Поняття заходів

адміністративного

припинення

Заходи адміністративного припинення — найчисленніші та найрізноманітніші з усіх адміністративно-примусових заходів — харак­теризуються насамперед тим, що їх застосу­вання спричиняється реальною протиправною

(в тому числі об'єктивно протиправною) ситуацією і починається в мо­мент, коли вона досягла певного розвитку, тобто коли використання за­побіжних заходів стає вже неефективним або зовсім марним.

Заходи адміністративного припинення не відвертають, а безпосеред­ню припиняють наявні правопорушення або об'єктивно протиправні діян­ня, створюють умови для встановлення особи порушника, з'ясування обставин справи і реальної можливості для подальшого застосування до порушника заходів адміністративного або іншого впливу.

На відміну від адміністративних стягнень заходи адміністративно­го припинення не містять елемента покарання особи, до якої вони за-

421

 

загрузка...

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

стосовуються. Виконуючи поряд з виховною каральну функцію, адміністративне стягнення за своєю дією в часі звернене в минуле, є ретроспективним. Заходи ж адміністративного припинення, як пра­вило, спрямовані в сьогодення і тому здатні самостійно і оперативно вирішувати конфліктну ситуацію, зокрема примусово припиняти право­порушення.

Вони можуть також забезпечувати умови для подальшого застосу­вання заходів відповідальності до винних. Нерідко заходи припинен­ня використовуються і для боротьби з об'єктивно протиправними діяннями душевнохворих та малолітніх, тобто осіб, які не підлягають юридичній відповідальності. Заходи адміністративного припинення, як і адміністративно-запобіжні заходи, не потребують наявності вини порушника як обов'язкової умови застосування.

Усе це дає змогу визначити заходи адміністративного припинення як засноване на законі примусове припинення діянь, які мають ознаки адміністративного правопорушення, а в окремих випадках — і кримінально-правовий характер, спрямоване на недопущення шкідли­вих наслідків протиправної поведінки, забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення і притягнення винних до адміністративної, а у виняткових випадках — кримінальної, відповідальності. Заходи адміністративного припинення застосовуються з метою:

а)         припинення порушень правових норм (адміністративних про­

ступків, злочинів і об'єктивно протиправних діянь);

б)         запобігання вчиненню нових правопорушень;

в)         створення умов для подальшого притягнення винних до

відповідальності;

г)          усунення шкідливих наслідків правопорушення;

д)         відновлення попереднього, правомірного стану.

Заходи адміністративного припинення дуже неоднорідні, відрізня­ються один від одного за багатьма ознаками. Проте основну їх кла­сифікацію доцільно провести відповідно до характеру сфери застосу­вання. За цим критерієм заходи адміністративного припинення поділя­ються на дві групи (види) — заходи загального і спеціального призначення.

 

Заходи припинення

загального

призначення

 

Заходи адміністративного припинення загального призначення, які застосовуються в повсякденній практиці багатьма правоохо­ронними органами, переважно поділяються,

 

422

 

Глава 24. Адміністративний примус

виходячи з мети їх застосування, на самостійні (оперативні) і до­поміжні (забезпечувальні).

1. Самостійні (або оперативні) заходи адміністративного припинення

характеризуються тим, що оперативно вирішують конфліктну ситу­ацію, тобто конфлікт найчастіше вичерпується остаточно. Певною мірою можна стверджувати, що ці заходи (принаймні більшість з них) стоять на межі власне заходів припинення і адміністративних стяг­нень. Наприклад, офіційне застереження про неприпустимість про­типравної поведінки за своїм характером дуже схоже на таке адмі­ністративне стягнення, як попередження.

О Вимога припинити протиправну поведінку. Таку вимогу мають право (і зобов'язані) ставити працівники правоохоронних ор­ганів, різні державні інспектори в разі виявлення такої по­ведінки. Підставу застосування зазначеного заходу припинен­ня може становити будь-яке правопорушення, в тому числі злочин. Вимога може бути висловлена усно, а також оформле­на у вигляді письмового припису (розпорядження). Вона юри­дичне обов'язкова, непокора цій вимозі є підставою для засто­сування інших заходів примусу.

О Привід осіб, які ухиляються від явки до різних державних ор­ганів та установ (суду, прокуратури, охорони здоров'я, внутрішніх справ, військових комісаріатів тощо), є реакцією на невиконання громадянами та посадовими особами право­вого обов'язку з'являтися на їх виклик, засобом забезпечення виконання цього обов'язку. Привід здійснюється міліцією і полягає у примусовій доставці особи до відповідного органу чи установи. Тобто це вилучення її з місця перебування і супрово­дження до місця призначення, поєднані із застосуванням психічного або фізичного спонукання.

О Адміністративне затримання, не пов'язане із здійсненням провад­ження в справах про адміністративні правопорушення, міліція має право провадити відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України «Про міліцію». Зокрема, йдеться про затримання з утриманням в спеціально відведених для цього приміщеннях: неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опіки, а також непо­внолітніх, які вчинили суспільне небезпечні діяння і не досяг-ли віку, з якого настає кримінальна відповідальність; осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції; осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом; осіб, які ухиляють-

423

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ся від виконання постанови суду про направлення на примусо­ве лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії; військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення; осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе й оточуючих. <> Взяття на облік і офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки застосовується органами внутрішніх справ до осіб, які систематично порушують громадський поря­док, якщо ці порушення незначні за своїм характером і не тяг­нуть за собою юридичної відповідальності (сімейні конфлікти, злісне пияцтво, побутові порушення тощо). Застереження по­лягає в попередженні особи про неприпустимість протиправ­них дій і наслідки їх повторення або продовження. Про вине­сення особі офіційного застереження складається протокол. Офіційне застереження не може бути застосоване у випадках, коли є достатні підстави для притягнення особи до адміністра­тивної чи навіть кримінальної відповідальності. О Зупинка транспортних засобів.

Цей захід може здійснювати кожен працівник міліції, хоча на практиці його найчастіше застосовують працівники Державної авто­мобільної інспекції (ДАІ). Підстави застосування цього заходу перед­бачені п. 21 ст. 11 Закону України «Про міліцію», згідно з яким міліція має право зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил до­рожнього руху, наявних ознак, які свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а та­кож за наявності даних про те, що він використовується з протиправ­ною метою. Невиконання водієм вимоги працівника міліції про зу­пинку транспортного засобу становить склад адміністративного про­ступку, передбаченого частиною першою ст. 1222 КпАП.

О Заборона чи зупинення певних робіт або експлуатації різних об'єктів (в тому числі експлуатації різних машин і ме­ханізмів — самохідних сільськогосподарських машин, річко­вих або маломірних суден тощо).

Цей захід належить до компетенції ряду правоохоронних та кон­трольно-наглядових органів (державних інспекцій). Зокрема, міліції надано право забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт на

424

 

Глава 24. Адміністративний примус

вулицях і автомобільних шляхах, якщо при цьому не додержуються вимоги безпеки, анулювати дозволи на користування об'єктами дозвільної системи в разі порушень її правил (п. 21 і 22 ст. 11 Закону України «Про міліцію»).

Відповідно до п. 4 ст. 10 Закону України «Про державну контроль­но-ревізійну службу в Україні» органи цієї служби мають право опе­чатувати каси та касові приміщення, склади, архіви в разі виявлення порушень законодавства з фінансових питань. Органи виконавчої влади загальної компетенції та органи місцевого самоврядування мо­жуть обмежувати, тимчасово забороняти (зупиняти) або припиняти використання атмосферного повітря як сировини основного вироб­ничого призначення у разі порушення умов дозволів і вимог норма­тивів (ст. 32 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Подібні повноваження має також багато інших державних ор­ганів — санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, природоохорони тощо.

2. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення становлять особливу групу заходів адміністративного припинення, специфіка яких полягає в тому, що це не самостійні, а до­поміжні заходи впливу: їх застосуванням забезпечується створення умов для притягнення порушника до адміністративної відповідальності (в де­яких випадках до кримінальної).

О Доставлення порушника в міліцію, громадський пункт охорони правопорядку, приміщення виконавчого комітету селищної, сільської ради, службове приміщення воєнізованої охорони.

Застосовується відповідно до ст. 259 КпАП з метою припинення правопорушень, встановлення особи порушника і складення прото­колу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скла­сти його на місці, якщо складення протоколу є обов'язковим. Достав­лення становить примусове супроводження порушника до відповід­ного приміщення. Право на його здійснення мають працівники мілі­ції, посадові особи органів транспорту, органів, які здійснюють кон­троль за охороною і використанням природних ресурсів, члени гро­мадських формувань з охорони громадського порядку та громадські інспектори охорони природи.

О    Адміністративне затримання.

Як захід забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, воно полягає в примусовому короткочасному об­меженні свободи дій і пересування правопорушника. Адміністратив-

425

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

не затримання може застосовуватися не за будь-які адміністративні правопорушення, а лише за деякі з них, перелічені в ст. 262 КпАП (дрібне хуліганство, злісну непокору, порушення правил прикордон­ного режиму тощо), і тільки зазначеними в цій статті органами. Адміністративне затримання, як правило, не може перевищувати трьох годин. Це — загальна норма, а затримання на такий строк нази­вається загальним. Більш тривалі строки адміністративного затри­мання можуть бути встановлені тільки законодавчими актами.

Про адміністративне затримання обов'язково повинен складатися протокол. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її ро­дичі, а на її прохання - також керівник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

О    Особистий огляд і огляд речей.

За характером об'єкта впливу це різні заходи примусу, однак за змістом вони не відрізняються один від одного. Особистий огляд про­вадиться посадовою особою однієї статі з порушником і в присутності двох понятих тієї ж статі. Огляд речей може здійснюватися, як прави­ло, в присутності особи, у власності або володінні якої вони є. Закон не вимагає при цьому обов'язкової участі понятих. У невідкладних випадках речі може бути піддано оглядові й за відсутності власника або володільця, але участь понятих у таких випадках обов'язкова. Провадження огляду оформляється спеціальним протоколом або про нього робиться запис у протоколі про адміністративне правопору­шення, або в протоколі про адміністративне затримання.

О    Вилучення речей і документів.

Воно може мати місце після застосування двох попередніх за­ходів — адміністративного затримання або огляду. Воно полягає в примусовому припиненні володіння (а як наслідок — користування і розпорядження) особою, яка вчинила адміністративне правопору­шення, певним предметом або документом.

Вилученню підлягають речі, які є знаряддям або безпосереднім пред­метом правопорушення чи можуть бути речовими доказами в справі. Про їх вилучення складається окремий протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення, адміністративне за­тримання чи огляд речей. До особи, яка вчинила адміністративне пра­вопорушення під час виконання службових обов'язків, вилучення ре­чей (так само, як і особистий огляд і огляд речей) застосовується лише у невідкладних випадках. Ст. 265 КпАП передбачено особливості вилу-

426

 

Глава 24. Адміністративний примус

чення окремих видів речей та документів, вилучення їх у окремих осіб та процесуального оформлення вилучення деяких речей.

О Відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд їх на стан сп'яніння.

Відповідно до ст. 266 КпАП ці заходи застосовуються у випадках, коли є достатні підстави вважати, що водії перебувають у такому стані. Рішення про проведення огляду приймається посадовими осо­бами міліції. Безпосередньо огляд на стан сп'яніння може здійснюва­тися за допомогою індикаторної трубки «Контроль тверезості» або в медичних установах. Ухилення особи від його проходження стано­вить склад адміністративного проступку, передбаченого ст. 131 КпАП.

Заходи Заходи припинення спеціального призна-

__„_„„„„„_           чення слід визначити як комплекс винятко-

1ШИІ1ИІІСІІНИ

спеціального     вих' екстРа°рдинарних засобів адміністра-

поизначення     тивного впливу. Спеціальний характер зазна-

чених заходів визначає специфіку підстав їх

застосування. Це, як правило, невідкладні випадки, коли необхідно припинити протиправні дії, небезпечні для життя і здоров'я людей.

Крім того, заходи спеціального призначення застосовуються тоді, коли були використані й не дали бажаних результатів усі інші форми попереднього впливу на правопорушників. Тому застосуванню сили, спеціальних засобів і зброї повинно передувати попередження про намір їх застосувати, якщо зробити це дає змогу ситуація. В тих ви­падках, коли є реальна небезпека для життя чи здоров'я людей, зазна­чені заходи можуть застосовуватися без попередження.

Спеціальними ці заходи називаються ще й тому, що вони спрямо­вані безпосередньо на особу порушника, здатні завдати йому певної фізичної шкоди і навіть позбавити його життя. У зв'язку з цим закон вимагає від працівників правоохоронних органів застосовувати силу в межах необхідності й тільки тоді, коли уникнути її застосування не­можливо. При цьому можливість заподіяння шкоди здоров'ю поруш­ника повинна бути мінімальною.

Застосування сили до людей похилого віку, вагітних жінок, інвалідів і малолітніх дозволяється тільки у випадках вчинення ними групового чи збройного нападу або збройного опору працівникам правоохоронних органів. Якщо застосуванням заходів припинення спеціального призначення завдано шкоди громадянам, має бути за­безпечено подання необхідної допомоги в найкоротший строк.

427

 

Розділ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

О    Заходи фізичного впливу.

Вони застосовуються для припинення правопорушень або подолан­ня протидії законним вимогам міліції чи інших правоохоронних органів.

О «Спеціальні засоби» — різноманітні технічні засоби впливу на правопорушника, а в деяких випадках — також на транспортні засоби та інші речі з метою усунення протиправної ситуації.

Підстави, порядок застосування, а також види спеціальних засобів встановлено, крім Закону України «Про міліцію», Правилами засто­сування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Ук­раїні (затвердженими Постановою Ради Міністрів УРСР від 27.02.1991 р.) і Правилами застосування спеціальних засобів військо­вослужбовцями Військової служби правопорядку в Збройних Силах України під час здійснення службових обов'язків (затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р.).

О    Вогнепальна зброя.

Вона може застосовуватися працівниками правоохоронних ор­ганів як крайній захід у чітко визначених випадках. Зокрема, Закон України «Про міліцію» (ст. 15) встановив шість таких підстав: 1) для захисту громадян від нападу, який загрожує їх життю і здоров'ю, а та­кож для звільнення заручників; 2) для відбиття групового або зброй­ного нападу на працівника міліції або членів його сім'ї чи іншого на­паду, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека; 3) для відбиття нападу на об'єкти охорони, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і ор­ганізацій, а також звільнення їх у разі захоплення; 4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти; 5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, нама­гається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує за­стосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції; 6) для зупинки транспортного засобу шляхом йо­го пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу для життя і здоров'я громадян або працівника міліції.

На цих же підставах можуть застосовувати вогнепальну зброю і працівники інших правоохоронних органів.

Розглянуті заходи адміністративного припинення повністю їх кількість не вичерпують, оскільки ні на законодавчому, ні на доктри-нальному рівні цей перелік, як і перелік адміністративно-запобіжних заходів, чітко не визначено. Таке завдання має бути вирішено в ході подальшої кодифікації адміністративного законодавства України.

428