§ 1. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче регулювання

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 

Адміністративна відповідальність відповідно до українського зако­нодавства — це відповідальність за вчинення адміністративного про­ступку (правопорушення).

Вітчизняна правова доктрина адміністративної відповідальності базується на розмежуванні кримінальних злочинів і адміністративних правопорушень, а відтак окремих видів юридичної відповідальності — кримінальної та адміністративної. Натомість за законодавством західних країн аналогічні діяння обіймаються поняттям кримінально­го правопорушення, в якому виокремлюються проступки, що не тягнуть за собою певних наслідків, скажімо, судимості.

Адміністративна відповідальність характеризується негативною реакцією держави на протиправні прояви окремих фізичних (а в дея­ких випадках і юридичних) осіб шляхом встановлення відповідних правил, заборон і адекватних порушенням санкцій щодо порушників.

Адміністративна відповідальність має всі ознаки юридичної відповідальності, позаяк є різновидом останньої. Це, з одного боку, державний примус, міра стягнення за вчинене правопорушення, а з іншого — обов'язок винного зазнавати негативних для нього наслідків.

Відповідальність може наставати тільки в тому випадку, коли це передбачено нормою права. Наявність норми і органу, що її застосо­вує, — це лише передумова. Але вони недостатні для накладення стяг­нення, для притягнення до адміністративної відповідальності обов'язковою підставою є адміністративний проступок.

Основні риси адміністративної відповідальності виявляються в тому, що:

О    підставою для її настання є адміністративний проступок;

О    вона реалізується за умов неслужбової непідлеглості;

О    існує велика кількість уповноважених органів (посадових осіб), що накладають адміністративні стягнення;

О    порядок накладання адміністративних стягнень визначається нормами адміністративного права. Отже, адміністративна відповідальність — це різновид юридичної

загрузка...

відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних пра­вовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням уповноважени-

430

 

Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності

ми органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністра­тивний проступок, передбачених нормами адміністартивного права особливих санкцій — адміністративних стягнень. Законодавче    регулювання    адміністративної    відповідальності

здійснюється на підставі Кодексу України про адміністративні право­порушення, Митного кодексу України, Закону України «Про держав­ну податкову службу», а також інших законодавчих актів.

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП) створювався в контексті прийнятих у 1980 р. Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушен­ня. Норми цих Основ цілком увійшли до КпАП кожної союзної рес­публіки. Вони діють і дотепер. Тому не випадково, що кодекси про адміністративні правопорушення країн СНД значною мірою подібні, а в деяких частинах — ідентичні.

КпАП, прийнятий 07.12.1984 р., був введений в дію 01.06.1985 р. і складався на той час із 330 статей в п'яти розділах: 1. Загальні поло­ження; 2. Адміністративні правопорушення і адміністративна відповідальність (Загальна і Особлива частини); 3. Органи, уповнова­жені розглядати справи про адміністративні правопорушення;

4.         Провадження в справах про адміністративні правопорушення;

5.         Виконання постанов про накладання адміністративних стягнень.

В особливій частині перераховані й визначені склади адміністра­тивних правопорушень. Вони розміщені по главах, в яких згруповані адміністративні правопорушення: у галузі охорони праці й здоров'я населення; що посягають на власність; у галузі охорони природи, ви­користання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури; у промисловості та в галузі використання електричної і теплової енергії; у сільському господарстві, порушення ветеринарно-санітар­них правил; на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку; У галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарст­ва та благоустрою; у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, у галузі фінансів і підприємницької діяльності; у галузі стан­дартизації, якості продукції, метрології та сертифікації; що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; що посягають на вста­новлений порядок управління.

Поряд з КпАП діють також інші закони прямої дії, що містять нор­ми, які встановлюють адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність встановлювалася також поста­новами місцевих рад та їх виконкомів. Так, ст. 5 КпАП встановлює,

431

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

що обласні, міські та районні ради мають право приймати рішення, що передбачають адміністративну відповідальність, але тільки з пи­тань боротьби із стихійним лихом і епідеміями. Однак ця стаття супе­речить Конституції України, адже в п. 22 частини першої конституційної ст. 92 визначено, що лише законами визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями.