинила адміністративний проступок, з відрахуванням до двадцяти відсотків її заробітку в доход держави. Виправні роботи при­значаються місцевим судом.

Особливостями цього адміністративного стягнення є:

стягнення майнового характеру, що триває;

стягнення відбувається тільки за місцем постійної роботи, а тому

може застосовуватися до осіб, які працюють на постійній роботі;

стягнення застосовується як основне;

під час відбування виправних робіт забороняється звільнення з

роботи за власним бажанням;

448

 

Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності

адміністрації підприємства, де правопорушник відбуває стяг­

нення у вигляді виправних робіт, забороняється надання Шй

особі чергової відпустки;

час відбування виправних робіт не зараховується до трудового

стажу особи, яка притягується до адміністративної відповідаль-

ності із застосуванням цього виду стягнення.

Виправні роботи — адміністративне стягнення, яке застосовується не до всіх без винятку правопорушників, якщо вони вчинили просту­пок, що передбачений тією чи іншою статтею КпАП із зазначенням відповідного стягнення. Це стягнення не дозволяється застосовувати: а) до непрацездатних осіб (пенсіонерів за віком, інвалідів, до вагітних жінок); б) до військовослужбовців та призваних на збори військово­зобов'язаних; в) до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Виправні роботи як адміністративне стягнення відрізняються ВІД виправних робіт без позбавлення волі як кримінального покарання.

По-перше, ці санкції відрізняються строками: в адміністративно­му праві виправні роботи призначаються на строк до двох місяців тоді як за ст. 29 КК вони призначаються до двох років. По-друге, за ст. 31 КпАП виправні роботи відбуваються лише за місцем постійної роботи, а відповідно до ст. 57 КК вони відбуваються відповідно до ви­року суду або за місцем роботи, але із суми заробітку засудженого проводиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Даний вид адміністративного стягнення застосовується за вчинен­ня адміністративних проступків, які за ступенем суспільної шкідли­вості наближаються до злочинів. Це — дрібне розкрадання державно­го або колективного майна (ст. 51 КпАП), незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних за-собів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмір^ (ст. 44 КпАП), дрібне хуліганство (ст. 73 КпАП) та деякі інші.

Адміністративний арешт (ст. 32 КпАП) передбачає короткострокове, строком до 15 діб, позбавлення волі особи, яка вчинила адміністратив­ний проступок, котрий завдав значної шкоди суспільним відносинам, з використанням їх на фізичних роботах без оплати праці.

Законодавець передбачив застосування адміністративного арешту

лише за окремі види правопорушень. У КпАП передбачено шість

складів таких проступків: 1) незаконне виробництво, придбання,

зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або псИ-

-15*198 449

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

 

хотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44); 2) дрібне хуліганство (ст. 173); 3) розпивання спиртних напоїв у гро­мадських місцях і поява в громадських місцях у нетверезому вигляді, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністратив­ному стягненню за такі правопорушення (частина третя ст. 178); 4) злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського по­рядку, військовослужбовця (ст. 185); 5) порушення порядку ор­ганізації і проведення зборів і демонстрацій (ст. 185і); 6) прояв непо­ваги до суду (частина перша ст. 1853).

Адміністративний арешт застосовується з урахуванням особистості правопорушника. У частині 2 ст. 32 КпАП конкретно визначено тих осіб, до яких взагалі не дозволяється застосовувати цей вид стягнення: вагітні жінки; жінки, що мають дітей віком до дванадцяти років; осо­би, які не досягли вісімнадцяти років; інваліди першої та другої груп.

Застосування адміністративного арешту не тягне за собою суди­мості й не є підставою для звільнення особи з роботи. Його застосу­вання не перериває трудового стажу. Однак заробітна плата за час відбування адміністративного арешту не виплачується.

Постанова районного або міського суду про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення. Арештовані піддаються особистому оглядові й тримаються під вар­тою, як вказано у ст. 327 КпАП, в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ. Згідно з відомчими інструкціями Міністерства внутрішніх справ України такими місцями є спеціальні приймальни­ки для відбування адміністративного стягнення та ізолятори тимча­сового утримання.

Трудове використання осіб, підданих адміністративному арешту, організовують виконавчі органи місцевого самоврядування (викон­коми міських, районних та селищних рад).

Накладення      ,-        . ,,   .,-,   _

адміністративних стягнень

Глава 4 КпАП передбачає основні правила

накладення адміністративного стягнення. Во­но накладається в межах установлених санкціями статей КпАП або іншими чинни­ми законодавчими актами. При накладенні

стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.

450

 

Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності

Стаття 34 КпАП називає обставини, що пом'якшують відпо­відальність за адміністративні проступки: О    щире розкаяння винного;

<>    відвернення винним шкідливих наслідків проступку, доб­ровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; О    вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних об­ставин;

О    вчинення правопорушення неповнолітнім; О    вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка

має дитину віком до одного року.

Орган, який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими також обставини, не зазначені в законі. Передбачені в ст. 35 КпАП обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративні проступки, також дають змогу уповноваженому ор­гану або суду визначитися щодо міри адміністративної відповідальності. Обставинами, що обтяжують відповідальність, визнаються:

О    продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу

уповноважених на те осіб припинити її;

О повторне протягом року вчинення однорідного правопору­шення, за яке особу вже було піддано адміністративному стяг­ненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчи­нила злочин;

О    втягнення неповнолітнього у правопорушення; О    вчинення правопорушення групою осіб; О    вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за

інших надзвичайних обставин; О    вчинення правопорушення у стані сп'яніння. Що стосується такої обставини, як вчинення правопорушення в стані сп'яніння, то законодавець надав право органу адміністративної юрисдикції не визнавати цю обставину як обтяжуючу залежно від ха­рактеру адміністративного проступку.

Законодавець передбачає порядок накладення стягнень при вчи­ненні кількох адміністративних проступків. У ст. 36 КпАП передбаче­но, що в разі вчинення однією особою двох і більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожний проступок окремо.

З цього правила зроблено винятки. Якщо особа вчинила кілька адміністративних проступків, справи про які одночасно розглядають-

451

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ся одним і тим же органом або посадовою особою, стягнення накла­дається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопору­шення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше двох місяців після його вчинення, а при правопорушенні, що триває, — два місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні криміналь­ної справи чи закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного проступку адміністративне стяг­нення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийнят­тя рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Стаття 39 КпАП також передбачає строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стяг­ненню. Цей строк дорівнює одному року, якщо особа протягом цього року не вчинила нового адміністративного проступку.